Тема 5: Застосування обчислювальної техніки в експериментальних дослідженнях. Розробка моделі наукового дослідження Оцінка конкурентоспроможності товарів в магазині

Мета: вивчити особливості та скласти модель об’єктів дослідження на прикладі оцінки конкурентоспроможності товарів

Питання для обговорення:

1. Рейтинг товару і порядок його визначення.

2. Сутність конкурентоспроможності товару.

3. Оцінювання конкурентоспроможності товару.

4. Міжнародні критерії оцінювання конкурентоспроможності товару.

5. Імідж товару.

6. Що таке модель?

7. Які властивості відображає модель?

8. Види моделей.

9. Класифікація методів моделювання.

10. Ознаки математичного моделювання.

11. Оформлення результатів моделі об’єктів.

12. Поняття, визначення і оцінювання якості. Рівень якості.

Оцінка конкурентоспроможності товарів в магазині

В умовах переходу економіки від командно-адміністративних до ринкових методів управління народним господарством проблеми формування асортименту товарів в магазинах різко загострилася. Тепер торговельним підприємствам необхідно вирішувати проблему, яким шляхом іти: шляхом універсалізації (тобто розширення асортименту) чи спеціалізації (шляхом поглиблення асортименту).

Залежно від фінансових можливостей і ринкової стратегії формується асортиментна політика підприємства.

Процес продажу товарів характеризується наявністю жорсткої конкуренції, яка має декілька основних проявів. Перш за все це конкуренція в плануванні асортименту. Крім того, слід відмітити конкуренцію цін, за якими товари пропонуються в інших магазинах, конкуренцію в сфері послуг, реалізації рекламних програм. З усіх перерахованих видів конкуренції найбільше значенні має конкуренція в сфері товарного планування, причому значення її неухильно зростає.

Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен задовольняти дві вимоги: мати відповідні споживні властивості, тобто бути корисним для особистого або суспільного вжитку, і відзначатися конкурентноздатністю, щоб придбання саме цього товару уявлялося покупцеві вигіднішим і зручнішим, ніж іншого з такими ж функціями або такого ж у іншого продавця.

Конкурентоспроможність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби.

Якісні показники конкурентоспроможності характеризують властивості товару, завдяки яким він задовольняє конкретну потребу. Номенклатуру цих показників якості товарів подано в табл. 11.

Таблиця 11

Типова номенклатура показників якості товарів

Група показників	Конкретні показники
Соціального призначення	Суспільна цілеспрямованість випуску товарів. Соціальна адреса і споживчий клас товарів. Відповідність товарів оптимальному асортименту; моральне старіння, супроводжуючі соціальні ефекти
Функціональні	Досконалість виконання основної функції. Універсальність застосування. Досконалість виконання допоміжних операцій
Ергономічні	Зручність користування виробом при виконанні основної функції та допоміжних операцій. Зручність управління технічно – складним виробом. Відповідність виробу гігієнічним, антропометричним, фізіологічним, психологічним, психофізіологічним вимогам
Надійність у споживанні	Безвідмовність. Довговічність. Ремонтопридатність. Збереженість
Естетичні	Інформаційна виразність. Раціональність форми. Цілісність композиції. Досконалість виробничого виконання. Стабільність товарного вигляду
Екологічні	Вміст шкідливих домішок і речовин, що потрапляють у навколишнє середовище. Особливості впливу товару на навколишнє середовище
Безпечність споживання	Ефективність дії захисних засобів. Механічна безпечність. Фізична безпечність. Пожежо– та вибухонебезпечність

Економічні показники конкурентоспроможності характеризують сумарні витрати споживача на задоволення його потреби за допомогою даного товару.

Розмір витрат визначається декількома складовими:

• вартість товару при його купівлі (В₁);

• витрати на транспорт (В₂);

• витрати на його встановлення (В₃);

• витрати на експлуатацію (В₄);

• витрати на ремонт (В₅);

• витрати на технічне обслуговування (В₆);

• витрати на податки (В₇);

• витрати на страхування (В₈);

• і т. д. (В_п).

Сукупно всі ці витрати складають ціну споживання товару:

В = В₁ + В₂ + В₃ + В₄ + … + В_п [1]

Склад і структура економічних показників визначаються призначенням виробу, рівнем якості, соціально–економічним станом споживача, наявністю послуг і іншими факторами.

Конкурентоспроможність товарів є відносною величиною, що пов’язано з наступними обставинами. По-перше, вона може бути виявлена тільки в результаті порівняння товарів, які конкурують на ринку. По–друге, нема і не може бути “абсолютної” конкурентоспроможності чи не конкурентоспроможності: обидва ці поняття пов’язані з ринком і часом, а також різноманітними факторами, які впливають на ринок.

Завдання 1. Аналіз ринку товарів. Вибір мети, стратегії і тактики фірми на товарному ринку конкретного товару (умивальники 2-ї величини).

Оцінку конкурентоспроможності товарів розглянемо на прикладі умивальників 2–ї величини.

Вихідним моментом є визначення мети оцінки конкурентоспроможності. Метою може бути вибір стратегії і тактики роботи з товаром на ринку, розробка шляхів підвищення рівня конкурентоспроможності товару. Сформулюйте мету, стратегію і тактику дії фірми на ринку умивальників (чи обраного вами товару).

Завдання 2. Вибір номенклатури показників оцінки конкуренто-спроможності.

На другому етапі формуються вимоги до товару і здійснюється вибір номенклатури показників, необхідних для оцінки і суттєвих з точки зору вимог споживачів до товару (табл. 12). Оптимальна кількість показників суттєво впливають на об’єктивність й оцінку конкурентоспроможності товарів.

Таблиця 12

Одиничні показники якості умивальників

Показники якості	Умовні позначення
Стан поверхні глазурі (рівна, гладка і блискуча поверхня)	Р1
Термічна і хімічна стійкість покриття	Р2
Колір	Р3
Тип (форма)	Р4
Наявність керамічного п’єдесталу	Р5

Завдання 3. Визначення вагомості показників якості товару.

Номенклатура показників, які визначають конкурентоспроможність, відносно стабільна. В той же час важливість їх змінюється залежно від умов, які склалися на ринку.

Коефіцієнт вагомості характеризує значимість окремих показників споживних властивостей. Його можна визначити різними методами, але найчастіше його визначають експертним методом, що ґрунтується на використанні узагальненого досвіду та інтуїції спеціаліста.

Відомі декілька варіантів експертного методу визначення коефіцієнту вагомості але переважно його визнають методом ранжування.

При цьому способі кожному експерту видають анкету, в якій він повинен розмістити всі показники властивостей виробу (обраного для дослідження студентом) в порядку оцінки їх значимості. Найменш вагомий, на думку експерта показник Р1, а найвагоміший – Р=n, n – кількість показників. При цьому сума рангів Рі всіх показників повинна бути постійною для кожного експерта (в нашому випадку 20).

Необхідно скласти анкету для опитування експертів з метою вибору для досліджуваних товарів номенклатури показників їх якості та визначення їх вагомості. Проведіть анкетне опитування (експерти – студенти групи) і результати ранжування одиничних показників якості запишіть в табл. 13.

Таблиця 13

Результати ранжування одиничних показників якості умивальників

Експерти, j	Умовні позначення одиничних показників якості, i					Разом
	Р1	Р2	Р3	Р4	Р5
Експерт 1	7,0	5,0	2,5	2,5	3,0	20
Експерт 2	6,0	4,0	3,0	3,5	3,5	20
Експерт 3	6,5	5,5	2,6	2,6	2,8	20
Експерт 4	6,8	3,8	3,2	3,0	3,2	20
Експерт 5	6,2	4,3	2,3	3,8	3,4	20
Разом	32,5	22,6	13,6	15,4	15,9	100
Коефіцієнт вагомості, mi	0,325	0,226	0,136	0,154	0,159	1

Отримані дані табл. 13 використовують спочатку для підрахунку погодженості думок експертів і при добрій погодженості вираховують значення коефіцієнтів вагомості кожного показника.

З метою визначення вірогідності проведеного ранжування (об’єктивності коефіцієнтів вагомості одиничних показників якості) використовується коефіцієнт рангової кореляції або коефіцієнт конкордації (W). За ним визначають ступінь узгодженості експертів. Висувається гіпотеза – якщо ранжування проведено експертами без обміну думками, то узгодженість їх чи неузгодженість не є величина випадкова і об’єктивність експертизи визначається модулем коефіцієнта узгодженості. Останній виражається нерівністю 0  W  1. Узгодженість повинна бути меншою, як 75 %, тобто W  0,75.

Визначають коефіцієнт узгодженості за формулою:

W = 12  ² / r² (n³ – n), [2]

Де ² – дисперсія рангів. Дисперсію визначають за формулою:

² = (a_ij -   a_ij / n)² [3]

²₁ = (32,5 –100 /5)² = 156,25

²₂ = (22,6 –100 / 5)² = 6,76

²₃ = (13,6 – 100 / 5)² = 40,96

²₄ = (15,4 – 100 / 5)² = 21,16

²₅ = (15,9 – 100 / 5)² = 16,81

W = 12*(156,25 +6,76 + 40,96 +21,16 +16,81) / 5² (5³ – 5) = 2903,28/3000 = 0,977 або 97,7 %.

Отже, узгодженість майже повна.

Коефіцієнти вагомості розраховують як відношення суми рангів всіх показників якості до загальної суми рангів всіх показників якості за формулою:

, [4]

де a_ij – ранг і–го показника якості j–го експерта;

n – кількість показників якості;

r – кількість експертів.

Сума коефіцієнтів вагомості повинна дорівнювати одиниці.