Пожежна безпека

Пожежа та характерні причини її виникнення

Неконтрольований процес горіння поза спеціальним вогнищем, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей та є загрозою для життя людей.

Небезпечними факторами пожежі є: відкритий вогонь, іскри, підвищена температура повітря. Наслідки дим, токсичні речовини, зменшується концентрація кисню у повітрі, руйнування конструкцій будинків, вибух.

Основними причинами пожежі на виробництві: порушення правил монтажу та експлуатації електрообладнання25%, використання відкритого вогню в приміщені25%, порушення норм зберігання легкозаймистих та горючих речовин, порушення технологічних процесів, проведення зварювальних робіт, внаслідок неправильної експлуатації системи опалення, організаційні причини, внаслідок несправності або відсутності систем пожежогасіння.

Загальні відомості про процес горіння.

Горіння – екзотермічна реакція яка супроводжується з виділенням світла та тепла.

Горюча речовина, кисень, джерело запалення.

Види горіння: спалах, самозаймання, вибух, детонація.

Спалах – швидке загорання горючої суміші що супроводжується виділенням стислих газів.

Самозаймання – запалювання речовини без відсутності джерела.

Самоспалахування – це самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

Вибух – більше 100 м/с розповсюдження полум’я.

Детонація – більше 1000

Характеристика речовин по пожежонебезпеці: негорючі(не здатні горіти при 900⁰С). пісок.

Важкогорючі речовини (здатні горіти при потужному джерелі запалювання). Деревина оброблена.

Горючі речовини – запалюються від джерела запалювання і продовжують горіти при його відсутності. Легкозаймисті, середньозаймисті, важкозаймисті.

Класифікація об’єктів по вибухо-пожежеженебезпеці.

ОНТП. А-вибухонебезпечні(Тсп менше 28С. Р більше 5кПа), Б – вибухопожеженебезпечні (Т < 60­­⁰с), В – пожеже небезпечні(горючі речовини які не відносяться до категорії А і Б), Г – використовуються негорючі матеріали в нагрітому стані, Д – негорючі матеріали.

Вогнестійкість будівель та споруд.

Вогнестійкість визначається ступенем вогнестійкості – часом, який витримує конструкція під вогнем.

Первинні засоби пожежегасіння.

Вогнестійкість будівель, споруд та шляхи її підвищення

Система пожежного захисту включає вогнестійкість конструкцій, їх здатність зберігати несучу й охоронну функції. Показником вогнестійкості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості – час (у годинах, хви-

линах) від початку випробування (пожежі) конструкцій до появи однієї з таких ознак:

а) поява тріщин;

б) зростання температури на протилежній стороні конструкцій в середньому до 140°С;

в) втрата несучої здатності.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій визначається дослідженням у спеціальних печах за відповідною методикою згідно з ДСТУБ

В.1.1-4-98 «Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестійкість».

Вогнестійкість конструкцій залежить від їх товщини та фізикохімічних властивостей матеріалів, з яких вони виготовлені. Наприклад, межа вогнестійкості стін з червоної цегли товщиною 38 см становить близько 11 годин, а з натурального каменя тієї ж товщини – 7 годин. Підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій можна досягти:

- обмазуванням і штукатуренням конструкцій (дерево, метал, залізобетон, пластмаса). Товщина тукатурки 20-25 мм;

- облицюванням конструкцій плитами і цеглою. При облицюванні колон гіпсовими плитами товщиною 60-80 мм їх вогнестійкість зростає до 3,3-4,8 годин, а при використанні звичайної цегли товщиною 60 мм –

до 2-х годин;

- теплоізоляційним екрануванням – підвісні стелі з негорючих або важкозаймистих матеріалів є надійним екраном для металевих несучих конструкцій. Екрани можуть бути переносними і стаціонарними, а за

конструктивним рішенням – тепловідвідними і поглинаючими променеву енергію. Водяні екрани застосовуються дуже часто як і водяні завіси, що створюються дренчерними установками;

- охолодженням металевих конструкцій водою як ззовні, так і зсередини конструкції;

- обробкою горючих матеріалів антипіренами, спеціальними вогнезахистними покриттями.

Оскільки будівлі і споруди – це сукупність конструкцій та елементів з різними ступенями і рівнями вогнестійкості, мінімальна межа їх вогнестійкості визначається вогнестійкістю основних будівельних конструкцій.

Усі приміщення за вогнестійкістю класифікуються за 5 ступенями.

До першого ступеня вогнестійкості належать будівлі, які мають межу вогнестійкості 2,5 години і більше. До другого і третього ступенів – будівлі, що мають мінімальний час вогнестійкості 2 години. Будівлі четвертого ступеня вогнестійкості побудовані із важкозгоряючих матеріалів і мають мінімальний час вогнестійкості 0,5 години, а будівлі п’ятого ступеня вогнестійкості побудовані із легкозгоряючих матеріалів (дерево та ін.).