27. Монополія: причини виникнення, суть та основні форми

Монополізація — це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності. Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Класифікація монополій

За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи Підприємницький тип монополізму

пов'язаний із розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва. Інституційний

тип монополізму пов'язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників.

За характером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи: монополія окремого підприємства; монополія як угода; монополія, що ґрунтується на диференціації продукту. Монополія, що базується на диференціації продукту, створює ринок монополістичної конкуренції. За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють природну, адміністративну та економічну монополію. Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.

28. Антимонопольна політика

Монополії, процес монополізації економіки мають істотні негативні наслідки: по-перше, монополії

придушують конкуренцію важливу рушійну силу економічного прогресу; по-друге, вони здатні

збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну; по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного прогресу; по-четверте, схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля; по-п'яте, розорюють малий та середній бізнес; по-шосте, монополізують засоби масової інформаціїпо-сьоме, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо. Анти монопольна політика — комплекс заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Тому сучасна економічна наука вважає, що не можна ототожнювати поняття "монополія" з поняттям "велике підприємство", навіть якщо воно має високу частку виробництва і реалізації продукції. Монополією слід вважати лише те підприємство, яке використовує ринкову владу — диктує ціни на ринку, придушує конкуренцію і здійснює інші негативні дії. Проти таких підприємств-монополістів з метою запобігти зловживанню їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику. Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку. Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.