- •Валеологія як комплексна дисципліна про здоров’я людини, її предмет та завдання.
- •Валеологічна культура вчителя як невід’ємний елемент професійно-педагогічної культури та передумова його адаптації до гуманістичної навчально-виховного процесу.
- •Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я.
- •Валефілософія як наука про філософське осмислення здоров’я та здорового способу життя.
- •Поняття про здоров’я, його інтегративний зміст. Здоров’я як основна життєва цінність. Складники та критерії здоров’я.
- •Індивідуальне та суспільне здоров’я.
- •Здоров’я і хвороба. Донозологічний, або пограничний стан між здоров’ям і хворобою.
- •Фактори, що визначають здоров’я.
- •Основні шляхи формування індивідуального здоров’я, поняття про здоровий спосіб життя.
- •Сучасний стан здоров’я населення України, негативні та позитивні тенденції.
- •Демографічна криза в Україні, шляхи її подолання. Здоров’я дітей і підлітків як основа збереження генофонду населення України.
- •Адаптивна, реактивна і резистентна здатність організму людини як фізіологічний механізм і умова виживання в процесі підсилення впливу негативних чинників довкілля.
- •Поняття про біологічні ритми людини. Ендогенні та екзогенні біоритми. Явище десинхронозу.
- •Формування культури здоров’я як соціальна, особистісна та педагогічна проблема.
- •Поняття про валеологічний моніторинг та валеодіагностику, їх мета та основні завдання.
- •Поняття про фізичне здоров’я. Основні антропометричні показники.
- •Рухова активність і здоров’я. Недостатній рівень рухової активності - гіподинамія як фактор ризику.
- •Види порушень постави та склепіння стопи, їх профілактика.
- •Фізична культура як профілактика розвитку гіподинамічного синдрому.
- •Необхідний рівень фізичного навантаження, його критерії. Добова норма рухової активності дітей різного віку. Формування та корекція осанки учнів.
- •Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •Основні методи тестування фізичного здоров’я школярів.
- •Валеологічні аспекти роботи з комп’ютером.
- •Загартування, його принципи, умови і правила. Види загартування.
- •Повітряні та водні процедури, їх значення, оздоровче значення та техніка виконання.
- •Харчування і здоров’я. Критерії раціонального харчування. Поняття про дієти.
- •Незбалансоване харчування як причина порушень обміну речовин.
- •Проблеми йодної недостатності та шляхи її подолання.
- •Основні причини виникнення та профілактика захворювань зубів. Гігєна ротової порожнини.
- •Екологічні проблеми харчування людини (хімічне, радіаційне та бактеріальне забруднення продуктів харчування та питної води) та основні шляхи їх подолання.
- •Особиста гігієна та її значення.
- •Попередження порушень гостроти зору. Короткозорість та далекозорість, їх профілактика.
- •Вплив на серцево-судинну систему гіподинамії, нераціонального харчування, стресів та шкідливих звичок. Шляхи подолання їхнього впливу.
- •Валеологічні аспекти і засоби активного довголіття.
- •Долікарська діагностика та невідкладна допомога при загрозливих для життя станах. Склад шкільної та туристичної аптечки. Основні лікарські засоби.
- •Травми грудної клітки і живота (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Епілептичний напад (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Класифікація кровотеч. Небезпека крововтрати. Способи тимчасової зупинки кровотеч.
- •Потрапляння сторонніх тіл в око, зовнішній слуховий прохід (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Гострі отруєння (причини та шляхи потрапляння токсичних речовин в організм, ознаки, можливі ускладнення та основні принципи невідкладної долікарської допомоги).
- •Нетравматичні кровотечі: носова, легенева, шлункова, кишкова, маткова (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Заходи невідкладної долікарської допомоги при укусах отруйних тварин.
- •Травми голови (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної допомоги).
- •Біль в ділянці серця (причини, характер болю, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Зомління (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Діабет. Причини захворювання, основні ознаки, ускладнення. Гіперглікемічний та гіпоглікемічний стани. Заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Артеріальний тиск (визначення, прилади для вимірювання, оцінка показників, нормативи для людей різного віку).
- •Втоплення (основні причини та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Найбільш поширені травми кінцівок (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Сонячний та тепловий удари (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Опіки (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Роль вчителя у профілактиці нещасних випадків у дітей і підлітків. Профілактика дитячого травматизму.
- •Поняття психічного здоров’я і проблеми його комплексного вивчення. Фізіологічні основи психічної діяльності. Взаємовплив біологічного і соціального у психічному розвитку індивіда.
- •Що таке інформаційне перевантаження і чим вона небезпечна?
- •Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів
- •Саморегуляція, її види та аспекти. Психогігієна. Роль загальнозміцнюючих заходів у формуванні психічного здоров’я. Сучасні методи психоемоційного розвантаження.
- •Психоемоційна перенапруга. Неврози, їх види та корекція. Зняття психоемоційної перенапруги.
- •Валеологічні аспекти подолання конфліктних ситуацій.
- •Оптимальний режим дня. Значення режиму для здоров’я. Основні шляхи раціональної організації праці і відпочинку школяра.
- •Поняття про соціальне здоров’я. Залежність соціального здоров’я від умов життя людини в суспільстві.
- •Загальна характеристика заразних хвороб, що набули соціального значення, досягнення сучасної медицини в боротьбі з ними. Значення санітарного просвітництва серед населення.
- •Особливості інфекційних хвороб. Інфекційний процес, його періоди. Поняття епідемії та пандемії. Основні групи інфекційних хвороб.
- •Поняття про вакцини та сироватки, особливості їх застосування.
- •Кишкові інфекції. Харчові токсикоінфекції (сальмонельоз, ботулізм), холера, дизентерія. Особливості розповсюдження кишкових інфекцій та профілактичні заходи.
- •Поняття про висипний тиф та малярію.
- •Інфекційні захворювання шкіри. Грибкові захворювання шкіри та її похідних.
- •Паразитарні хвороби. Короста, педикульоз та їх профілактика. Гельмінтози та заходи щодо обмеження їх розповсюдження.
- •Поняття про духовне здоров’я. Сенс життя. Світогляд, ціннісні орієнтації та ідеали особистості, їх вплив на здоров’я. Духовна криза як фактор зниження рівня здоров’я населення України.
- •Механізм дії наркотичних речовин на організм та формування наркозалежності. Основні групи наркотичних речовин – алкоголь, тютюн, наркотики.
- •Наркомани як група ризику щодо захворювання па снід. Шляхи подолання розповсюдження віл серед ін’єкційних наркоманів.
- •Способи раннього виявлення наркотизації. Превентивна просвітницька робота з молоддю як основна форма профілактики вживання наркотичних речовин.
- •Статеве і репродуктивне здоров’я людини. Стан проблеми в Україні.
- •Охорона здоров’я матері і дитини в Україні: сучасний стан проблеми та основні тенденції.
- •Гігієна дітей і підлітків як наука. Основні завдання шкільної гігієни.
- •Психолого-педагогічні засади статевого виховання дітей та підлітків.
- •Вплив навчального процесу на здоров’я учнів. “Шкільний стрес” (дидактогенія) як один з основних чинників погіршення здоров’я учнів.
- •Поняття про здоров’язбережувальне освітнє середовище. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів у навчально-виховному процесі.
- •Попередження “професійного вигорання” учителя. Культура здоров’я вчителя.
- •Здоров’язбережувальні педагогічні технології. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів.
- •Методика викладання валеології як наука, її предмет та завдання.
- •Принципи та методи викладання валеології.
- •Методи педагогічного дослідження у викладанні валеології.
- •Основні форми і методи валеологічної освіти та виховання.
- •Психолого-педагогічні підходи до фзвп (формування, зміцнення, відтворення та передачі здоров’я нащадкам).
Поняття про соціальне здоров’я. Залежність соціального здоров’я від умов життя людини в суспільстві.
Показники соціального здоров’я пов’язане з економічними чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. В загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі — економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності визначають стан здоров’я людини. В реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових.
З поняттям «здоров'я» тісно пов'язане та часто вживається поняття «спосіб життя».
Рівень здоров'я людини визначається умовами життєдіяльності: навчання, праці та побуту, добробутом та гігієнічною культурою, а найбільше - способом життя людини [3, с. 29]. Поняття «спосіб життя» відображає ті засади організації життя, які є безумовними передумовами соціального буття. Сьогодні доведено, що із усіх чинників, що впливають на здоров'я людини, 50% припадає саме на спосіб життя.
Спосіб життя включає в себе такі складові, як рівень життя, якість його та стиль. Рівень життя - більш економічна категорія, виражається ступенем задоволення матеріальних, культурних та духовних потреб. Якість життя характеризує комфорт і задоволення людських потреб. Це визначення належить до соціологічних категорій, хоча останнім часом усе більше привертає увагу психологів, щодо аналізу поняття «суб'єктивна якість життя». Стиль життя треба розуміти як стандартні форми поведінки, під які підпорядковується психологія та психофізіологія особистості. Це соціальнопсихологічна категорія.
У сучасній парадигмі знань під способом життя розуміють стійкий спосіб життєдіяльності, що склався під дією соціальних, культурних, матеріальних та професійних обставин, і який проявляється в нормах спілкування, поведінці, складі мислення, у традиціях. При цьому виділяють економічну, соціологічну, соціально-психологічну складові категорії «спосіб життя».
Розкриваючи психологічний зміст поняття здоров'я, слід також говорити про почуття психологічного (суб'єктивного) благополуччя чи суб'єктивної якості життя.
Здоров'я є одним з найважливіших показників якості життя. Оцінка саме суб'єктивної якості життя є важливою соціально-психологічною проблемою. Так в дослідженнях Г. Савченко якість життя визначається як інтегральний показник життєдіяльності людей, який включає як об'єктивні (рівень життєдіяльності людини), так і суб'єктивні (ступінь задоволення потреб та ціннісних структур) показники [4].
На сприйняття якості життя впливають культурні особливості, ціннісні орієнтації різних груп, але, з іншого боку, існують інваріантні фактори, що притаманні різним групам (економічні та соціальні фактори, індивідуальні особливості). Результати досліджень показують, що існує взаємовплив суб'єктивної якості життя, задоволеністю життям та суб'єктивного економічного благополуччя, інтегральна характеристика яких визначається психологічними характеристиками, способом життя, стилем поведінки.
Поняття «якість життя» в західній психології ототожнюється з поняттям щастя, суб'єктивного відчуття благополуччя.
Аналіз різних підходів до оцінки якості життя, дозволяє виокремити загальні тенденції, що впливають на суб'єктивне відчуття загального й економічного благополуччя - це свобода вибору, незалежність від зовнішніх обставин і контроль над ситуацією. Такої волі вибору позбавлені соціально незахищені верстви українського населення, оскільки трансформаційні зміни, що відбуваються у всіх сферах життя, у тому числі й у сфері здоров'я, перевищують індивідуальну можливість контролювати свою життєву ситуацію та управляти нею.
Поведінка є однією з основних детермінант здоров'я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших чинників. Зв'язки, що існують між здоров'ям та поведінкою людини обумовлюють дослідження тих культурних цінностей та способу життя, які розглядаються суспільством, як такі, що зберігають здоров'я та заохочуються; тих цінностей та форм, яких треба уникати, щоб зберегти здоров'я.
Поведінкові фактори можуть бути як сприятливі, так і шкідливі для здоров'я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. При цьому слід враховувати, що протягом життя людина змінює моделі своєї поведінки під тиском суспільства, сім'ї, друзів, комерційної реклами тощо. Можна стверджувати, що будь-яка поведінка чи діяльність людини впливають на стан її здоров'я. Тому слід розрізняти свідому поведінку, спрямовану на розвиток та зміцнення здоров'я та поведінку, якої дотримуються незважаючи на можливі наслідки.
Поведінку, що сприяє здоров'ю, відрізняють від поведінки, що викликає ризики та завдяки якій зростає можливість послаблення здоров'я. Саме поведінка, що сприяє здоров'ю, та поведінка, що викликає ризики, пов'язані між собою у складній моделі поведінки, яку називають стилем життя.
Визначаючи факторну вагу таких складових способу життя, як рівень та якість життя у формуванні здоров'я людини, необхідно виділити ще й поняття «стиль життя». Саме він (стиль) носить персоніфікований характер і визначається історичними, національними традиціями, отриманою освітою та особистісними нахилами.
Отже, використовуючи дослідження авторів, що вивчали стиль життя, можна зробити висновок, що не тільки наслідки соціально-економічної адаптації змушують змінювати стиль життя, але й свідомо обраний стиль обумовлює адаптацію чи дезадаптацію до соціально-економічних змін, викликає ризики для здоров'я чи сприяє його зміцненню.
Найбільш повно взаємозв'язок між способом життя та здоров'ям представлений у структурі поняття «здоровий спосіб життя».
Поняття «здоровий спосіб життя» інтегрує взаємозв'язок способу життя та здоров'я людини. Здоровий спосіб життя - це форма життєдіяльності, зорієнтована на розвиток, збереження та відтворення здоров'я, що є основним персональним капіталом кожної людини. Здоровий спосіб життя, як зазначають Т. Титаренко, Л. Лєпіхова, О. Кляпець, є підґрунтям високої якості життя, соціального та особистого добробуту, фундаментом самореалізації, гарантом суб'єктивного благополуччя та здорового довголіття, умовою відчуття задоволеності життям. Здоровий спосіб життя включає соціальні настанови на психофізичне здоров'я, особистісне зростання, професійне становлення, реалізацію себе в соціумі [5, с. 10].
Таким чином, поняття «здоровий спосіб життя» це концентрований вираз взаємозв'язку способу життя, поведінки і здоров'я людини. Здоровий спосіб життя є фундаментом психологічного здоров'я. Слід зазначити, що здоров'я в цілому та особливо психологічне здоров'я є такою формою життєдіяльності, що забезпечує
необхідну якість життя і достатню його тривалість, тому здоровий спосіб життя повинен стати активною життєвою позицією, коли здоров'я розглядається як усвідомлена життєва цінність. Це потребує складної та специфічної внутрішньої діяльності людини з оцінки свого життя.
Перспективу подальших досліджень ми вбачаємо у дослідженні ціннісних уявлень людей про здоров'я та здоровий спосіб життя, у виявленні мотивів та стереотипів поведінки, що спрямовані на підтримання, збереження та покращення здоров'я у людей із різним рівнем, як об'єктивної, так і суб'єктивної якості життя.