36. Поняття заходів адміністративного примусу та їх класифікація.

Адміністративний примус - застосування відповідними суб'єктами до осіб, які неперебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх, передбаченихадміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистішого (фізичного) та іншого характеру з метою охорони відповідних суспільних відносин шляхомпопередження і припинення правопорушень, покарання винних у їх вчиненні.2. Класифікацію заходів а.п. можна провести за різними критеріями. В.І. Єропкін запропонував класифікацію в основі якої - мета, відповідно три групи: адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративної відповідальності.Адміністративно-запобіжні - комплекс заходів морального, фізичного, організаційногочи іншого характеру, які дають змогу виявити і не попускати правопорушень, забезпечуватигромадський порядок і безпеку за різних надзвичайних обставин: перевірка документів, огляд,проведення різних обстежень, внесення подання про усунення причин і умов, щосприялиправопорушенням, тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки,адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, обмеження правдюмадян у зв'язку із станом їх здоров'я.

Заходи адміністративного припинення, (загального і спеціального призначення)Загального призначення Самостійні (оперативні) і допоміжні (забезпечувальні): вимогаприпинити протиправну поведінку; привід осіб, які ухиляються від явки; адміністративне затримання; взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; зупинка транспортних засобів; заборона чи зупинення певних робіт, експлуатації різних об'єктів.Заходи забезпечення 'провадження у справах про адміністративні правопорушення.Кодекс про адміністративні правопорушення: ст. 260; доставка порушника в міліцію ст. 259;адміністративне затримання ст. 262; особистий огляд і огляд речей; вилучення речей ідокументів; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами ат їх огляд на стансп'яніння.поведінки; зупинка транспортних засобів; заборона чи зупинення певних робіт, експлуатації різних об'єктів.Заходи забезпечення 'провадження у справах про адміністративні правопорушення.Кодекс про адміністративні правопорушення: ст. 260; доставка порушника в міліцію ст. 259;адміністративне затримання ст. 262; особистий огляд і огляд речей; вилучення речей ідокументів; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами ат їх огляд на стансп'яніння.Заходи спеціального призначення (заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальна зброя).Заходи а.п. дуже різноманітні, можуть мати характер морального, 'майнового,особистісного впливу, допускається застосування фізичного впливу, вогнепальної зброї (Ст.ПЗакону про міліцію).Закон України про міліцію - застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобіві вогнепальної зброї (ст.12 - 15).Заходи адміністративного припинення - ні на законодавчому, ні на доктринальному рівніперелік не визначений. Таке завдання має бути вирішено в ході подальшої кодифікаціїадміністративного законодавства.

37. Нагляд прокурора за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян. Ст. 263. Строки адміністративного затримання - повідомлення прокурора і санкція прокурора.Стаття 267. Оскарження заходів забезпечення провадження у справах проадміністративні правопорушення - вищестоящому органу, прокуророві або до суду.Виходячи з гарантованих ст. 29 Конституції України прав людини на свободу та особисту недоторканість, особливу увагу слід приділяти питанням законності застосуванняпередбачених ст. 260 КУпАП заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення (адміністративних затримань та інших примусових заходів).Наказ Генерального прокурора УкраїниПро організацію правозахисної діяльності органів прокуратури Українивід 12 квітня 2011 року N Згн6. Забезпечити правозахисну діяльність у сфері додержання законів про адміністративні правопорушення органами та посадовими особами, які уповноважені на виконання функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності (крім справ про порушення митних правил, прикордонного режиму та корупційні правопорушення, організація нагляду у яких регулюється окремими наказами Генерального прокурора України). Під час проведення перевірок з цих питань особливу увагу звертати на додержання конституційних прав і свобод громадян органами державного контролю.6.2. Систематично, не рідше одного разу на десять днів, перевіряти у місцях та установах органів внутрішніх справ законність адміністративного доставления, затримання, застосування та відбуття адміністративного арешту.На підставі ч. 2 ст. 44 Закону України "Про прокуратуру", прокурор має право:

1. у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховування;безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосованізаходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані,заарештовані;опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконуютьпокарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.Зазначені повноваження прокурора мають владно-розпорядчий характер. Закон України "Пропрокуратуру" визначає, що постанови і вказівки прокурора щодо додержання законності і умовримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі, інших покарань, а такожосіб, до яких застосовані заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягаютьнегайному виконанню (ст. 45 Закону). Такі ж вимоги визначені у ст. 22 Кримінально- виконавчого кодексу України (КВК).Наглядові перевірки з цього питання неодмінно мають полягати у відвідуванні кімнатдля тримання осіб, доставлених до чергової частини органів внутрішніх справ, з'ясуваннікількості та переліку осіб, відносно яких було застосовано адміністративне затримання, напідставі яких матеріалів, на який час, якою посадовою особою, а також подальшого рухузатриманої особи тощо.Під час бесід (опитів) затриманих слід з'ясовувати у них час та підставиперебування в кімнатах затриманих, порівняти ці дані із записами у книзі обліку осіб, якідоставлені до чергової частини та матеріалами справ (протоколами про адміністративнезатримання, записами у протоколі щодо суті скоєного адміністративного правопорушення).Доцільно перевірити журнал обліку відвідувачів та запрошених до органу внутрішніхсправ. З'ясувати, чи не заносяться до цього журналу дані стосовно осіб, які доставлялись доприміщень міліції для складання протоколів про адміністративні правопорушення. Ціжурнали введені у дію наказом МВС України від 28.04.2009 № 181 "Про організаціюдіяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої назахист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань".Слід ретельно перевіряти наявність та зміст рапортів працівників міліції, що складенопри доставлянні особи, яка підлягає затриманню, до чергової частини органів внутрішніхсправ, щодо підстав та обставин затримання, інших необхідних даних. Надати оцінку обґрунтованості рішення щодо застосування адміністративного затримання, прийнятого черговим чергової частини органів внутрішніх справ на підставі матеріалів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення та причетність до нього саме цієї особи.З'ясувати, чи складено про застосування адміністративного затримання протокол відповіднодо ст. 261 КУпАП та чи повідомлено про факт

Застосування адміністративного затримання регламентовано статтями 260, 261, 262, 263 КУпАП та ст. Гї Закону України "Про міліцію" і є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Його застосування з інших причин: розкриття злочину, розслідування кримінальних справ, встановлення особи, якою вчинено злочин, при відсутності події адміністративного правопорушення чи у випадках, коли особа не є суб'єктом відповідальності, забезпечення участі у судовому процесі його учасників і таке інше - є незаконним.

9. Перевірки додержання законодавства щодо виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів проводити:

в ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин, спеціальних приймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, органів внутрішніх справ, у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) Служби безпеки України, пунктах тимчасового тримання осіб та спеціальних приміщеннях для тримання затриманих в адміністративному порядку прикордонних загонів - щодекадно;

9.4. Копії довідок про результати перевірок та документів прокурорського реагування у десятиденний строк надсилати до прокуратур вищого рівня, а прокурорам районів у містах - до прокуратур міст з районним поділом.

10. При здійсненні наглядових перевірок проводити особистий прийом осіб, які перебувають у піднаглядних установах, та приділяти особливу увагу забезпеченню адміністрацією їх права звертатись із заявами і скаргами до будь-яких органів, установ, організацій та посадових осіб.

12. Критеріями оцінки ефективності наглядової діяльності на цьому напрямі визначити: реальний стан законності у піднаглядних органах та установах; повноту вжитих заходів реагування щодо усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяли; поновлення порушених прав і свобод людини; відшкодування завданої шкоди; відповідність чинному законодавству, міжнародним нормам і стандартам умов тримання осіб у місцях та установах застосування заходів примусового характеру, попереднього ув'язнення і виконання покаран