Перша науково-технічна революція

Перша науково-технічна революція (XV—XVII століть) відкинула систему Аристотеля і геоцентричне вчення Птоломея, подолала середньовічну схоластику і зусиллями Коперника, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та інших вчених створила наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини, тобто саме природознавство. Цей період характеризується масштабним розвитком промислового виробництва. На зміну феодальній суспільно-економічній формації прийшла капіталістична, що характеризується розвитком продуктивних сил і ускладненням виробничих відносин.

Друга науково-технічна революція

Друга науково-технічна революція (XIX століття) зруйнувала метафізичні ідеї незмінності природи і утвердила діалектичні ідеї загального розвитку і зв'язку у природі на основі атомістичної теорії і періодичного закону в хімії, вчення про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинної й еволюційної теорії у біології. Вплив науки ще більше виявляється у розвитку продуктивних сил, з'являються нові галузі виробництва, загострюються суперечності з виробничими відносинами у суспільстві.

Третя науково-технічна революція

Третя науково-технічна революція (з кінця XIX століття) почалася з руйнування концепції неподільного атома і створення квантово-механічної системи світосприймання, яка характеризується кількісними фізичними властивостями мікросистем. У ході цієї революції наука проявляє революціонізуючий вплив на розвиток виробництва і виробничих відносин. Науково-технічна революція (НТР) розпочалася у фізиці, поширилася потім на хімію, теоретичну і технічну кібернетику, космознавство та інші науки. До середини 50-х років вона охопила біологію і набула, таким чином, загального характеру.

Четверта науково-технічна революція

Четверта науково-технічна революція (з кінця XX століття) охопила інтелектуальну діяльність, починаючи з інформаційних образів в економіці, штучного інтелекту у нових технологіях і продовжується в біології, інформатизації суспільства, розвивається світова глобалізація у науці і техніці.

Хто володіє інформацією, той володіє світом — так характеризується інформаційна революція, яка поширюється у всіх галузях науки, техніки, виробництві, соціології, суспільстві.

Розвиток науки і техніки пов'язаний з ускладненням методів і форм наукових досліджень, використанням складної апаратури (атомних реакторів, прискорювачів елементарних часток, машинних комплексів та ін.). В сучасних умовах масштабні наукові дослідження провадяться великими колективами, а вчений є їх активним учасником. Таким чином, науково-технічна революція зумовила індустріалізацію науки.

Основні риси

Основними рисами НТР є:

• швидкість розвитку науки, перетворення науки в безпосередню виробничу силу;

• всеосяжність;

• зміна технічної та технологічної бази господарства світу.

Вплив на світове господарство

Складові частини НТР — це система науки, техніки, технології, виробництва і управління. НТР впливає на зміни в розміщенні господарства світу — на його галузеву та територіальну структуру. Цей вплив виявляється так:

• базові матеріалоємні галузі промисловості переорієнтовуються з місцевої сировини до ринків збуту. Більшість районів, що зараз розвиваються, не мають сировинних баз;

• основними центрами і регіонами розміщення виробництва стали території з високим науковим потенціалом; перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси;

• розвиток світового господарства призвів до високої територіальної концентрації виробничої діяльності та населення;

• при розміщенні господарства в економічно розвинутих країнах орієнтуються на використання висококваліфікованої робочої сили або на дешеву робочу силу в країнах, що розвиваються;

• передбачаються жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища (Кіотський протокол).

Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні;

іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Знання́ — форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Виділяють різні види знання: наукове, повсякденне (здоровий глузд), інтуїтивне, релігійне та інші. Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно містить помилки і протиріччя. Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність, відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання суперечок.

Знання́ — суб'єктивний образ, об'єктивна реальність, тобто адекватне віддзеркалення зовнішнього і внутрішнього світу в свідомості людини у формі уявлень, понять, думок, теорій.

Основна проблема, яка повинна вирішуватися в процесі гармонізації філософської методології, розвитку економіки та людської цивілізації на засадах науково-технічного прогресу – це проблема олюднення матеріальної діяльності людини, перетворення цієї діяльності на «сродну працю» (Г.С. Сковорода), на творчу потребу людини. У такому разі праця може досягнути вільного характеру коли: 1) даний її суспільний характер (і високо розвинена колективність стає безпосереднім критерієм безпосередньої ефективності такого характеру) і коли 2) праця має науковий характер, вона одночасно представляє собою всезагальну працю, є концентрацією та напруженістю людини не як певним чином дресированої сили природи, а як такого суб‘єкту, який виступає в процесі виробництва не в чисто природній формі, а у вигляді діяльності, що керує усіма силами природи. Тут технологічне виховання постає необхідним синтезом практичного та теоретичного і, таким чином, формування універсального типу мислення стає умовою перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу. Саме таке технологічне втілення науки обумовлює трансформацію виробництва на виробництво наукового мислення та всебічно розвиненої людини.

Майбутнє як філософська проблема. Поняття футурології.

Футурологія – галузь наукових знань, що охоплює перспективи розвитку соціальних процесів:вчення про майбутнє.

Зміни у суспільно-історичному розвитку проводять до формування та становлення нового етапу розвитку людського суспільства, а саме інформаційного суспільства. Цим питанням займалися такі вчені , як О.Тоффлер, Й. Масуда, Д.Белл, А.І.Уткін, М.З.Згуровський та ін.

Майбутнє людства завжди було значною світоглядною та методологічною проблемою, де соціальний прогноз виступає як ідеальна модель цього розвитку, філософського осмислення майбутнього

Прогнозування — процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

Найважливішими функціями прогнозування в системі стратегічного планування є:

1) визначення можливих цілей і напрямків розвитку об'єкта прогно­зування;

2) оцінка соціальних, економічних, наукових, технічних та екологі­чних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об'єктів прогнозу;

3) визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвит­ку прогнозованих подій;

4) оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розробле­них заходів і наслідків щодо обмежень у системі «час — гроші»

Об'єктом прогнозування є економічні, соціальні, науково-технічні та інші явища й процеси в економіці країни, її галузях і комплексах

Глобалізація як процес - це результат розвитку продуктивних сил та інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя, встановлення безпосередніх більш-менш сталих зв’язків між суб’єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах.

Глобальні проблеми збереження сучасної цивілізації.

Розвиток сучасної цивілізації спричинив виникнення цілої низки глобальних проблем, які впливають на нинішній розвиток цілого людства.

Глобальні проблеми мають планетарний характер саме тому, що зачіпають інтереси не окремого регіону, а людства в цілому і вимагають своєчасного їх розв’язання спільними зусиллями усіх держав і народів. Навіть наймогутніша країна, або коаліція держав не може розраховувати на успіх у рішенні глобальних проблем,якщо створюється небезпечна глобальна ситуація, яка ставить під загрозу існування людства

Глобальні проблеми у загальному вигляді виступають у системному взаємозв’язку. Тому глибше зрозуміти їх сутність допомагає певна класифікація, відповідно до якої глобальні проблеми можна поділити на великі групи: