Тема 8. Макроекономічна нестабільність

№670. Що не простежується у фазі спаду.

1) домогосподарства купують менше споживчих товарів;

2) скорочуються інвестиційні видатки фірм на машини, устаткування;

3) спадає попит на робочу силу;

4) зменшуються запаси товарів на складах;

5) усі твердження правильні.

№671. Закон Оукена виражає кількісну залежність між:

1) зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття;

2) рівнем безробіття і темпами інфляції;

3) зміною обсягу національного виробництва і процентною ставкою;

4) фактичним і природним обсягами національного виробництва;

5) усі відповіді неправильні.

№672. Чи правильні такі твердження, що стосуються ділового циклу:

1) вершина – це найнижча точка ділової активності;

2) тривалість ділового циклу не перевищує 10 років;

3) у фазі спаду обсяг закупівель споживчих товарів щоденного вжитку не зменшується;

4) правильні твердження 2 і 3;

5) усі твердження неправильні.

№673. Екстернальні теорії шукають основні причини економічних коливань у:

1) кількості грошей в обігу;

2) важливих технічних нововведеннях;

3) обсягах сукупних видатків;

4) сподіваннях економічних суб’єктів;

5) усі твердження неправильні.

№674. Яке твердження неправильне:

1) у короткостроковому періоді зменшення сукупного попиту веде до спаду;

2) збурення в сукупній пропозиції також можуть спричиняти економічні коливання;

3) на думку більшості економістів, макроекономіка може запропонувати дієві заходи для нейтралізації усіх негативних наслідків стагфляції;

4) у довгостроковому періоді зміни в сукупному попиті не впливають на обсяг національного виробництва;

5) усі твердження правильні.

№675. Недостатній сукупний попит спричиняє зростання якого безробіття:

1) фрикційного;

2) циклічного;

3) структурного;

4) фрикційного і структурного;

5) фрикційного, структурного і циклічного.

№676. Основними причинами негнучкості заробітної плати у розвинутій ринковій економіці є:

1) закон про мінімальну заробітну плату;

2) недостатній сукупний попит;

3) діяльність трудових спілок;

4) правильні відповіді 1 і 3;

5) усі відповіді правильні.

№677. Більшість економістів уважає, що основну причину зростання рівня безробіття у розвинутих європейських країнах упродовж останніх двох десятиліть потрібно шукати у:

1) високих темпах зростання населення;

2) щедрих виплатах безробітним;

3) зменшенні попиту на складну кваліфіковану працю порівняно з попитом на некваліфікованих працівників;

4) різкому зменшенні зайнятості у сільськогосподарському секторові;

5) усі відповіді неправильні.

№678. Що не є важливим напрямом державного регулювання ринку праці у перехідній економіці:

1) стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;

2) підготовка і перепідготовка робочої сили;

3) сприяння найманню робочої сили;

4) адміністративний розподіл робочої сили;

5) соціальне страхування безробіття.

№679. Теорія, згідно з якою економічні коливання спричинені політичним процесом, виходить з того, що:

1) приблизно за рік до виборів правляча партія намагається стимулювати економічний розвиток, зменшити безробіття і збільшити доходи, щоб догодити виборцям;

2) одразу після виборів політики не бояться зростання безробіття чи інфляції, бо вважають, що до наступних виборів люди забудуть про свої обіцянки;

3) періодичність виборів може впливати на періодичність економічних циклів;

4) правильні відповіді 1 і 3;

5) усі відповіді правильні.

№680. Який чинник економічних коливань не належить до зовнішніх:

1) технологічні інновації;

2) політичний процес;

3) сподівання економічних суб’єктів;

4) наукові відкриття;

5) природні катаклізми.

№681. У фазі піднесення ділового циклу:

1) споживчі видатки домогосподарств зменшуються;

2) збільшується рівень безробіття;

3) запаси товарів на складах збільшуються;

4) інвестиції фірм в основний капітал зменшуються;

5) попит на працю зростає.

№682. Яке твердження неправильне:

1) тривалий і глибокий спад називають депресією;

2) будь-які коливання господарської активності називають діловим циклом;

3) у фазі спаду ділового циклу скорочення обсягу виробництва у сфері послуг менше, порівняно із галузями, що продукують капітальні блага;

4) вершина ділового циклу характеризується максимальним завантаженням виробничих потужностей;

5) у фазі спаду ділового циклу зниження цін у галузях, що продукують товари тривалого користування, менше порівняно із виробництвом товарів щоденного вжитку.

№683. Інтернальною може вважатись теорія, яка пов’язує економічні коливання із:

1) технологічними інноваціями;

2) циклами сонячної активності;

3) зміною кількості грошей в економіці;

4) політичними процесами;

5) географічними відкриттями.

№684. Згідно з теорією реального ділового циклу, причиною чергування піднесень і спадів не може бути:

1) вдосконалення техніки і технологій;

2) зростання світових цін на сировину;

3) стихійні лиха;

4) збільшення пропозиції грошей;

5) запровадження жорсткого екологічного законодавства.

№685. До фрикційного безробіття не належать:

1) особи, які шукають роботу, оскільки були звільнені з попереднього місця праці через порушення трудової дисципліни;

2) військовослужбовці, звільнені у запас, внаслідок реалізації програми скорочення збройних сил країни;

3) випускники педагогічного університету, готові приступити до роботи за фахом незалежно від розташування місця праці;

4) жінки, які шукають роботу наближену до місця проживання після народження дітей;

5) особи, які звільнилися з власної ініціативи, оскільки розраховують отримати роботу з комфортнішими умовами праці.

№686. Що не характеризує структурне безробіття:

1) охоплює значну кількість людей у всіх демографічних групах, галузях та регіонах;

2) є довготривалим;

3) є наслідком невідповідності робочої сили запитам працедавців за професійно-кваліфікаційними чи просторовими ознаками;

4) усувається тільки завдяки підвищенню кваліфікації чи перепідготовці безробітних;

5) охоплює окремі категорії економічно активного населення.

№687. Що не характеризує циклічне безробіття:

1) виникає внаслідок неспроможності сукупного попиту в економіці створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче працювати;

2) тривалість менша, ніж структурного;

3) у фазі піднесення ділового циклу прямує до нуля;

4) поширюється на всі демографічні групи, галузі та регіони;

5) зростає у фазі піднесення ділового циклу.

№688. Природне безробіття – це:

1) сума фрикційного, структурного та циклічного;

2) сума сезонного та структурного;

3) різниця між фактичним і циклічним;

4) сума фрикційного, структурного та технологічного;

5) різниця між фрикційним та інституційним.

№689. Якщо коефіцієнт звільнення працівників – 0,05, а коефіцієнт працевлаштування – 0,45, то стаціонарний рівень безробіття становить:

1) 11,1%;

2) 9%;

3) 35%;

4) 10%;

5) 40%.

№690. Яке твердження неправильне:

1) повна зайнятість досягається, коли структурне безробіття дорівнює нулю;

2) нестача сукупного попиту спричиняє виникнення циклічного безробіття;

3) фрикційне безробіття вважається неминучим;

4) циклічне безробіття зростає у фазі спаду ділового циклу;

5) фрикційне безробіття охоплює усі галузі, регіони та вікові групи.

№691. Негнучкість реальної заробітної плати не пояснюється:

1) монополізмом трудових спілок;

2) побоювання працедавців, що перегляд розміру зарплати знизить продуктивність праці;

3) хибними оцінками інфляції, закладеними у трудових угодах;

4) гарантуванням мінімуму оплати праці;

5) недостатністю сукупного попиту.

№692. Закон Оукена відображає:

1) обернений зв’язок між циклічним безробіттям та ВВП-розривом;

2) обернений зв’язок між рівнем безробіття та темпом приросту цін;

3) прямий зв’язок між реальною заробітною платою та величиною попиту на працю;

4) прямий зв’язок між циклічним безробіттям та ВВП-розривом;

5) прямий зв’язок між циклічним безробіттям та кількістю вакансій.

№693. Джерелом інфляції пропозиції є:

1) збільшення видатків на споживання;

2) збільшення інвестиційних видатків;

3) зростання витрат на одиницю продукції;

4) збільшення сукупних видатків;

5) усі відповіді неправильні.

№694. Збільшення сукупних видатків індукує інфляцію, якщо національна економіка:

1) перебуває у фазі тривалого і глибокого спаду;

2) функціонує за неповної зайнятості;

3) перебуває у стані повної зайнятості;

4) правильні твердження 1 і 2;

5) усі твердження неправильні.

№695. Що не спричиняє інфляції пропозиції:

1) зростання цін на матеріальні ресурси, зокрема на енергоносії;

2) надмірне зростання грошової маси;

3) мілітаризація економіки;

4) зростання реальних процентних ставок;

5) значне зростання номінальної зарплати.

№696. Що не спричиняє інфляції попиту:

1) монополізація окремих галузей національної економіки;

2) надмірні державні видатки;

3) зростання чистого експорту;

4) очікування щодо зростання цін у майбутньому;

5) стимулювальна стабілізаційна політика, спрямована на зниження рівня безробіття.

№697. Що не характеризує ранню криву Філіпса:

1) кожна країна стоїть перед проблемою вибору між двома лихами національної економіки – інфляцією та безробіттям;

2) крива Філіпса переміщується під впливом збурень сукупного попиту і сукупної пропозиції;

3) для зниження темпів інфляції країна змушена терпіти вищий рівень безробіття;

4) правильні твердження 1 і 2;

5) усі твердження правильні.

№698. Основний потік макроекономіки серед головних причин інфляції не виділяє:

1) зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту;

2) мілітаризація економіки;

3) монополії та необґрунтовані привілеї;

4) випуск паперових грошей понад ту кількість золотих, яка потрібна для нормального здійснення товарообороту;

5) дефіцит державного бюджету.

№699. Згідно з монетаристським поглядом, єдиною причиною інфляції є:

1) структурні особливості національної економіки;

2) спіраль “зарплата-ціни”, яка виникає за значного зростання номінальної зарплати;

3) надмірний темп приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП;

4) зростання процентних ставок;

5) інфляційні очікування виробників товарів і послуг.

№700. Непередбачена незбалансована інфляція супроводжується:

1) перерозподілом доходів між боржниками і кредиторами;

2) зниженням реальної вартості заощаджень;

3) зниженням ефективності функціонування національної економіки;

4) спотворення відносних цін у національній економіці;

5) усі твердження правильні.

№701. Від непередбаченої інфляції особливо потерпають:

1) працівники галузей, які перебувають на піднесенні й представлені потужними трудовими спілками;

2) керівництво фірм та інші отримувачі прибутків, якщо ціни на готову продукцію підносяться швидше, ніж ціни на ресурси;

3) уряди, які нагромадили значні державні борги;

4) позичальники, які взяли в борг значні суми грошей;

5) отримувачі фіксованих доходів.

№702. Гіперінфляція починається тоді, коли:

1) населення і фірми витрачають надто багато грошей;

2) фірми призначають вищі ціни на свої товари і послуги;

3) уряди змушені друкувати гроші для фінансування своїх видатків;

4) дефіцити державного бюджету зменшуються;

5) усі відповіді неправильні.

№703. Що не характеризує гіперінфляцію:

1) ціни зростають на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік;

2) усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей;

3) вартість життя зростає, тому наймані працівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підвищення цін;

4) фірми посилено вкладають кошти в інвестиційні товари, унаслідок чого обсяг національного виробництва різко збільшується і виходить за межі природного;

5) усі твердження правильні.

№704. Яке твердження неправильне:

1) інфляція знижує стимули до трудової діяльності;

2) гіперінфляція справляє руйнівний вплив на обсяг національного виробництва й зайнятість;

3) помірна інфляція супроводжується зростанням обсягу національного виробництва;

4) у 80-90-х роках XX ст. у багатьох країнах простежувалась дефляція;

5) усі твердження правильні.

№705. Інфляцію пропозиції можна проілюструвати:

1) переміщенням кривої сукупної пропозиції вліво;

2) переміщенням кривої сукупної пропозиції вправо;

3) переміщенням кривої сукупного попиту вправо;

4) переміщенням кривої сукупного попиту вліво;

5) усі твердження неправильні.

№706. Що не передбачає антиінфляційна стратегія:

1) ефективна монетарна політика;

2) впорядкування державних фінансів;

3) раціоналізація структури національної економіки;

4) раціоналізація зовнішньоекономічної діяльності;

5) періодичне заморожування цін і заробітної плати.

№707. Якщо рівень інфляції підвищується з 7 до 9% і жодних інших змін не відбувається, тоді згідно з ефектом Фішера:

1) номінальна і реальна процентні ставки зростуть на 2%;

2) ні номінальна, ні реальна процентні ставки не зміняться;

3) номінальна процентна ставка збільшиться на 2%, а реальна не зміниться;

4) номінальна процентна ставка не зміниться, а реальна зменшиться на 2%;

5) усі твердження неправильні.

№708. Яке твердження не узгоджується з кількісною теорією грошей:

1) за сталої швидкості обігу грошей їхня кількість у національній економіці визначає рівень цін;

2) незалежний центральний банк, який визначає пропозицію грошей, повністю контролює темп інфляції;

3) добуток кількості грошей у національній економіці та швидкості їх обігу дорівнює реальному ВВП;

4) рівень інфляції в країні залежить від кількості грошей, яка перебуває в обігу;

5) узгоджуються усі.

№709. У якому випадку для класифікації інфляції використано єдиний критерій:

1) інфляція попиту, інфляція пропозиції, зовнішня;

2) передбачена, контрольована, непередбачена;

3) збалансована, незбалансована, неконтрольована;

4) помірна, галопуюча, гіперінфляція;

5) галопуюча, збалансована, імпортована.

№710. Якщо в економіці ціни за рік зростають на 80%, то інфляцію звуть:

1) повзучою;

2) гіперінфляцією;

3) галопуючою;

4) незбалансованою;

5) помірною.

№711. Інфляцію попиту не спричиняє:

1) зростання процентних ставок;

2) очікуване зростання цін у майбутньому;

3) економічне зростання в країнах, які активно імпортують товари з даної країни;

4) зниження ставок прямих податків;

5) істотне збільшення видатків з державного бюджету.

№712. Інфляцію витрат не спричиняє:

1) зростання цін на енергоресурси;

2) збільшення номінальної зарплати;

3) зростання процентних ставок;

4) монополізація сировинних ринків;

5) збільшення чистого експорту.

№713. Яке твердження неправильне:

1) зі зростанням сукупного попиту на кейнсіанській ділянці кривої AS номінальний та реальний ВВП збільшуються однаковим темпом;

2) зі зростанням сукупного попиту на проміжній ділянці кривої AS номінальний ВВП зростає повільніше, ніж реальний;

3) незбалансована інфляція деформує структуру відносних цін товарів;

4) зі зростанням сукупного попиту на класичній ділянці кривої AS номінальний ВВП зростає за незмінного реального;

5) якщо рівень цін в економіці за рік зростає не більш, ніж на 5%, інфляцію називають повзучою.

№714. Вигоди від непередбачуваної інфляції отримують:

1) власники страхових полісів;

2) працівники бюджетних установ, які отримують фіксовані номінальні доходи;

3) власники готівкових заощаджень;

4) позичальники;

5) кредитори.

№715. Яке твердження правильне:

1) інфляція збільшує реальну вартість вкладів у комерційних банках;

2) передбачена інфляція не має жодних негативних наслідків;

3) інфляція полегшує урядам країн обслуговування державного боргу;

4) якщо реальні доходи зростають повільніше, ніж ціни, то номінальні доходи зменшуються;

5) у довгостроковому періоді інфляція здебільшого дозволяє збільшити обсяг виробництва і рівень зайнятості.

№716. Яке твердження неправильне:

1) індексація передбачає підвищення номінальної зарплати та інших виплат населенню відповідно до рівня інфляції;

2) в умовах інфляції реальні доходи усіх домогосподарств знижуються;

3) незбалансована інфляція зумовлює нераціональний розподіл ресурсів та знижує ефективність економіки;

4) помірна інфляція може стимулювати сукупні видатки та сприяти збільшенню зайнятості;

5) інфляція властива будь-якій економічній системі.

№717. Короткострокова крива Філіпса ілюструє:

1) пряму залежність між темпом інфляції та рівнем безробіття;

2) обернену залежність між обсягом національного виробництва та безробіттям;

3) обернену залежність між рівнем безробіття та темпом інфляції;

4) відсутність будь-якого зв’язку між рівнем безробіття та темпом інфляції;

5) обернену залежність між темпом зростання номінальної заробітної плати і темпом інфляції.

№718. Яке твердження неправильне:

1) у довгостроковому періоді існує можливість компромісного вибору між інфляцією та безробіттям;

2) форма кривої Філіпса зумовлена структурними проблемами ринку праці, які виникають з наближенням до рівня повної зайнятості;

3) у точці перетину ранньої кривої Філіпса з горизонтальною віссю рівень номінальної зарплати не змінюється;

4) у довгостроковому періоді крива Філіпса є вертикальною лінією;

5) на думку прихильників теорії раціональних сподівань, економічна політика уряду для учасників ринкового процесу є передбачуваною, тому крива Філіпса вертикальна як у довго-, так і короткостроковому періоді.

№719. Яку змінну не містить рівняння сучасної кривої Філіпса:

1) очікуваного темпу інфляції;

2) швидкості обігу грошей;

3) природної норми безробіття;

4) кількісної оцінки збурення пропозиції;

5) фактичного рівня безробіття.

№720. Яке твердження правильне:

1) індексація дозволяє повністю усунути причини та негативні наслідки інфляції;

2) дотримання грошового правила у монетарній політиці означає, що темп економічного зростання в країні повинен перевищувати темп зростання пропозиції грошей;

3) політика доходів передбачає збільшення поточних доходів населення пропорційно до зростання цін в економіці країни;

4) індексація є частиною активної стратегії протистояння інфляції;

5) стримувальну макроекономічну політику, метою якої є зниження рівня цін, називають політикою дезінфляції.

№721. Яке твердження правильне:

1) коефіцієнт дезінфляційних втрат показує, яка частина видатків державного бюджету скеровується на індексацію доходів населення;

2) жорстка грошово-кредитна політика є засобом подолання інфляції попиту;

3) збільшення податкового навантаження усуває причини інфляції пропозиції;

4) політика доходів є високоефективною за умов гіперінфляції;

5) нуліфікація використовується лише за повзучої інфляції.

№722. Якщо зростання цін в економіці перерозподіляє доходи і майно між різними групами населення та деформує структуру відносних цін, то інфляція є:

1) незбалансованою та передбаченою;

2) передбаченою та збалансованою;

3) непередбаченою та незбалансованою;

4) повзучою та незбалансованою;

5) непередбачуваною та збалансованою.