- •Поняття економіки. Предмет курсу.
- •Підприємство. Функції підприємства.
- •Пояснити поняття: інфляція.
- •Мета і функції економічної теорії.
- •Види підприємств та їх характеристика.
- •Пояснити поняття: економічна система.
- •Виникнення та історичне становлення економічної науки.
- •Організаційні форми підприємств.
- •Пояснити поняття: бюджетний дефіцит.
- •Зміст та еволюція виробництва. Фактори виробництва.
- •Види підприємницької діяльності.
- •Пояснити поняття: девальвація.
- •Результативні показники суспільного виробництва.
- •Акціонерні товариства, їх характеристика.
- •Пояснити поняття: гроші.
- •Форми організації виробництва. Фази суспільного виробництва.
- •Акції. Види акцій.
- •Пояснити поняття: внп.
- •Власність. Форми власності.
- •Умови ефективності суспільного виробництва.
- •Пояснити поняття: нуліфікація.
- •Форми організації суспільного виробництва.
- •Маркетинг, його види і принципи.
- •Пояснити поняття: ревалоризація.
- •Основні форми доходів населення та їх характеристика.
- •Закон попиту і пропозиції.
- •Пояснити поняття: інтенсивність праці.
- •Заробітна плата, її форми та функції.
- •Товарне виробництво.
- •Пояснити поняття: продуктивність праці.
- •Сімейні доходи: джерела формування.
- •Рекламна політика компанії. Види реклами.
- •Пояснити поняття: заробітна плата.
- •Товар. Властивості товару.
- •Ринок як економічна форма організації виробництва.
- •Пояснити поняття: галопуюча інфляція.
- •Типи ринку, система і структура ринків.
- •Економічні закони і категорії та методи їх пізнання.
- •Пояснити поняття: спосіб виробництва.
- •Фактори, що впливають на величину попиту і пропозиції.
- •Менеджмент. Функції менеджменту: загальна характеристика.
- •Пояснити поняття: інфраструктура ринку.
- •Гроші. Функції грошей.
- •Структурні кризи в економіці.
- •Пояснити поняття: повзуча інфляція.
- •Історія розвитку грошових відносин.
- •Соціальний захист населення. Безробіття.
- •Пояснити поняття: гіперінфляція.
- •Грошова система та її елементи.
- •Ринкові установи: біржі, банки та інші фінансово-кредитні посередники.
- •Пояснити поняття: натуральне господарство.
- •Інфляція. Види інфляцій.
- •Керівництво в системі менеджменту.
- •Пояснити поняття: суспільне виробництво.
- •Закон грошового обігу.
- •Державне регулювання економіки.
- •Пояснити поняття: товарне виробництво.
- •Економічний зміст поняття «ринок». Функції ринку.
- •Світове господарство.
- •Пояснити поняття: фінанси.
- •Структура ринку. Попит, пропозиція, ціна як елементи ринку.
- •Міжнародний поділ праці.
- •Пояснити поняття: товарна біржа.
- •Інфраструктура ринку.
- •Міжнародна валютна система.
- •Пояснити поняття: бюджет.
- •Конкуренція. Типи конкуренції.
- •Валюта та її види. Валютний курс.
- •Пояснити поняття: стагфляція.
- •Системи заробітної плати.
- •Світова валютна система та її основні елементи.
- •Пояснити поняття: вексель.
- •Міжнародні фінансові організації. Валютний курс.
- •Фінансово-кредитні організації.
- •Пояснити поняття: ссп.
- •Бюджет. Бюджетний дефіцит.
- •Глобалізація світової економіки.
- •Пояснити поняття: національне багатство.
- •Споживчі блага. Структура споживчих благ.
- •Етапи розвитку виробничих технологій.
- •Закон вартості та його функції.
- •Пояснити поняття: засоби праці.
- •Біржові угоди.
- •Пояснити поняття: ліквідність.
- •Господарські товариства в Україні.
- •Приватизація: недоліки і переваги.
- •Пояснити поняття: світовий ринок.
- •Складові маркетингу.
- •Міжнародна торгівля та її складові.
- •Пояснити поняття: рівноважна ціна.
Міжнародний поділ праці.
Світове господарство ґрунтується на міжнародному поділі праці, який є вищим ступенем розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що характеризується стійкою, економічно вигідною спеціалізацією виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції та послуг і веде до взаємообміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях.
Існує певна сукупність факторів природного та суспільного характеру, яка впливає на міжнародний поділ праці, характер участі в ньому тих чи інших країн, серед яких: географічне положення країни, наявність природних багатств, чисельність населення (трудових ресурсів) та історичні традиції виробництва.
Об’єктивна необхідність участі країн в міжнародному поділі праці зумовлюється так званим законом порівняльної переваги. Його суть полягає в тому, що кожна країна з причини дії вказаних вище факторів не може виробляти увесь обсяг матеріальних благ з високою ефективністю. Кожна країна в порівнянні з іншою має певні переваги у виробництві тієї чи іншої продукції. За цих обставин імпорт товарів з країн, де їх виробництво є ефективним, стає бажаним і доцільним при умові експорту в ці країни продукції, виробництво якої для них є невигідним.
Під впливом НТР виробництво у дедалі більшій мірі звільняється від залежності з боку природних умов. Головним фактором міжнародного поділу праці стають науково-технічні досягнення.
Міжнародний поділ праці зумовлює існування інтернаціоналізації виробництва, яка набуває глобального характеру і відображає взаємозалежність національних економік в напрямку забезпечення економічного прогресу у всесвітньому масштабі.
Основними формами міжнародного поділу праці є міжнародна спеціалізація і міжнародне кооперування праці.
Під міжнародною спеціалізацією виробництва розуміють таку форму поділу праці між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва і усуспільнення праці в світі відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв, виділення їх в самостійні (відокремлені( технологічні процеси, в окремі галузі і підгалузі, виготовлення все більш однорідних продуктів праці понад внутрішні потреби, що спричиняє дедалі більш взаємне доповнення диференційованих національних комплексів.
Міжнародна спеціалізація виробництва розвивається в двох видах: виробничому і територіальному. У виробничому аспекті – це міжгалузева, внутрішньогалузева спеціалізація та спеціалізація окремих підприємств. У територіальному – спеціалізація окремих країн, груп і регіонів на виробництві певних продуктів для світового ринку.
Основними формами прояву міжнародної спеціалізації виробництва є предметна (виробництво готових продуктів), подетальна (виробництво частин, компонентів продуктів), технологічна або стадійна спеціалізація (здійснення окремих операцій або окремих технологічних процесів, наприклад, зварювання, термічна обробка, виробництво заготовок тощо).
Кооперування виробництва – форма техніко-економічних зв’язків підприємств, які спеціалізуються на виготовленні окремого товару.
Основними методами, які використовують при налагодженні коопераційних зв’язків, є:
Здійснення спільних програм;
Спеціалізація згідно договору;
Створення спільних підприємств.
Здійснення спільних програм реалізується в двох основних формах: підрядному кооперуванні і спільному виробництві. Підрядне кооперування – найбільш давній вид виробничих коопераційних зв’язків в промисловості. Суть підрядної діяльності полягає в тому, що одна із сторін угоди (замовник) доручає іншій (виконавець) виконання певної роботи у відповідності з встановленими строками, обсягом, якістю та іншими умовами. Підрядне виробниче кооперування має два головні різновиди: «класичний» підряд на виготовлення продукції і підряд на проектування і випуск нового продукту.
Спеціалізація згідно договору полягає в розмежуванні виробничих програм суб’єктів на основі угод у відповідності з угодами про спеціалізацію. Сторони, що домовляються, намагаються усунути або зменшити дублювання виробництва, а, отже, і пряму конкуренцію між собою на ринку. Важлива умова, яка надає таким угодам про спеціалізацію коопераційного характеру – це наявність в ній положення про тісне співробітництво, взаємні або односторонні субпідрядні поставки, проведення спільних досліджень і розробок тощо.
Створення виробничих спільних підприємств – це так звана інтегрована кооперація, основою якої є спільна виробнича база, а також спільна власність на виготовлений продукт.
Головною ланкою у системі світо господарських зв1язків також є транснаціональні корпорації (ТНК), які зосередили в своїх руках виробництво, збут продукції. Крім того, велику роль у функціонуванні світового господарства відіграють міжнародні економічні організації. Їх можна поділити на три групи: світові (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд тощо); регіональні (Європейський союз, Європейська асоціація торгівлі тощо); галузеві (Європейське об’єднання вугілля і сталі, Європейське товариство по атомній енергії тощо).