
- •Валеологія як комплексна дисципліна про здоров’я людини, її предмет та завдання.
- •Валеологічна культура вчителя як невід’ємний елемент професійно-педагогічної культури та передумова його адаптації до гуманістичної навчально-виховного процесу.
- •Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я.
- •Валефілософія як наука про філософське осмислення здоров’я та здорового способу життя.
- •Поняття про здоров’я, його інтегративний зміст. Здоров’я як основна життєва цінність. Складники та критерії здоров’я.
- •Індивідуальне та суспільне здоров’я.
- •Здоров’я і хвороба. Донозологічний, або пограничний стан між здоров’ям і хворобою.
- •Фактори, що визначають здоров’я.
- •Основні шляхи формування індивідуального здоров’я, поняття про здоровий спосіб життя.
- •Сучасний стан здоров’я населення України, негативні та позитивні тенденції.
- •Демографічна криза в Україні, шляхи її подолання. Здоров’я дітей і підлітків як основа збереження генофонду населення України.
- •Адаптивна, реактивна і резистентна здатність організму людини як фізіологічний механізм і умова виживання в процесі підсилення впливу негативних чинників довкілля.
- •Поняття про біологічні ритми людини. Ендогенні та екзогенні біоритми. Явище десинхронозу.
- •Формування культури здоров’я як соціальна, особистісна та педагогічна проблема.
- •Поняття про валеологічний моніторинг та валеодіагностику, їх мета та основні завдання.
- •Поняття про фізичне здоров’я. Основні антропометричні показники.
- •Рухова активність і здоров’я. Недостатній рівень рухової активності - гіподинамія як фактор ризику.
- •Види порушень постави та склепіння стопи, їх профілактика.
- •Фізична культура як профілактика розвитку гіподинамічного синдрому.
- •Необхідний рівень фізичного навантаження, його критерії. Добова норма рухової активності дітей різного віку. Формування та корекція осанки учнів.
- •Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •Основні методи тестування фізичного здоров’я школярів.
- •Валеологічні аспекти роботи з комп’ютером.
- •Загартування, його принципи, умови і правила. Види загартування.
- •Повітряні та водні процедури, їх значення, оздоровче значення та техніка виконання.
- •Харчування і здоров’я. Критерії раціонального харчування. Поняття про дієти.
- •Незбалансоване харчування як причина порушень обміну речовин.
- •Проблеми йодної недостатності та шляхи її подолання.
- •Основні причини виникнення та профілактика захворювань зубів. Гігєна ротової порожнини.
- •Екологічні проблеми харчування людини (хімічне, радіаційне та бактеріальне забруднення продуктів харчування та питної води) та основні шляхи їх подолання.
- •Особиста гігієна та її значення.
- •Попередження порушень гостроти зору. Короткозорість та далекозорість, їх профілактика.
- •Вплив на серцево-судинну систему гіподинамії, нераціонального харчування, стресів та шкідливих звичок. Шляхи подолання їхнього впливу.
- •Валеологічні аспекти і засоби активного довголіття.
- •Долікарська діагностика та невідкладна допомога при загрозливих для життя станах. Склад шкільної та туристичної аптечки. Основні лікарські засоби.
- •Травми грудної клітки і живота (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Епілептичний напад (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Класифікація кровотеч. Небезпека крововтрати. Способи тимчасової зупинки кровотеч.
- •Потрапляння сторонніх тіл в око, зовнішній слуховий прохід (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Гострі отруєння (причини та шляхи потрапляння токсичних речовин в організм, ознаки, можливі ускладнення та основні принципи невідкладної долікарської допомоги).
- •Нетравматичні кровотечі: носова, легенева, шлункова, кишкова, маткова (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Заходи невідкладної долікарської допомоги при укусах отруйних тварин.
- •Травми голови (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної допомоги).
- •Біль в ділянці серця (причини, характер болю, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Зомління (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Діабет. Причини захворювання, основні ознаки, ускладнення. Гіперглікемічний та гіпоглікемічний стани. Заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Артеріальний тиск (визначення, прилади для вимірювання, оцінка показників, нормативи для людей різного віку).
- •Втоплення (основні причини та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Найбільш поширені травми кінцівок (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Сонячний та тепловий удари (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Опіки (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Роль вчителя у профілактиці нещасних випадків у дітей і підлітків. Профілактика дитячого травматизму.
- •Поняття психічного здоров’я і проблеми його комплексного вивчення. Фізіологічні основи психічної діяльності. Взаємовплив біологічного і соціального у психічному розвитку індивіда.
- •Що таке інформаційне перевантаження і чим вона небезпечна?
- •Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів
- •Саморегуляція, її види та аспекти. Психогігієна. Роль загальнозміцнюючих заходів у формуванні психічного здоров’я. Сучасні методи психоемоційного розвантаження.
- •Психоемоційна перенапруга. Неврози, їх види та корекція. Зняття психоемоційної перенапруги.
- •Валеологічні аспекти подолання конфліктних ситуацій.
- •Оптимальний режим дня. Значення режиму для здоров’я. Основні шляхи раціональної організації праці і відпочинку школяра.
- •Поняття про соціальне здоров’я. Залежність соціального здоров’я від умов життя людини в суспільстві.
- •Загальна характеристика заразних хвороб, що набули соціального значення, досягнення сучасної медицини в боротьбі з ними. Значення санітарного просвітництва серед населення.
- •Особливості інфекційних хвороб. Інфекційний процес, його періоди. Поняття епідемії та пандемії. Основні групи інфекційних хвороб.
- •Поняття про вакцини та сироватки, особливості їх застосування.
- •Кишкові інфекції. Харчові токсикоінфекції (сальмонельоз, ботулізм), холера, дизентерія. Особливості розповсюдження кишкових інфекцій та профілактичні заходи.
- •Поняття про висипний тиф та малярію.
- •Інфекційні захворювання шкіри. Грибкові захворювання шкіри та її похідних.
- •Паразитарні хвороби. Короста, педикульоз та їх профілактика. Гельмінтози та заходи щодо обмеження їх розповсюдження.
- •Поняття про духовне здоров’я. Сенс життя. Світогляд, ціннісні орієнтації та ідеали особистості, їх вплив на здоров’я. Духовна криза як фактор зниження рівня здоров’я населення України.
- •Механізм дії наркотичних речовин на організм та формування наркозалежності. Основні групи наркотичних речовин – алкоголь, тютюн, наркотики.
- •Наркомани як група ризику щодо захворювання па снід. Шляхи подолання розповсюдження віл серед ін’єкційних наркоманів.
- •Способи раннього виявлення наркотизації. Превентивна просвітницька робота з молоддю як основна форма профілактики вживання наркотичних речовин.
- •Статеве і репродуктивне здоров’я людини. Стан проблеми в Україні.
- •Охорона здоров’я матері і дитини в Україні: сучасний стан проблеми та основні тенденції.
- •Гігієна дітей і підлітків як наука. Основні завдання шкільної гігієни.
- •Психолого-педагогічні засади статевого виховання дітей та підлітків.
- •Вплив навчального процесу на здоров’я учнів. “Шкільний стрес” (дидактогенія) як один з основних чинників погіршення здоров’я учнів.
- •Поняття про здоров’язбережувальне освітнє середовище. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів у навчально-виховному процесі.
- •Попередження “професійного вигорання” учителя. Культура здоров’я вчителя.
- •Здоров’язбережувальні педагогічні технології. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів.
- •Методика викладання валеології як наука, її предмет та завдання.
- •Принципи та методи викладання валеології.
- •Методи педагогічного дослідження у викладанні валеології.
- •Основні форми і методи валеологічної освіти та виховання.
- •Психолого-педагогічні підходи до фзвп (формування, зміцнення, відтворення та передачі здоров’я нащадкам).
Особиста гігієна та її значення.
Особиста гігієна - це основа здорового способу життя, умова ефективної первинної та вторинної профілактики різних захворювань. Особиста гігієна розробляє принципи збереження і зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному особистому житті й діяльності.
В епоху науково-технічного прогресу, який супроводжують хімічні й фізичні забруднення навколишнього середовища та негативні наслідки урбанізації, особиста гігієна стає вагомим чинником запобігання серцево-судинним та іншим поширеним захворюванням. Вона дозволяє ефективно боротися з гіпокінезією, нервово-психічним перенапруженням, суттєво послаблює несприятливі наслідки впливу різних професійних шкідливостей та чинників навколишнього середовища. Як свідчать дані ВООЗ, велика частина населення в усіх країнах світу серйозно порушує правила особистої гігієни, курить, зловживає алкогольними напоями, не приділяє належної уваги фізичній культурі, загартуванню та іншим елементам здорового способу життя. Суспільне значення особистої гігієни визначається тим, що недотримання її вимог у повсякденному житті може негативно впливати і на здоров'я інших людей (пасивне куріння, поширення інфекційних захворювань і гельмінтозів). Щоб запобігти такому становищу, знання та навички особистої гігієни потрібно прищеплювати дітям з раннього віку.
До сфери особистої гігієни входять гігієна тіла і порожнини рота, фізична культура, загартування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна одягу і взуття, гігієна відпочинку і сну та інші види.
Гігієна шкіри.
Щоб шкіра була здоровою і красивою, потрібно правильно і регулярно доглядати за нею. Стан шкіри людини безпосередньо залежить від загального стану організму, умов життя, санітарно-гігієнічного режиму та ін. Недостатнє або неповноцінне харчування, незадовільні умови праці та побуту можуть стати передумовами для появи безлічі дерматозів (захворювань шкіри), особливо паразитарних та інфекційних.
Для профілактики шкірних захворювань дуже важливо неухильно дотримуватися гігієни шкіри і, по можливості, уникати дії шкідливих професійних та побутових факторів.
Нормальне функціонування травного тракту та повноцінне харчування сприяють підтримці здорового стану шкіри. Важливу роль відіграють вітаміни А, В, Е, С, PP. Недостатня їх кількість може призвести до появи або загострення багатьох шкірних захворювань, включаючи псоріаз і екзему.
Цілковита охайність є суттєвою як для фізичного, так і для духовного здоров'я. Для віруючої людини, яка прагне до спілкування з Богом, охайність і дотримання чистоти в будинку є природни¬ми. Беручи до уваги вислів «чим серце наповнене, те говорять уста», можна дійти висновку, що фізична нечистота відображає відсутність духовної й моральної чистоти. Існує і зворотній зв'язок: чистота тіла та оселі впливають на чистоту душі.
Для очищення Шкіри від забруднень, шкірного сала, поту, мікроорганізмів і відмерлих лусок, а також для підтримки на її поверхні оптимального кислотно-лужного балансу, потрібне регулярне миття. Ванни тривалістю до 15 хвилин слід приймати як мінімум раз на тиждень, а душ без мила з водою кімнатної температури бажано щодня.
Для багатьох людей можуть бути корисними ранкові чи вечірні, хо¬лодні чи теплі ванни, оскільки це покращує кровообіг і робить його рівномірним, сприяє зміцненню і розуму, і тіла. М'язи стають еластичнішими, а інтелект - яснішим. Ванна заспокоює нерви, корисна для кишечника, шлунка, печінки, сприяє оптимальному травленню. Температуру води (від звичної температури до прохолодної) необхідно знижувати поступово, на один градус за 1-2 дні.
Шкіру обличчя та шиї потрібно мити теплою водою. Якщо шкіра тонка й суха, чутлива до сонячних променів і атмосферних впливів, то краще уникати застосування мила й користуватися м'якою водою - кип'яченою, дощовою або водопровідною з додаванням чвертки чайної ложки харчової соди на 1 л. У будь-якому разі як після вмивання, так і після ванни чи душу шкіру обличчя корисно ополоснути холодною водою. Слід пам'ятати, що гаряча вода знежирює шкіру, а дуже холодна сушить її.
Перед голінням краще вмитися гарячою водою, а після гоління протерти шкіру 0,5-1% саліциловим спиртом. Руки треба мити з милом водою кімнатної температури. Перед їжею і після відвідування туалету та інших місць громадського користування ця процедура обов'язкова.
Шкіру ніг (гомілки, стопи) потрібно мити щодня, при підвищеній пітливості додавати 1 ст. л. столового оцту на 1 л води, область статевих органів перед сном. Нижню білизну й шкарпетки або колготи необхідно міняти щодня.
Для шкіри корисний контрастний душ, він добре знімає втому, сприят¬ливо впливає на шкіру, поліпшуючи її кровопостачання за рахунок періодичного звуження й розширення кро-воносних судин. Починати його слід з теплої води, плавно збільшуючи її температуру. Потім потрібно швидко облитися холодною (для початку потрібно використовувати прохолодну, а не холодну воду). Повторювати процедуру треба 2-3 рази й завершувати прохолодною або холодною водою. Краще уникати переохолодження й не використовувати крижану воду.
Нігті, особливо в дітей, необхідно підстригати коротко (як правило, один раз на тиждень), це захистить від нагромадження під ними бруду та інфекції. Якщо у вас довгі нігті, їх слід мити щіточкою, а піднігтьовий простір звільняти від бруду спеціальною нігтечисткою. Пам'ятайте, що нігті на ногах стрижуть, не зрізаючи їх куточків, щоб запобігти їх вростання в шкіру. Волосся миють залежно від ступеня забруднення.
Важливо захищати шкіру від травм, вони є воротами для гнійної інфекції. Влітку запобігати впливу прямого сонячного проміння (з 10 до 16 годин) необхідно за допомогою одягу з довгими рукавами, капелюхів, сонячних окулярів. Можна використовувати захисні креми. У жарку пору року краще надавати перевагу одягові з бавовняної або лляної тканини. Сонячні опіки призводять до розвитку раку шкіри та меланоми. Проте помірні сонячні ванни корисні для шкіри. Під дією проміння в шкірі утворюється необхідний людині вітамін Д, а також мелатонін, який надає шкірі засмагу, забезпечує її стійкість до інфекцій та профілактику раку. Сонячне світло має також і бактерицидні властивості, знищуючи хвороботворні мікроби на поверхні шкіри.
Помірна дія сонця, свіже повітря й водні процедури - це чинники, що підвищують стійкість шкіри (і організму в цілому) до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища і водночас до інфекції. Також корисні заняття фізичною працею та фізкультурою.