27. Мова історичного дослідження

Мові історичного дослідження притаманні :

- строга унормованість;

- широке використання абстрактної лексики;

- безособовість;

- монологічний характер викладу, зумовлений змістом;

- завершеність та повнота висловлювання;

- тісний зв'язок між частинами висловлювання, логічна послідовність;

- використання лаконічних, але високоінформативних атрибутивно-іменних словосполучень;

- використання умовних знаків та символів;

- первинність писемної форми;

- відсутність підтексту.

В тексті історичного дослідження повинно :

- чітко визначатися предмет думки і дотримуватися об'єктивного ставлення до нього (предметність та об'єктивність);

- правильно і недвозначно поясненюватися факти і явища об'єктивної дійсності та взаємодії між ними (смислова точність, ясність);

- уникатися непотрібних повторів, надмірної деталізаці (лаконічність, стислість);

- повинна бути відсутня образність і емоційності.

28/Науковий апарат - це основні положення, котрі визначають спрямованість, логіку та умови підготовки і проведення дослідження. Він формулюється на початку дослідницької діяльності.

Науковий (понятійний, категоріальний) апарат включає: актуальність дослідження; протиріччя; проблему; тему; об'єкт; предмет; мету, гіпотезу, завдання, методи, наукову новизну та практичну значущість дослідження.

Актуальність дослідження визначається тим, наскільки його результати будуть сприяти вирішенню конкретних практичних задач або сприятимуть усуненню існуючих протиріч у суспільному житті, у виробництві, в освіті тощо.

Новизна дослідження може полягати у тому, що на його основі можуть бути встановлені нові закономірності (наприклад, технічні, психологічні, педагогічні, історичні, фізичні та багато інших) та визначені шляхи їх застосування для конкретних практичних потреб людини або суспільства в цілому.

Будь-яке дослідження починається з аналізу реального пpотиpіччя, яке існує в науці та практиці, що полягає у невідповідності між потребами практики і рівнем наявних знань, необхідних для забезпечення цих проблем. Вони (протиріччя) можуть бути зумовлені як відкриттям нових фактів і зв'язків, так і появою запитів практики, що потребують вироблення нових теоретичних знань.

Із пpотиpіччя виникає пpоблема дослідження – питання, яке потребує вирішення.

У відповідності з проблемою формулюється тема, яка певною мірою показує рух від досягнутого наукою, від традиційного, старого до нового. У формулюванні теми важливо відобразити об'єкт, предмет і мету (при¬значення даного дослідження, його адресата). Вимоги до теми: актуальність, відповідність потребам науки і практики, недостатній рівень розробленості.Об’єкт – це конкретні речі, явища або процеси, на які безпосередньо спрямована пізнавальна діяльність суб’єкта. Предметом дослідження виступає частина об’єкта, його сторона, аспект, або “кут зору”, під яким вивчається об’єкт.Обов’язковими компонентами наукового апарату, в яких конкретизується предмет, є мета і завдання дослідження. Мета – це передбачуваний результат, модель результату. Гіпотеза (недоведена теза, пpипущення, можлива відповідь на запитання) – це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним.

29. Порядок оформлення виноски (посилання):

Автор (прізвище, ініціали). Якщо твір написаний двома або трьома авторами, вони перераховуються через кому. Якщо твір написаний чотирма авторами і більш, то вказують лише першого, а замість прізвищ решти авторів ставлять "та інші”.

Назва твору (без скорочень і лапок) та крапка

Вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання):

При наявності – тип літератури. Дві крапки, скорочення та крапка. «: Навч. посібник.» або «: Учебник.»

Тире, місце видання (з прописної букви), крапка та дві крапки. та дві крапки. «- Ірпінь.:»

Найменування видавництва (без лапок), кома Том/частина (пишуть з прописної або рядкової букви скорочено), крапка або кома. Випуск (з прописної скорочено), крапка. «Т.1», «Вип. 33», «Ч.1»

Рік видання, крапка або тире. Слово "рік” не ставлять ні повністю, ні скорочено. «2007. –»

Сторінки (з прописної букви скорочено), крапка. «С. 23-24»

В кінці бібліографічного опису ставлять крапку.

Якщо на одній і тій же сторінці роблять декілька посилань, то при повторенні бібліографічних відомостей досить вказати "там же”, поставити кому і вказати номери сторінок, на які робиться посилання.

Другий варіант: у квадратних дужках в тексті.

Після цитати ставляться квадратні дужки, усередині яких поміщають через крапку з комою (або просто кому) цифри, які відповідно позначають:

номер цитованого джерела загалом бібліографічному списку до роботи;

номер сторінки, з якої узята цитата.

Наприклад [2; с. 23] або [2, С. 23] – обидва варіанти допустимі - це означає, що цитата узята з 23 сторінки другого в списку джерела. Іноді зустрічається така виноска типу [2 ІІ, с. 23] – цитата узята з 23 сторінки 2 тому другого в списку джерела. Допускається також заміна квадратних дужок круглими, якщо у тексті використовуються квадратні дужки, як один із знаків в тексті (2; С. 23).

30.Курсова робота – це самостійне науково-педагогічне дослідження Обсяг курсової роботи (без додатків і списку літератури) – 45-50 рукописних сторінок або 25-30 друкованих. Курсова робота повинна містити такі складові: титульна сторінка, зміст; вступ; основна частина, яка може складатися з двох розділів (у кожному з яких хоча б 2 параграфи) або з 4-5 параграфів; висновки; список використаної літератури; додатки (якщо у них є потреба).

У Вступі (3-5 стор.):

- має бути обґрунтовано актуальність обраної ;- повинно бути визначено: об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження.Основна частина курсової роботи повинна містити теоретичну та практичну складові:

Висновки (2-3 стор.) мають містити основні узагальнення теоретичної та практичної складових курсової роботи та відповідати меті та завданням дослідження, визначеним у вступі.

Список використаної літератури (не менше 15 джерел) повинен бути складений у алфавітному порядку відповідно до загальних вимог (зразок додається).

В основному тексті курсової роботи обов’язково повинні бути посилання на опрацьовані літературні джерела. Цитати можуть бути двох видів: прямі (дослівний виклад уривка оригінального тексту, який береться в лапки) і непрямі (переказ думок автора своїми словами, який в лапки не береться).