- •1. Предмет та система криміналістики
- •2. Завдання криміналістки на сучасному рівні боротьби зі злочинністю
- •3. Природа криміналістики
- •4. Зв'язок криміналістики з суміжними галузями знань
- •5. Процес пізнання у криміналістиці
- •6. Класифікація методів криміналістики та їх види
- •7. Поняття і значення криміналістичної ідентифікації
- •8. Поняття групової належності, її криміналістичне значення
- •9. Об'єкти, типи і види ідентифікації
- •11. Загальна методика ідентифікації
- •12. Виникнення, розвиток і сучасний стан криміналістики
- •13. Поняття криміналістичної техніки та її галузі
- •14. Правові основи використання криміналістичної техніки
- •15. Техніко-криміналістична оснащеність органів досудового слідства
- •16. Технічні засоби профілактики
- •17. Поняття судової фотографії та її значення
- •18. Види та методи судово-оперативної фотозйомки
- •19. Судово-оперативна зйомка місця події
- •20. Судово-дослідницька фотографія
- •21. Поняття трасології та її значення
- •22. Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення
- •23. Класифікація слідів
- •24. Поняття та основи дактилоскопії
- •25. Папілярні узори, їх властивості, типи
- •26. Виявлення, фіксація і вилучення слідів рук
- •27. Сутність дактилоскопічної експертизи
- •28. Сліди ніг та взуття людини. Підготовка до проведення трасологічної експертизи
- •29. Доріжка слідів ніг, її криміналістичне значення
- •30. Сліди знарядь злому та інструментів. Особливості їх класифікації
- •31. Сліди транспортних засобів, їх класифікація
- •32. Поняття судової балістики та її значення
- •33. Криміналістична класифікація вогнепальної зброї та види боєприпасів
- •34. Сліди дії вогнепальної зброї, їх види
- •35. Поняття документа у криміналістиці
- •36. Сутність техніко-криміналістичного дослідження документів
- •37. Встановлення слабовидимих і невидимих текстів
- •38. Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості
- •39. Ідентифікаційні ознаки письма
- •40. Ознаки почерку, їх класифікація
- •41. Поняття ідентифікації людини за зовнішніми ознаками
- •42. Використання методики словесного портрету в слідчій та оперативно-розшуковій роботі. Застосування комп’ютерного фотороботу
- •43. Поняття і значення кримінальної реєстрації
- •44. Види криміналістичних обліків
- •45. Дактилоскопічний облік
- •46. Поняття і предмет криміналістичної тактики
- •47. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики
- •48. Класифікація тактичних прийомів
- •49. Поняття тактичних комбінацій і тактичних операцій
- •50. Сутність організації розслідування
- •51. Поняття і принципи планування розслідування. Техніка планування
- •52. Поняття криміналістичної версії, її логічна природа і значення в розслідуванні злочинів
- •54. Поняття, види та принципи огляду
- •55. Підготовка до огляду місця події
- •56. Пізнавальна сутність огляду місця події
- •57. Тактика огляду місця події
- •58. Особливості огляду трупа
- •59. Фіксація результатів огляду місця події
- •60. Поняття та види допиту
- •61. Підготовка до допиту
- •62. Зміст тактики допиту
- •63. Встановлення психологічного контакту під час допиту
- •64. Актуалізація забутого в пам'яті допитуваного
- •65. Викриття неправди в показаннях
- •66. Допит неповнолітніх
- •67. Тактика очної ставки. Поняття перехресного допиту
- •2) Єдність об'єкта (очна ставка являє собою процес неперервного порівняння показань двох одночасно допитуваних осіб);
- •68. Фіксація результатів допиту
- •69. Поняття та ознаки обшуку
- •70. Об'єкти та види обшуку
- •71. Тактичні прийоми обшуку
- •72. Особливості проведення виїмки
- •73. Фіксація результатів обшуку та виїмки
- •74. Поняття, мета та об'єкти пред'явлення для впізнання
- •75. Підготовка до пред'явлення для впізнання
- •76. Порядок пред'явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів і тварин
- •77. Фіксація результатів пред'явлення для впізнання
- •78. Поняття та види слідчого експерименту
- •79. Підготовка до слідчого експерименту та його тактика
- •80. Особливості перевірки показань на місці
- •81. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
- •82. Поняття судової експертизи, її види та значення
- •83. Система судово-експертних установ в Україні
- •84. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз
- •85. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- •86. Криміналістична характеристика злочинів
- •87. Розкриття злочинів як процес пізнання минулого
- •88. Основи взаємодії та інформаційного забезпечення в методиці розслідування злочинів
- •89. Криміналістична характеристика вбивств
- •90. Початковий етап розслідування вбивств
- •91. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення
- •92. Початковий етап розслідування вбивств на замовлення
- •93. Криміналістична характеристика зґвалтувань
- •94. Тактика слідчих дій при розслідуванні зґвалтувань
- •95. Криміналістична характеристика привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем
- •96. Тактика перевірочних дій при встановленні ознак привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем
- •97. Побудова слідчих версій і планування розслідування привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем
- •98. Криміналістична характеристика і особливості розслідування злочинів, вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій
- •99. Криміналістична характеристика і особливості розслідування податкових злочинів
- •100. Криміналістична характеристика та особливості розслідування ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
- •101. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності
- •102. Криміналістична характеристика хабарництва
- •103. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем
- •104. Криміналістична характеристика крадіжок
- •105. Початковий етап розслідування крадіжок
- •106. Тактика слідчих дій при розслідуванні крадіжок
- •107. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок
- •108. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв
- •109. Початковий етап розслідування грабежів і розбоїв
- •110. Криміналістична характеристика шахрайства
- •111. Початковий етап розслідування шахрайства
- •112. Криміналістична характеристика вимагань
- •113. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
- •114. Початковий етап розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху
- •115. Криміналістична характеристика підпалів та інших злочинів, пов'язаних з виникненням пожеж
- •116. Початковий етап розслідування підпалів та інших злочинів, пов'язаних з виникненням пожеж
- •117. Тактика слідчих дій при розслідуванні підпалів та інших злочинів, пов'язаних з виникненням пожеж
- •118. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні пожеж
- •119. Криміналістична характеристика екологічних злочинів
- •120. Початковий етап розслідування екологічних злочинів
112. Криміналістична характеристика вимагань
Вимагання передбачає вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати в таємниці {ст. 189 КК).
У криміналістичній характеристиці вимагання, насамперед, варто виділити інформацію про суб'єкта і жертву злочину, способи та обставини його вчинення. За своїм соціальним статусом вимагачів можна поділити на дві групи:
1) явно кримінальні елементи — особи, що учиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);
2) зовнішньо законослухняні громадяни — працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вказаних структур); студенти вузів, учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів..
Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні громадяни — це, як правило, особи, що займаються підприємницькою діяльністю або державні службовці, функціональні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних ділянок, надання приміщень у оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи відносяться особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відмивання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін. У багатьох випадках (понад 45 %) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.
Найбільш поширеними способами вимагання є:
1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'явника або майна потерпілого;
2) переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;
3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його продажу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;
4) оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;
5) переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);
6) оплата нав'язаних послуг, виконуваних організаціями, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;
7) вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів збуту готової продукції, виробленої потерпілими, на умовах вимагачів;
8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними зарплатні без виконання роботи;
9) здача у оренду приміщення за невисоку платню;
10) залучення жертви до азартної гри; згода на фінансування її ризикованої угоди з наступними, явно нездійсненними для боржника умовами повернення боргу.
Найбільш витончені способи вчинення даного виду злочину характерні для діяльності організованих злочинних груп. Функціональні ролі учасників «бойових загонів» розподіляються таким чином:
а) бригадир — суб'єкт, що реалізує план, розроблений організатором (визначає, хто повинний піти на контакт із наміченою жертвою, якого роду погрози слід висловити та здійснити);
б) навідники — особи, що поставляють вимагачам інформацію про гадані об'єкти вимагання.
в) «розвідники» — особи, що здійснюють збір інформації про можливий об'єкт вимагання: фінансовий стан; компрометуючі дані — про різноманітного роду незаконні угоди, приховання прибутків від оподатковування, слабкості та пороки;
г) «бойовики» — особи, які безпосередньо виконують акт вимагання, для них характерні гарна фізична підготовка, агресивність, знання психології «супротивника»;
ґ) особи, які забезпечують доставку групи на місце вчинення злочину;
д) особи, які забезпечують спостереження й охорону «бойовиків» під час учинення злочинної акції.
У криміналістичній характеристиці вимагань місцем учинення злочинного діяння виступають: місце, де висловлювалися та здійснювалися погрози; місце, де відбулося викрадення потерпілих (якщо таке мало місце) і де вони утримувалися; місце передачі грошей; місце повернення викрадених людей; місце знищення майна потерпілих; місце затримання вимагачів.
У процесі розслідування вимагання підлягають встановленню такі обставини:
1. Час учинення вимагання:
а) коли конкретно вперше була пред'явлена вимога вимагачами;
б) скільки разів висувалися вимоги і на який предмет (той самий або різні) вони були спрямовані;
в) який термін було встановлено для передачі предмета вимагання;
г) коли потерпілий передав вимагачам необхідне або вчинив майнові дії на їхню користь;
ґ) чи супроводжувалися вимоги вимагачів погрозами на адресу потерпілого та коли вони були висловлені;
д) коли саме вимагачі здійснили реалізацію своїх погроз;
є) якщо вимагачі зробили потерпілому яку-небудь послугу (допомогу, підтримку), то коли саме і скільки разів;
є) коли відбулася домовленість між співучасниками або лідерами злочинних груп про спільну діяльність щодо здійснення вимагання;
ж) коли відбулося затримання вимагачів.
2. Місце здійснення вимагання:
а) в якому місці потерпілому були висунуті вимоги;
б) якщо потерпілий виконав вимоги злочинців, то де саме передав їм предмет вимагання;
в) у випадку відмови потерпілого від виконання вимог вимагачів: де були вчинені насильницькі дії щодо нього або його рідних та близьких, де знаходилось знищене чи пошкоджене майно, де утримувалися заручники;
г) де були затримані вимагачі.
3. Спосіб учинення вимагання:
а) яким чином вимагачі висунули вимоги потерпілому — зателефонувавши, письмово чи при особистому контакті;
б) які конкретно вимоги пред'явили вимагачі;
в) який характер мали погрози з боку вимагачів;
г) зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення потерпілим їхніх вимог;
ґ) які конкретно погрози здійснили вимагачі;
д) з ким конкретно з представників влади, правоохоронних органів, податкових служб мали корумпований зв'язок вимагачі та в чому він виявлявся;
є) конкретні дії кожного з учасників злочину та його роль у реалізації злочинного наміру
є) хто конкретно займався розробкою плану вчинення злочину; яку роль виконував кожний з учасників групи відповідно до плану і хто розподіляв ці ролі; які конкретно дії виконував кожний учасник групи в процесі вчинення вимагання;
ж) яка конкретно зброя була використана під час вимагання;
з) за допомогою яких знарядь здійснювався фізичний вплив на потерпілого (катування) — праски, паяльники, лампи, спеціальні інструменти;
і) який транспортний засіб використовували вимагачі
4. Предмет вимагання.
а) кошти, дорогоцінності, інші цінні предмети;
б) право на майно, що закріплене у відповідних документах;
в) різноманітні документи.
5. Особа вимагача:
а) стать, вік, місце роботи або навчання, якщо не працював і не навчався, то чому, протягом якого часу і на які кошти існував;
б) судимість, за якими конкретно статтями КК України, чи не погашена судимість, чи не знята вона актом амністії, помилування;
в) місце проживання — був постійним жителем місцевості, де вчинено вимагання, або «заїжджим гастролером»;
г) як характеризувався вимагач за місцем проживання і роботи;
ґ) мотив учинення злочину.
6. Особа потерпілого:
а) соціально-психологічний портрет (стать, вік, службовий та матеріальний стан);
б) характер взаємовідносин з вимагачами — знайомий; раніше мав з вимагачами чи особами, які діють від їхнього імені, ділові контакти; познайомився у зв'язку з даним злочином;
в) чи вживав потерпілий контрзаходи проти вимагачів та подавав заяви в правоохоронні органи про факт вимагання; чи намагався самостійно звільнити заручників, з яким результатом, яким чином дізнався про місце їхнього перебування, кого залучав до цього;
г) які тілесні ушкодження були нанесені потерпілому, ступінь їх тяжкості;
ґ) яке саме майно потерпілого пошкоджене вимагачами, розмір матеріальних збитків, які інші негативні наслідки наступили для потерпілого в результаті злочинних дій;
д) чи мали вимагачі які-небудь відомості про потерпілого або його близьких, котрі вони погрожували оприлюднити як ганебні, наклепницькі, проте потерпілий намагався зберегти їх у таємниці;
е) чи мали місце контакти потерпілого зі спільниками затриманих вимагачів, коли, з ким конкретно та з якою метою (по телефону, письмово, особиста зустріч), про що йшла мова.