Література:

1. Гутник В. Европейский экономический и валютный союз: предварительные итоги и перспективы развития // Мировая экономика и международные отношения . – 2005. – №5. – С.3–15.

2. Манделл Р.А. Теория оптимальных валютных зон. Евро – дитя Манделла? Теория оптимальных валютных зон: Сб. статей / Пер. с англ. А.М. Семенова. – М.: Дело, 2002. – 367 с.

3. Михайлов Д.М. Евро и формирование единого рынка финансово– банковых услуг в Европе // Мировая экономика и международные отношения. – 1999.– № 10.– С. 30–37.

4. Евро. Материал из Википедии – свободной энциклопедии [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/

5. Засади співробітництва України з Європейським Союзом (Офіційна інформація представництва України у Європейському Союзі) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukraine–eu.mfa.gov.ua/eu/ua/556.htm.

6. Східне партнерство ЄС: додаткові можливості для євроінтеграції України / І.Ф.Ґазізуллін, М.М.Гончар, О.В.Коломієць та ін.; за ред. В.Мартинюка; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К.:Агентство «Україна», 2009. – 84 с.

7. Пищик В. Я. Эвро и доллар США. Конкуренция и партнерство в условиях глобализации. – М.: Изд-во «Консалтбанкир», 2002. – 304 с.

8. Кашнір Р. Євро і монетарна інтеграція України до європейського простору / Банківська справа. – 2003. - № 3. – С. 4-16.

9. Саркисянц А. Г. Либерализация валютного регулирования: мировой опыт / Вопросы экономики. – 2004. - № 5. – С. 7-10.

10. Юрчишин В. В. Валютні кризи. – К.: УАДУ, 2000.- 116 с.

11. Сорос Д. Новая парадигма финансовых рынков. Пер. с англ. Кристафа Вагнера. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2008. – 192 с.

12. Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. Навч. посіб. – К.: Алерта, 2004. – С. 354-387.

13. Капустин М. Г. Евро и его влияние на мировые финансовые рынки. – М.: «ООО Издательско-Консалтинговая компания «ДЕКА», 2001. – 272 с.

14. Шемятенков В. Г. Евро: две стороны одной монеты. – М.: ОАО Изд-во «Экономика», 1998. – 346 с.

Тема 16. Доларизація світової економіки План

16.1. Роль та значення долара у світовій економіці.

16.2. Тінізація і детінізація валютного грошового обігу.

16.3. Масштаби і форми доларизації національної економіки

16.4. Методи зниження рівня доларизації грошового обігу

16.1. Роль та значення долара у світовій економіці.

У ХХ ст. демонетизація золота привела до втрати ним функції світових грошей. Золото залишається стратегічним активом, головним засобом тезаврування цінностей і створення резервів високоліквідних активів.

Заміна функції світової валюти золота паперовими грошовими знаками розпочалось на початку ХХ століття і першою світовою валютою була англійська валюта – фунт стерлінгів. Напередодні Першої світової війни в англійській валюті здійснювалось біля 80% всіх міжнародних розрахунків світової торгівлі [1, с. 388].

У 80-і роки ХХ ст. на долар припадало 55% всього обсягу розрахунків у світовій торгівлі, а на рубежі ХХ і ХХІ ст. – 70% [2, с. 193]. Нині ця частка дещо зменшилась і становить 68%.

Науковці і практики цей процес назвали доларизацією світового ринку і світової економіки.

Доларизація світового ринку і світової валюти дуже складний процес, який важко визначити кількісно. Зупинимось на деяких важливих міркуваннях.

По-перше, доларизація зростає разом із становленням і розвитком світового ринку. Глобалізація – це досягнутий рівень світового ринку на перше десятиріччя ХХІ ст. У 90-і роки ХХ ст. у світовому платіжному обігу щорічно знаходилось біля 1 трлн. дол. США, тоді як всередині США було у 4 рази менше. Таким чином, долар зберігає функцію світових грошей, залишаючись при цьому тільки валютою окремо взятої країни і перебуваючи її законним засобом обігу. Ця двоякість у становищі долара не викликала великих загроз, допоки макроекономічні показники США виглядали солідно і переконливо для решти світу. Тепер становище змінилось: сукупний борг США становить понад 30 трлн. дол., а ВВП – 14 трлн. дол., тобто перевищує більше як у 2 рази.

До речі, світовий ВВП становить біля 60 трлн. дол. Якщо у 1980 р. державний борг США становив 33% ВВП, то на початку 2009 р. – 75% від ВВП. Якщо врахувати ще й борги приватного сектора, то загальна сума зобов’язань в економіці США виросла з 4 трлн. дол. (142% від ВВП) у 1980 р. до 32 трлн. дол. (230% від ВВП) [3].

Отже, слабкість економіки США полягає в тому, що її зростання базується на випереджальному збільшенні боргів, як державних, так і приватних. Така модель розвитку не може використовуватися безконечно. У цьому зв’язку заслуговує висновок Президента США Барака Обами: «Якшо се, що ми будемо робити, - це тратити гроші, а не виробляти, то з часом багато країн втомиться позичати нам гроші і свято закінчиться» [3].

Між тим зовнішня заборгованість США зростає і на певному етапі часу боротися з нею доведеться за допомогою девальвації долара, яка знецінить суму заборгованості.

По-друге, доларизація – це не тільки зростання значення долара в якості світової валюти, але й посилення витіснення національних валют країн світу. Цей процес має три стадії розвитку: 1. порядок «у.о.» (умовних одиниць); 2) порядок «каренсі борд»; 3) відмова від національної валюти.

Порядок «у.о.» означає, що в «у.о.» вказують на ціни на товари і послуги. При цьому долар практично стає валютою угод громадян даної країни. Порядок «каренсі борд» передбачає встановлення твердого і незмінного співвідношення між національною валютою і доларом. Відмова від національної валюти і перехід на використання долара – порядок, який США намагались реалізувати у Гватемалі, Сальвадорі, Панамі, Еквадорі, Аргентині. У цих країн, окрім своєї валюти офіційно використовується долар США. Така система має згубні наслідки для національної економіки.

По-третє, нині на відновлення світової економіки, і зокрема економіки США, витрачено надто багато грошей. Як результат цього, зростає ризик інфляції, а вартість долара завтра може бути меншою, аніж сьогодні. Нині долар у загальних міжнародних резервах становить біля 65%, при цьому найбільшим власником доларових резервів є Китай. Водночас частка юаня в якості світової резервної валюти становить 3%.

Між тим статус долара США як панівної світової резервної валюти може зруйнуватися, оскільки його поступово витіснятимуть євро, юань, СПЗ, інші колективні валюти. Нині опорами долара є розміри ВВП, інноваційні технології, гнучкий ринок праці, високий кредитний рейтинг США, стійкість фінансового ринку.

По-четверте, за наявними оцінками, нині у світовій економіці зайвими є 350 трлн. дол. [4]. Однак країни G20 ухвалюють рішення про додаткове виділення 3 трлн. дол. на підтримку національних економік, на її підігрівання. Все це дає підставу для висновку про те, що однієї із причин знецінення долара є його надвиробництво [5].

По-п’яте, в науковій і навчальній літературі нерідко пропонується висновок про те, що доларизація призводить до погіршення становиша населення. Так, А. Войтов вважає, що доларизація – це засіб глобалізації, а остання – засіб, який «не має людського обличчя» [6, с. 196] посилює злиденність народу і породжує справедливу протидію. О. Савченко обгрунтовує думку, що доларизація – це «афера», завдяки якій було досягнуто основну мету капіталізму у його постіндустріальному варіанті – нарощування доходів за рахунок розширення збуту товарів та використання дешевих ресурсів мирним шляхом! І далі: «фактично, відбулося те, що багато країн, що розвиваються, з доброї волі обміняли свої природні ресурси та людську працю багатьох поколінь своїх громадян на незабезпечені товарами «папірці» і можливість взяти участь у найбільшій в світі фінансовій афері» [6]. Це була, на думку О. Савченка, «піраміда», «казино», це був найбільш чесний спосіб відбору грошей з тих, які відомі економістам».

Отже, міжнародну роль долара як валюти визначають такі основні параметри:

- частка у валютному обміні;

- частка у приватних і інвестиційних портфелях;

- частка у державних боргових зобов’язаннях;

- частка у зовнішньо-торговельних розрахунках;

- частка в офіційних резервах;

- маса іноземних валют, обмінні курси, яких пов’язані до долара США. Нині за всіма цими параметрами долар США займає перше місце у світі.