34. Прокурор як суб’єкт адміністративного судочинства.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина здійснюється у тому випадку, коли зазначена особа неспроможна через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самос­тійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.по-перше, прокурор виступає в адміністративному судовому процесі посадовою особою прокуратури — органу державної влади, покликаного забезпечувати законність та верховенство права в Україні А отже, він, як і інші суб'єкти публічно-владних повноважень, не може не діяти при цьому згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Кон­ституції України не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачені законами України. По-друге, діяльність прокурора у сфері правосуддя відповідно до вимог законності окреслюється і спеціальними конституційни­ми положеннями щодо прокуратури України. Так, ст. 123 Основ­ного Закону України встановлює визначення організації і порядку діяльності органів прокуратури законом. Щодо законодавчих підстав діяльності прокурора в судочинстві безпосередньо наголо­шується й у самому нормативному формулюванні представниць­кої функції прокуратури. Пункт 2 ст. 121 Конституції України передбачає здійснення прокуратурою представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.По-третє, на виключно правові форми участі прокурора в адміністративному судочинстві з метою захисту прав, свобод та законних інтересів громадянина вказує й сучасне науково-доктринальне розуміння адміністративного процесу як різновиду юридично-процесуальної діяльності. Джерела права: Правову основу участі прокурора в адміністративному судо­чинстві з метою захисту прав, свобод та законних інтересів грома­дянина у публічно-владній сфері складають відповідні з цього приводу норми Конституції України, Закону України «Про проку­ратуру», Кодексу адміністративного судочинства України (передусім статті 60, 61). Вони отримали роз'яснення щодо порядку застосування в низці зокрема наказу Генерального прокурора України, „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” 29.11.2006 N 6гнНорми, які визначають повноваження, підстави та форми участі прокурора в адміністративному судовому процесі з метою захисту прав, свобод та законних інтересів громадянина, є ма­теріально-правовою основою для цього роду діяльності (до них належать відповідні норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», статті 60, 61 КАС України). Норми ж, що встановлюють порядок участі прокурора в адміністративному судовому процесі (подання ним позову в адміністративний суд, участі в судовому розгляді справ, апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративних судів, сприяння виконанню рішень в адміністративних справах), утворюють процесуально-правову основу захисту прокурором інтересів громадянина у публічно-владній сфері у спосіб звернення до адміністративного суду. Ними є положення розділів III—V КАС України, що передба­чають порядок провадження суддями адміністративних судів у справах про оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень, звернення до виконання рішень у цих справах Норми, що складають матеріально-правову основу забезпечення прокурором в адміністративному судочинстві прав, свобод та законних інтересів громадянина в публічно-владній сфері, мають первинний характер щодо відповідних адміністративно-процесу­альних. Такий висновок випливає з того, що ними визначаються права й обов'язки прокурора в галузі охорони суб'єктивних публічних прав і свобод особи, нездатної самостійно звертатися до адміністративного пра­восуддя.Формами представництва прокуратурою інтересів громадяни­на в суді ч. 3 ст. 36-1 Закону називає: звернення до суду із позовами та заявами про захист прав і свобод незахищеної особи про визнання незаконними правових актів, дій чи бездіяльності органів і посадових осіб;участь у розгляді судами справ;внесення апеляційного, касаційного подання на судові рі­шення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.Спеціальною матеріально-правовою основою участі прокурора в адміністративному судовому процесі з метою захисту прав, сво­бод та законних інтересів громадянина, є положення статей 60, 61 КАС України. Правова цінність правил частин 1, 2 ст. 60 КАС України полягає в тому, що саме вони визначають допустимість реалізації прокурором його передбаченої Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» функції представництва інтересів громадянина в суді. Стаття 61 КАС України стосується особливостей повноважень прокурора в адміністративному судочинстві при забезпеченні прав, свобод та законних інтересів громадянина у публічно-владній сфері. Зокрема, в ч. 1 цієї статті застережена неможливість прокурора, який звернувся в адміністративний суд в інтересах громадянина, закінчувати справу адміністративної юрисдикції примиренням, а в ч. 3 ст. 61 КАС України перспектива розгляду адміністративним судом поданого прокурором правозахисного позову поставлена в залежність від того, чи не заперечує проти цього фізична особа, права, свободи чи інтереси якої захищаються, за умови, що вона володіє адміністративною процесуальною дієздатністю. Крім того, відмова прокурора від адміністративного позову або зміна ним позовних вимог не позбавляє за положення­ми ч. 2 ст. 61 КАС України громадянина, на захист прав, свобод чи інтересів якої подавався адміністративний позов, можливості ви­магати від суду розгляду справи в попередньому обсязі.Норми процесуального характеру, що стосуються порядку участі прокурора в адміністративному судовому процесі з метою захисту прав, свобод та законних інтересів громадянина, як зазна­чалося вище, містяться у розділах III, IV, V КАС України. При цьо­му питання подання прокурором адміністративного позову в інте­ресах громадянина до адміністративного суду регулюються главою 1 «Звернення до адміністративного суду та відкриття про­вадження в адміністративній справі» розділу III КАС України, що має назву «Провадження в суді першої інстанції». Безпосередньо готуючи адміністративний позов до суду для забезпечення прав, свобод та інтересів у публічно-владній сфері громадянина, який самостійно не може реалізувати право на судовий захист, проку­рор керується положеннями статей 105, 106 КАС України щодо змісту та форми позовної заяви.

Порядок участі прокурора на стадії підготовчого провадження з метою захисту прав, свобод та інтересів громадянина визначається главою 2, що структурно включає статті 110-121, а представництва інтересів в суді першої інстанції — главою З (статті 122-152) КАС України. Право на апеляційне оскарження рішення місцевого або окруж­ного адміністративного суду й участь у розгляді апеляційної скар­ги апеляційним адміністративним судом прокурор, захищаючи права, свободи та інтереси у публічно-владній сфері громадянина, не здатного самостійно це робити, реалізує повноваження в порядку процедур, визначених главою 1 «Апеляційне провадження» розділу IV «Перегляд судових рішень» (статті 184-197) КАС України.В подальшому, якщо виникне потреба в касаційному оскар­женні рішення адміністративного суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку чи ухвали, постанови, ухвале­них за результатами апеляційного адміністративного провадження, прокурор з метою забезпечення повного та всебічного захисту прав, свобод та інтересів громадянина у публічно-владній сфері подає касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України і бере участь у засіданні цього суду згідно з главою 2 «Ка­саційне провадження» розділу IV (статт210-222) КАС України. Питання участі прокурора в адміністративному судовому про­цесі на стадії перегляду адміністративної справи, порушеної в інтересах громадянина, визначаються відповідно главою 3 (статті 235-241), а за нововиявленими обставинами -- главою 4 (статті 245-252) розділу IV, а під час виконання рішення адміністративного суду в такій справі — положеннями розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» (статті 254-266) КАС України.Пріоритетним у реалізації представницької функції в суді, зокрема в адміністративному судочинстві, заступникам Генерального прокурора, прокурорам Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам, Генеральним прокурором України наказано розглядати:захист соціальних та майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, трудових прав громадян, які неспроможні самостійно їх захистити або реалізувати процесуальні повноваження (п. 4 наказу від 29 листопада 2006 р.).

35. Проблемні питання, пов’язані із визначенням інтересу, на захист якого стає прокурор.Виходячи зі змісту цих положень, прокурор має право подати адміністративний позов у порядку здійснення представництва в адміністративному суді, однак він не повинен підміняти у судовому процесі самого громадянина. Таким чином, прокурор, подавши адміністративний позов на захист прав і свобод громадянина, не набуває статусу позивача із самостійними позовними вимогами. Прокурор є позивачем у про­цесуальному смислі, але носієм матеріальних прав є громадянин, на захист прав і свобод якого порушений адміністративний судо­вий процес. Саме тому згідно з ч. 1 ст. 61 КАС України прокурор, який звернувся до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, не може закінчувати справу прими­ренням.Проблема звернення до адміністративного суду в інтересах невизначеного кола осіб, у тому числі, коли відхилено протест прокурора (захист інтересів ветеранів війни, праці, інших осіб похилого віку). Визнана необхідність надати прокуророві права захищати невизначене коло громадян. Це такі випадки, коли внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень порушуються права і свободи великих груп населення. Практика здійснення прокурором представництва в адміністративному суді уже свідчить про нагальну потребу закріплення в КАС України відповідних повноважень прокурора. Отже:прокурор не може здійснювати представництво інтересів невизначеного кола осіб. З іншого боку, відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян.Вимоги невизначеного кола осіб у публічно-правових відносинах стосуються сфери суспільних інтересів, тому їх доцільно віднести до інтересів держави.

Проблема визначення державного інтересу як предмета судово-прокурорського представництва.Безпосередньо у Конституції України і в інших законодавчих актах відсутнє визначення державних інтересів. Спроба дати та­ке визначення зроблена у рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України:“державний інтерес може полягати у забезпеченні прав усіх суб'єктів права влас­ності й господарювання, зокрема приватних підприємств і товариств (ч. З п. 4 зазначеної постанови). ” Отже, усунення порушень державних інтересів з ініціативи прокурора за рішенням Конституційного Суду в низці випадків тягне за собою водночас і усунення порушень прав конкретних юридичних осіб. В разі недотримання прокурором вимог закону щодо вмотивування в позовній заяві підстав та обґрунтованості здійснення представництва інтересів громадянина або держави, суддя відповідно до ст. 108 КАСУ залишає цю заяву без руху і надає строк для усунення зазначених недоліків, а якщо прокурор цього не зробить, - повертає її. У чинному законодавстві прямо не визначено питання щодо можливості представ­ництва прокурором у суді інтересів органів місцевого самоврядування, проте запере­чувати таку можливість не можна з таких причин: По-пер­ше, тому, що місцеві ради, їх виконкоми так само, як і держава, є втіленням публічної влади, які відображають публічно-правові інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст та спільні інтереси територіальних гро­мад у районах і областях. По-друге, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» частина державно-владних повноважень делегується безпосередньо в законодавчому порядку виконкомам сільських, селищних і міських рад. По-третє, інтереси держави й інтереси органів місцевого самоврядування багато в чому збігаються. Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку і вважається, що це може бути зроблено і за заявою прокурора в по­рядку прокурорсько-судового представ­ництва