11. Підприємство як основна ланка національної економіки. Функції та умови підприємницької діяльності. Прибуток як показник ефективної діяльності підприємства

Підприємство— це господарська одиниця, яка спеціалізується на виробництві і реалізації певних товарів або наданні послуг . Підприємства дуже різноманітні. Це пов'язано з їх функціональним призначенням і певною спеціалізацією в системі поділу праці. Вони здійснюють різні види господарської діяльності.

У розвинутих країнах світу більшість підприємств належить окремим особам та іншим приватним структурам. Приватні підприємства створюються переважно з метою одержання доходів у формі прибутку. Державні підприємства можуть створюватись для різних .

Підприємство володіє власним майном, а також може орендувати або на договірних умовах використовувати різні ресурси — землю, капітал та інші. Воно здійснює повний виробничий цикл: мобілізує ресурси, виробляє продукцію, реалізує її, а одержану виручку знову використовує для придбання ресурсів та організації виробництва. Воно власними силами забезпечує своє відтворення і несе повну відповідальність за результати своєї діяльності.

У "Законі про підприємство" воно визначається як основна організаційна ланка народного господарства. Воно має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство має також товарний знак.

Підприємством здійснюються будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Підприємство володіє засобами виробництва, необхідними для виготовлення продукції і має у своєму розпорядженні робочу силу. Вона може бути найманою, а також може використовуватися праця самих власників засобів виробництва. Підприємство є власником виготовленої продукції і за рахунок виручки від її реалізації заміщує виробничі затрати й одержує прибуток. Свої стосунки з іншими підприємствами організовує на основі товарно-грошових відносин, тобто реалізації продукції на умовах вільного вибору партнерів.

Підприємство характеризується економічною відособленістю. Це означає, що воно володіє певним майном, самостійно ним розпоряджається, може орендувати ресурси. Воно здійснює завершений виробничий цикл, реалізує продукцію, самостійно розпоряджається доходами.

Для нього характерна й технологічна відособленість. Це значить, що воно має такий комплекс засобів виробництва, які дають можливість виготовляти кінцеву продукцію, тобто продукцію, готову для реалізації і споживання.

Відособленість підприємства оформлена юридично. Воно має статут, рахунок у комерційному банку, печатку, назву, товарний знак, самостійно веде бухгалтерський облік, має право укладати внутрішні і міжнародні угоди, наймати робочу силу, несе повну майнову відповідальність за свою роботу і за виконання домовленостей з іншими підприємствами.

Прибуток підприємства є основним джерелом його розвитку. За рахунок прибутку розширюється його виробництво і забезпечується збільшення доходів. Як правило, воно конкурує з іншими підприємствами. Конкуренція суттєво впливає на поведінку підприємства та організацію його роботи.

В умовах ринкової економіки держава впливає на діяльність підприємств через систему законодавства та економічними методами, насамперед через гнучку податкову політику, формування ринкової інфраструктури та замовлення на виробництво продукції.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які розвивають виробництво, визначають його структуру. Від ефективності функціонування підприємств залежить економічний і технічний розвиток країни та добробут населення. Підприємство є реальним суб'єктом економіки.

Функції та умови підприємницької діяльності

Підприємництво — це гнучка форма організації виробництва, яка оперативно реагує на потреби ринку, на найновіші досягнення НТП, сприяє своєчасним структурним зрушенням в економіці.

Підприємництво здійснюється в певних правових, економічних, соціальних і політичних умовах. Правові умови підприємницької діяльності в Україні визначаються законом України "Про підприємництво". Згідно з цим законом, вести підприємницьку діяльність можуть громадяни України, інших держав і юридичні особи всіх форм власності. Водночас цей закон забороняє ведення підприємницької діяльності військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть бути підприємцями також ті особи, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші економічні злочини.

Такі обмеження зумовлені необхідністю забезпечити однакові можливості для всіх фізичних і юридичних осіб мобілізовувати ресурси, організовувати виробництво, реалізувати товари та позбавити можливості осіб, що працюють у владних структурах і причетні до розробки законів, державних замовлень, впливати на підприємницьку діяльність і мати від цього певні вигоди.

Сутність підприємництва глибше розкривають його основні функції: новаторська, мотиваційна, творча, ресурсна (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Основні функції підприємницької діяльності

Підприємництво має багатовікову історію. Воно завжди розвивається в певному соціально-економічному середовищі. Отже, для його відтворення необхідні й певні економічні, політичні та інші передумови. Серед них, як найважливіші, можна виділити такі:

1. Наявність певних майнових прав на умови і результати виробництва. Підприємець обов'язково повинен бути власником виробленого продукту і доходу, одержаного від реалізації продукції

2. Наявність відповідного економічного, правового і політичного середовища. Економічні передумови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві існували різні власники — приватні, кооперативні, державні

Політичні передумови підприємництва передбачають створення сприятливого політичного клімату для підприємництва, тобто гарантованість усім суб'єктам господарювання збереження їхньої власності, виключення можливості націоналізації, експропріації та інших утисків. Владні структури повинні захищати всі види власності, а також створювати сприятливі економічні умови діяльності, проводячи відповідну податкову, кредитну, митну та іншу політику.

Юридичні передумови підприємництва ґрунтуються на законодавстві та нормативних актах, розроблених і прийнятих у державі. Вони мають створювати однакові "правила гри" для всіх учасників, тобто надавати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління у господарську діяльність будь-якого суб'єкта.

3. Повна економічна відповідальність за результати діяльності. Результати діяльності підприємства можуть бути збитковими, можливе навіть банкрутство. Причини, які це викликають, можуть бути різні.

4. Етика підприємництва. Етика в підприємництві — це в першу чергу обов'язковість. Вона формується спочатку жорсткою економічною відповідальністю за зобов'язання, оформлені документально. А з часом головним гарантом дотримування навіть усних домовленостей стає прагнення зберегти "імідж" (авторитет) порядного партнера

Серед інших умов необхідно відзначити чесне суперництво, загальну високу культуру та освіченість, тактовність, уміння поводитися з людьми, зацікавити їх, мобілізовувати на досягнення певної мети.

Прибуток як показник ефективної діяльності підприємства

Для свого функціонування підприємство повинно мати грошові кошти. Основним джерелом надходження грошових коштів є виручка від реалізації продукції. Вона відіграє важливу роль у відтворювальному процесі матеріального виробництва як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. Саме з грошових надходжень від реалізації продукції відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво, тобто: використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива і т.п., а також амортизаційні відрахування (як перенесена на собівартість продукції частина вартості основних фондів).

З відрахуванням матеріальних витрат на виробництво утворюються економічні умови для нового виробничого циклу, а затишок виручки від реалізації продукції становить валовий доход підприємства.

Як найважливіше джерело фінансових ресурсів підприємств і держави чистий доход реалізується у формі прибутку, а також у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди.

На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий доход виступає у вигляді прибутку. Основною метою господарюючого суб'єкта, як правило, є отримання прибутку. Виробники реалізують свою продукцію споживачам і отримують виручку (доход), але це ще не означає, що вони отримують прибуток.

Для виявлення фінансового результату від продажу продукції необхідно співставити виручку від реалізації (без акцизів, ПДВ, цільових державних фондів - валовий доход підприємства) з валовими витратами на виробництво та реалізацію, тобто собівартістю продукції.

Таким чином, прибуток – це є результат виробничо-господарської і фінансової діяльності виробника за умови, що доходи від реалізації перевищують витрати.

Прибуток, як важлива категорія ринкових відносин, виконує наступні основні функції  (рис. 3.2):

прибуток є показником, що найповніше відображає ефективність виробництва та оцінює господарську діяльність підприємства (оцінювальна функція); – прибуток чинить стимулюючий вплив на підвищення ефективності господарської діяльності підприємства (стимулююча функція);

прибуток є джерелом формування бюджетних ресурсів та позабюджетних фондів (фіскальна функція).

Значення прибутку полягає в тому, що він відображає фінансовий результат, який відображає ефективність виробництва, обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень витрат та ін. Разом з ним на величину прибутку та його динаміку впливають фактори, ті що залежать, так і ті, що не залежать від зусиль підприємства (рис. 3.3).

Функції прибутку

• Оцінювальна

• Стимулююча

• Фіскальна Рис. Функції прибутку

Таким чином, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою одного показника прибуток оцінити неможливо. Саме тому для аналізу виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства використовують систему показників.

Сутність стимулюючої функції прибутку полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства, тобто реальне забезпечення принципу самофінансування обумовлюється отриманим прибутком. За рахунок частки чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів здійснюється фінансування заходів щодо розширення виробничої діяльності, науково-технічного та соціального розвитку підприємств, матеріального заохочення працівників. Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави до умов ринкового господарювання.

Прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів, позабюджетних фондів. Він надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд з іншими надходженнями доходів використовується для фінансування громадських потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних та соціальних програм.