Розділ 5. Народонаселення.

Станом на червень 2006 року населення Республіки Корея складало 48 846 823 особи. Густота населення - 479,5 особи на 1 кв. км.

У 60-х роках ХХ століття швидке зростання населення становило серйозну соціальну проблему для Республіки Корея, що змусило владу проводити кампанію з обмеження народжуваності, хоча й не таку активну як у сучасному Китаї. Крім того, збільшенню темпів росту населення сприяло підвищення рівня життя населення та рівня освіти.

У нинішній час зростання кількості населення відбувається, в основному, за рахунок збільшення тривалості життя і зниження рівня смертності.

Станом на 2001 рік населення у віці до 14 років становило 21,8% всього населення країни; від 15 до 64 років - 70,4% всього населення; 65 років і більше - 7,8% всього населення.

На 100 жінок у Кореї припадає 101 чоловік (у віці до 15 років - на 100 жінок припадає 113 чоловіків; від 15 до 64 років - на 100 жінок - 103 чоловіка; 65 років і більше - на 100 жінок - 63 чоловіка).

Середня тривалість життя становить 74,7 року (чоловіків - 71 рік, жінок - 78,7 року). Коефіцієнт народжуваності - 14,9 на тисячу осіб. Коефіцієнт смертності - 5,9 померлих на 1000 осіб. Середня кількість дітей у однієї жінки - 1,7.

В останні десятиліття продовжується міграція сільських жителів у міста, що призводить до надмірної концентрації населення. Нині міське населення становить 75% всього населення країни, майже кожний четвертий кореєць живе в столиці Республіки Корея - Сеулі. Серед інших найбільших міст країни - Пусан, Тегу, Інчхон, Квагджу, Теджон.

Міграційні процеси відіграють важливу функцію в корейському суспільстві. Спочатку це була внутрішня міграція по-межи різними територіями півострова та незначна племінна експансія в сторону островів чи на малозаселені території Півночі півострова та Маньджурії. Згодом, в силу значного зростання кількості сільського населення (повязане з великою народжуваністю) постало питання його задіяння, і як наслідок, почалися процеси еміграції корейців в сусідні краї. Таким чином, на початку 20 століття майже 2 мільйони корейців жили у Японії, 1,4 мільйони — у Маньчжурії, 600000 — в Сибіру, 450 000 — в Китаї та ще 40 000 корейців були розкидані серед інших країн світу. Опісля воєн початку й середини 20-го століття частину корейців було репатрійовано з Японії і Маньчжурії.

Натомість, починаючи з 1970 року, коли в Кореї почалися бурхливі економічні та суспільні процеси, вони вчергове викликали значні міграційні процеси. Окрім значної внутрішньої міграції, відбулася й суттєва еміграція корейців в різні країни світу в пошуках кращої долі. До кінця 1988 налічувалося більше 4 мільйонів етнічних корейців, які проживають за межами півострова. Найбільша група, близько 1,7 мільйони чоловік, живе в Китаї, більшість з них мають китайське громадянство. В країнах колишнього Радянського Союзу було близько 430 000 етнічних корейців. В Північній Америці більше 1,2 мільйони, Японії — 680 000, Центральній і Південній Америці — 785 000, на Близькому Сході — 62000, Західній Європі — 40000, Новій Зеландії —30000, інших азіатських країн — 27000, та Африки — 25000. Обмежене число південнокорейських іммігрантів знайшло підтримку та влаштувалися в Чилі, Аргентині та інших латиноамериканських країнах.

Натомість, лише незначна кількість іноземних громадян емігрували до Кореї. Після періоду воєн 20 століття, найбільше число імігрантів склали вихідці з Північної Кореї, що тікали від коміністичного уряду КНДР та його утисків — але це були також етнічні корейці числом до 4 мільйонів осіб. Друга хвиля іміграції почалася з кінця 20 століття, це вже була економічна іміграція до Кореї з менш розвинутих країн, хоча й уряд країни намагається вестижорстку політику щодо надання дозволу на перебування в країні. Таким чином в Кореї налічується офіційно лише 1 300 000 іноземних громадян (тоді як неофіційні цифри вказують, що ще така ж кількість імігрантів перебувають в країні нелегально). Китайці становлять 700 000 (хоча нелегально їх налічують до 1 000 000), 33000 — монгольських іммігрантів, від 50000 до 10000 жінок з Південно-Східної Азії, а також 31000 американських військовиків та 43000 вчителів іноземних мов та інших дисциплін у ВУЗах та приватних школах, вихідців з США, Канади, Австралії, Новій Зеландії, Великобританії, Ірландії, Південної Африки, які тимчасово проживають в Кореї.

Народи. Корейці - єдина етнічна сім'я, яка розмовляє однією мовою. Вважається, що корейці є нащадками кількох монгольських племен, які мігрували на Корейський півострів з Центральної Азії. У Кореї практично відсутні національні меншини, за винятком приблизно 100 тисяч китайців, більшість яких здавна проживають у столиці та її околицях. Американський військовий контингент присутній з чисельністю 28 000 чол.

Основними релігіями в Кореї є християнство (49% віруючих), буддизм (47% віруючих), конфуціанство (3% віруючих), чондоге та інші - 1% віруючих. Найдревніші релігії Кореї - шаманство, буддизм і конфуціанство. Всі вони відіграли важливу роль на ранньому етапі культурного розвитку країни і значно вплинули на формування мислення та моделей поведінки корейців. Християнство прийшло у Корею близько 200 років тому і швидко здобуло прибічників; нині це одна з найбільших конфесій у країні. Паралельно в Кореї співіснує ряд дрібніших конфесій, які поєднують елементи традиційних релігій: Атеїсти: 35,0 %;Християни: 28,7 %;Протестанти: 36,3 %; Пресвітеріани: 16,4 %; П'ятидесятники: 3,7 %; Методисти: 2,9 %; Баптисти: 1,5 %; Інші протестантські течії: 11,8 %; Католики: 8,1 %; Християни інших течій: 3,8 % (включаючи Церкву Об'єднання); Інші християни: 1,2 %; Буддисти: 23,9 %; Місцеві: 8,0 % (включаючи Шаманізм, Чхондогьо, Конфуціанство і інші); Інші: 1,4 %.