102. Криміналістична характеристика хабарництва

Ха­барництво розглядається як родове поняття, що охоплює два взаємозалежних склади злочину: 1) одержання хабара та 2) давання хабара. складається з двох обов'язкових елементів — хабародавця й хабарника (службової особи), відносини між яки­ми мають обопільно прихований, погоджувальний харак­тер.

Таким чином, механізм злочину може розвива­тися в двох основних напрямах:

1)заінтересована особа (хабародавець або посередник) передає хабарнику предмет хабара-підкупу. Незалежно від того, виконуються або не виконуються відповідні служ­бові дії на користь хабародавця, злочин вважається закін­ченим. При цьому залишається низка характерних мате­ріальних слідів (безпосередньо предмет хабара, матеріал упаковки, сліди рук тощо), а також інші ознаки у вигляді виявлення інтересу хабародавця до вирішення певних пи­тань (одержання матеріальних вигод, пільг, вирішення підприємницьких, житлових, трудових, побутових питань), а також ознаки, що вказують на наявність можливостей задовольнити зазначені інтереси певною службовою особою;

2)хабародавець передає службовій особі предмет ха­бара-винагороди за виконання останньою дій на користь заінтересованої особи (одержання очікуваного результа­ту). У таких випадках, поряд із слідами передачі предмета хабара утворюються ознаки, що відбивають службові дії (або стримування від них) певної службової особи, та ма­теріальні сліди у вигляді документів, внесених до них змін, видача кредитів, пільг, надання замовлень, а також сліди у поведінці, що зафіксувалися в пам'яті осіб, що стикалися з діями службової особи.

Посередник у системі хабарництва може:

1)представляти злочинні інтереси певної службової особи (нерідко — це колега по службі, близький знайомий);

2)бути особою, пов'язаною із хабародавцем, що визвав­ся налагодити стосунки з певною службовою особою — по­тенційним суб'єктом одержання хабара;

3)діяти із шахрайською мотивацією, свідомо не збира­ючись здійснювати посередництво, так чи інакше привла­снити предмет хабара або його частку. Серед таких осіб нерідко зустрічаються шахраї, що займаються «улагод­жуванням справ» у вигляді кримінального промислу.

Обставини, що підлягають встановленню. Під час пе­ревірочних дій і на початку розслідування хабарництва необхідно встановити такі обставини:

1) подію та обставини (час, місце та ін.) передачі служ­бовій особі хабара;

2) мету давання хабара;

3) предмет хабара та його ознаки, джерела одержання коштів для давання хабара;

4) спосіб передачі хабара;

5) коло осіб, що приймали участь у передачі та одер­жанні хабара;

6) коло осіб, що були присутніми при передачі хабара;

7) обставини, що передували передачі хабара;

8) наявність вимагання або провокації хабара;

9) характер стосунків між особами, причетними до ха­барництва;

10) характер службових дій, виконаних хабарником;

11) законність виконаних службовою особою дій.

103. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем

При розслідуванні цих злочинів насамперед з'ясову­ються:

1) мета і форма зловживання владою або службовим становищем;

2) у чиїх інтересах здійснено це зловживання;

3) чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх повноважень;

4) чи не пов'язане зловживання з порушенням служ­бової, фінансової, технологічної дисципліни;

5) як реагували вищестоящі структури на факти злов­живань, чи були сигнали про ці факти.

Найбільш типовими початковими слідчими діями є виїмка й огляд документів, зразків продукції, допит свід­ків, обшук і допит підозрюваних.

Огляд документів і допит свідків розраховані на одер­жання первинних даних про зловживання службовим ста­новищем. Первинні документи співставляються з даними статистичної звітності, наказами про штатні перестанов­ки, заохочення, офіційні обов'язки посадових осіб і факти­чно виконувану ними роботу, використання майна, транс­портних засобів.

При розслідуванні зловживань, пов'язаних із пору­шенням технологічного процесу, випуском на товарний ринок або реалізацією недоброякісної продукції, необхідно провести огляд виробничого обороту, вилучити проби і зразки.

Розслідування злочинів про перевищення влади або службових повноважень, передбачених ч. 1 ст. 365 КК, необхідно починати з виїмки та огляду документів, допиту свідків, а злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК, — з допи­ту, судово-медичної експертизи потерпілого, в разі засто­сування зброї — судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін.

Подальше розслідування зловживань владою або слу­жбовим становищем (ст. 364 КК) полягає в уточненні моти­вів зловживання, фіксації його обставин, визначенні роз­міру заподіяної шкоди.

При допиті обвинуваченого необхідно одержати відо­мості про умови його роботи; мотиви, якими він керувався, здійснюючи певні дії; обставини, що викликали шкідливі наслідки; хто, на думку обвинуваченого, винний в настанні цих наслідків; службову кваліфікацію обвинуваченого і досвід роботи в даній галузі і на цій посаді; характер його стосунків із керівними особами, обґрунтованість І закон­ність їх розпоряджень.

При розслідуванні службових зловживань можуть приз­начатися судові експертизи: судово-економічна — для пе­ревірки фінансових і господарських операцій підприємст­ва, організації або окремих посадових осіб; для перевірки промислового, товарного, фінансового планування, відпо­відності звіту установи дійсності; судово-товарознавча — встановлення якості готових промислових і продовольчих товарів, їхня сортність, вартість; судово-технічна — для з'ясування причин аварій, порушень технологічних проце­сів, термінів будівництва тощо; криміналістична — щодо дослідження документів (почеркознавчі, авторознавчі, тех­нічні експертизи документів).