Причини виникнення і особливості розвитку російської журналістики в XVII ст.

Западноевроп. ж-ка представила три типа развития ж-ки: 1) чисто коммерческая ж-ка (Италия); 2) государственная (Франция); политическая (Англія). Русск. ж-ка развив-ся по государств. типу, но имеет свои особенности. Просветительская ж-ка, пропаганда идей, не принадлежащих к какой-либо партии. В целом ж-ка в России зарожд-ся в 17 в. (появл-ся первые рукописные издания). Причины появл-я ж-ки: развитие межгос-х отношений России и Западн. Европы => правительственно- дипломатич. издание «Куранты» (1621-1701, инф-я, собранная из др. изданий). Только некоторые материалы посвящались внутр. событиям в России. Первые русск. ж-ты – чиновники; осведомители – дипломаты + перевод или пересказ немецк. или голландск. газет; освещение переписки живущих с России иностранцев. «Куранты» не были массовым изданием (запрещалось их распространять). Но: были обнаружены нелегальные списки «Курантов». «К-ты» лягли в основу первой печатн. русск. г-ты – «Ведомости Московского гос-ва» (1702). Ее основал Петр 1. Г-та была аппаратом, организованным правительством для агитации за курс, проводимый Петром 1, стремящийся систематически влиять на сознание читателя в желательном Петру направлении. Перв. ред-ром был Петр 1, потом – Федор Поликарпов; с 1719 г. ред-ром стал Борис Волков. Первым русск. хроникером-репортером был Яков Синявич (с 1720) – усиливает внутр. отдел г-ты. Г-ту расклеивали в людных местах, стоила она дешево (иногда раздавали даром); периодичность разная. 1715 – старославянск. шрифт вытесняется новым. «Ведомости…» носили информац. х-р, но инф-я была тенденциозной (некот. номера Петр запрещал). Благодаря «Ведомостям…» русские впервые увидели всенародное объявление о внутр., полит. и военных событиях, что способствовало формир-ю обществ. мнения + развитие публицистич. стиля в русск. лит. языке. Еще один КМК в России 17 в. – проповедь (устная и печатная - брошюры). Петр 1 был недоволен духовенством, хотел подчинить себе церковь. Стефан Яворский был настроен против реформ Петра; 1712 – знаменитая проповедь против фискалов. Яворский обвинял Петра в лютеранстве, в греховной жизни (женитьба на прачке), от кот. страдают все. После этого Я. Пишет Петру извинительное письмо. После смерти Я.была издана его книга «Камень веры» (1728). Проповеди Ф. Прокоповича (поддерживал Петра) тяготеют к жанру слова (светское содержание, простота, ритм, глубина содержания). 1718 – «Слово о власти и чести царской» - проповедь-памфлет, напрвленная против оппозиции. 1722 – «Правда воли монаршей в определении наследника своей» - самое значит. произв-е (использует теорию Гоббса о естеств. праве). Петр менял обычаи, но старался сделать это так. Чтобы не вызвать возмущение народа => заказной текст (1717 – книга Шафирова «Рассуждения, какие законные причины Петр 1 к начатию войны против короля Карла 12 шведск. В 1700 г. имел» + переводы заруб. л-ры в целях пропаганды). Лозунг – тоже средство воздействия на масс. сознание. Лит-ра проектов (проекты граждан по преобразованию общ-ва; 1724 – И. Посошков, «Книга о скудоси и богатстве»). Публицистика сторонников реформ Петра (Татищев). Оппозиционная л-ра (1) записки монахов – тетрадь игумена Авраамия), 2) прелестные письма (письма с призывами к мятежам), 3) слухи (устная оппозиция; возрастали до жанра фольклорной легенды). В ж-ке петровск. эпохи были заложены основы: * просветительск. идеологии; * тематики, связанной с осмыслением гос. Преобразований; * сис-мы жанров, кот-я получила развитие в дальнейшем. Академич. ж-ка (издания акад. наук): г-та «СПб ведомости» 1728-1917, ж-лы «Примечания» (1728-1742), «Ежемесячн. сочинения» (1755-1764). Изд-я Моск. ун-та – г-та Моск. ведомости (1756-1917). Частные ж-лы («Праздное время», «Трудолюбивая пчела»).

„Почта духов” Крилова та „Московский журнал” Карамзіна як два різноспрямованих явища російської журналістики 1790-х років.

Ж-л Крилова „Почта духов” виходив у Петербурзі з січня по серпень 1789 р. Він є підсумком сатиричної ж-ки XVIII ст. (ж-л продовжив та розвинув сатиричну традицію рос. ж-лів у її новіковській трактовці ). Перед цим були „Трутень” та „Живописець” Новикова, „Друг чесних людей” Фонвізіна, „Глядач” Крилова. Це були літер-ні ж-ли, які торкалися гострої соц. проблематики (високий рівень сатири). У „Почте духов” не було поділу на відділи. Кожний номер складав сам Крилов. Жанрова своєрідність ж-лу – це епістолярний цикл фельєтонів. Під виглядом листування духів, гномів, та інших фантастичних істот Крилов критикував самодержавство, придворну мораль, хабарництво чиновників, жорстокість поміщиків, рабське поклоніння дворян усьому іноземному. Ж-л задумувався як єдиний твір, окремі листи якого об`єднувалися спільним сюжетом (циклічність). „Московський ж-л” (1791-92) Карамзіна був виданням нового на той спрямування – громадянсько-патріотичного (основоположником напрямку вважають Радищева, ж-л „Беседуюший гражданин”). Ж-л не був радикальним у поглядах, але передавав у легкій формі політ. і літ. новини. Карамзін ввів поділ матеріалів по відділах (нововведення – відділи бібліографії та театральних рецензій). Основна заслуга Карамзіна як журналіста – виховання естетичного смаку рос. читача, поширення ідей просвітництва. У „Моск. ж-лі” Карамзін друкує свою повість „Бедная Лиза” та „Письма русск. путешественника”, що являли собою звіт письменника про подорож по європейських країнах. Завдяки „Письмам...” рос. читач знайомиться з Європою, швейцарською демократією, німецьким науковим просвітництвом, видатними європ. вченими, комфортабельністю європ. життя. Особливості ж-лу: ж-л нового напрямку; критика класицизму; в основі ж-лу – „Письма...” та листування відомих європ. вчених. В цілому на кінець XVIII ст. в Росії склалася гнучка система преси, яка могла задовольнити потреби читачів. З`являються приватні видання прогресивного напрямку, які встановлюють тісний зв`язок між літ-рою і ж-кою. Осн. жанри – памфлет, памфлет-пародія. Заслуга Карамзіна – він першим подав спробу інтерн`ю в ж-лі. Газет було небагато, вони мали офіц. хар-р => історія рос. ж-ки – це історія ж-лів. Гол. недолік ж-лів – часто видавці не могли витримати єдність напрямку + тяжіння до монож-лу (ж-лу однієї особи, приватного ж-лу). Осн. вимога – необхідність осмислити і позбутися виключного зв`язку суп.-політ. життя із літ-рою.