77. Наркомани як група ризику щодо захворювання па снід. Шляхи подолання розповсюдження віл серед ін’єкційних наркоманів.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70 % це наркомани). Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній. Наркомани – це люди без майбутнього. Вони втратили своє здоров’я й загрожують здоров’ю власних дітей і суспільству. У наркоманів народжуються діти з тяжкими фізичними та психічними вадами. Зовнішній вигляд наркомана далекий від привабливого: сіре обличчя, суха шкіра, волосся та зуби поступово випадають. У них значно послаблена пам’ять, вони не в змозі запам’ятати прочитане. Важливе місце в запобіганні поширенню СНІДу повинні зайняти скринінгові дослідження для виявлення інфікованих осіб. Обов'язковим є тестування всіх донорів крові, плазми, сперми, органів і тканин. Потрібно також обстежувати осіб групи ризику: гомосексуалістів, наркоманів, проституток. До цієї ж категорії можна віднести хворих венеричними захворюваннями. Підлягають обстеженню студенти з інших країн, особливо ті, що прибули з країн, ендемічних щодо СНІДу, та особи, які повернулися з тривалих відряджень та з-за кордону. До групи ризику відносять також хворих на гемофілію, яким протягом усього життя не paз переливали кров та її препарати.

78. Способи раннього виявлення наркотизації. Превентивна просвітницька робота з молоддю як основна форма профілактики вживання наркотичних речовин.

. Відомо, що розпочинаючи наркотизацію, підліток керується групою мотивів. Така група мотивів утворюється з трьох соціально-психологічних чинників:

1) традиційні соціальне обумовлені мотиви;

2) субмісивна мотивація, яка відображає тиск інших осіб або референтної групи;

3) псевдокультуральний тип мотивації, тобто бажання підлітків пристосуватись до "наркоманічних цінностей" підліткового угруповання. Слід зауважити, що перша група мотивацій відіграє незначну роль. Вплив її здійснюється опосередковано. Ця група мотивів притаманна переважно алкоголізму, а вже через алкоголізацію вона впливає на початок вживання наркотиків чи токсикантів. У світі існують відпрацьовані підходи до проведення профілактичного впливу в залежності від рівня проблеми. Первинна профілактика залежності від наркотиків має на меті попередити початок вживання наркотиків особами, раніше їх не вживали. Вона є переважно соціальною, найбільш масовою, орієнтована на загальну популяцію дітей, підлітків, молоді та прагне зменшити кількість осіб, у яких може виникнути захворювання, а її зусилля спрямовані не стільки на попередження розвитку хвороби, скільки на формування здатності зберегти або зміцнити здоров'я. Вторинна профілактика залежності від наркотиків є вибірковою, орієнтована на осіб, що пробували наркотики, або на осіб, що мають ознаки формується залежно від наркотиків в її початковій стадії. Необхідність у вторинному профілактичному впливі з'являється в тих випадках, коли захворювання може виникнути (профілактика для груп ризику) або коли воно виникло, але не досягло піку свого розвитку. Третинна профілактика залежності від наркотиків є переважно медичної, індивідуальної та орієнтована на контингент хворих, залежних від наркотиків. Третинна профілактика типу "А" спрямована на попередження подальшого зловживання наркотиками хворими або на зменшення майбутнього шкоди від їх застосування, на надання допомоги хворим у подоланні залежності. Третинна профілактика типу "Б" (що називається так само четвертинної) спрямована на попередження рецидиву захворювання у хворих, які припинили вживати наркотики