Тема 3. Виробництво, споживання та інвестиції

№495. Виробнича функція Y=K^0,5L^0,5 має віддачу:

1) спадну;

2) постійну;

3) зростаючу;

4) підпорядковану широким коливанням;

5) усі відповіді неправильні.

№496. Яке рішення не ухвалює конкурентна фірма:

1) кількість працівників, яких доцільно найняти;

2) обсяг інвестицій у машини та устаткування;

3) ціну на свою продукцію;

4) обсяг виробленої продукції;

№497. Що не характеризує виробничу функцію Коба-Дугласа:

1) частки факторів виробництва у національному доході є сталими;

2) постійна віддача від масштабу;

3) усі фактори привласнюють їхні граничні продукти;

4) капітал і праця отримують рівні частини національного доходу.

№498. Що розуміють під функціональним розподілом доходу:

1) розподіл доходу між споживанням і заощадженням;

2) розподіл національного доходу між власниками різних факторів виробництва;

3) розподіл доходів між державою та діловими одиницями;

4) розподіл фірмою доходу на дивіденди й розвиток виробництва;

5) усі відповіді неправильні.

№499. Якщо унаслідок якогось природного катаклізму обсяг основного капіталу країни різко зменшився, то ставки реальної заробітної плати:

1) не зміняться;

2) збільшаться;

3) зменшаться;

4) можуть як збільшитись, так і зменшитись;

5) усі відповіді неправильні.

№500. Зі збільшенням обсягу капіталу граничний продукт праці:

1) збільшується;

2) зменшується;

3) не змінюється;

4) може як збільшитись, так і зменшитись;

5) усі відповіді неправильні.

№501. Реальну заробітну плату обчислюють як:

1) відношення номінальної зарплати до рівня цін;

2) відношення рівня цін до номінальної зарплати;

3) відношення номінальної зарплати до суми цін товарів і послуг, куплених за неї;

4) відношення суми цін товарів і послуг, куплених за номінальну зарплату до рівня цін;

5) усі відповіді неправильні.

№502. Зі збільшенням кількості праці граничний продукт капіталу:

1) зменшується;

2) збільшується;

3) не змінюється;

4) може як збільшитись, так і зменшитись;

5) усі відповіді неправильні.

№503. Що належить до напрямів використання особистих доходів:

1) споживання;

2) заощадження;

3) сплата податків;

4) усі напрями.

№504. У країнах із розвинутою ринковою економікою у структурі доходів сім’ї найвищу питому вагу мають:

1) заробітна плата;

2) доходи від підсобного господарства;

3) майнові доходи;

4) трансферні державні платежі;

5) доходи від тіньової економіки.

№505. Якщо виробнича функція містить два фактори і характеризується постійною віддачею від масштабу, то подвоєння обох факторів:

1) збільшить обсяг виробництва у два рази;

2) не змінить обсяг виробництва;

3) збільшить обсяг виробництва у чотири рази;

4) зменшить обсяг виробництва наполовину;

5) усі відповіді неправильні.

№506. Конкурентній фірмі вигідно наймати працівників доти, доки граничний продукт праці не зрівняється із:

1) реальною заробітною платою;

2) ціною одиниці продукції фірми;

3) відношенням капіталу до праці;

4) граничним продуктом капіталу;

5) усі твердження неправильні.

№507. У національній економіці кількість відпрацьованих за рік людино-годин не залежить від:

1) кількості населення працездатного віку;

2) коефіцієнта участі в робочій силі;

3) середньої тривалості робочого дня;

4) рівня членства найманих працівників у трудових спілках;

5) кількості святкових і вихідних днів та тривалості відпустки.

№508. Що не впливає на підвищення продуктивності праці:

1) науково-технічний прогрес;

2) рівень освіти і кваліфікації працівників;

3) місткість ринку і розмір підприємств;

4) збільшення кількості працівників;

5) рівень організації виробництва.

№509. Виробничій функції притаманна властивість спадного граничного продукту, якщо:

1) відсоток зростання обсягу продукції менший за відсоток, на який зросли всі фактори виробництва;

2) додатковий обсяг продукції, який отримують від застосування додаткової одиниці фактора за незмінної кількості інших факторів, зменшується;

3) додатковий обсяг продукції від застосування додаткової одиниці фактора зі збільшенням на таку саму величину кількості інших факторів, зменшується;

4) додатковий обсяг продукцї, який отримують на кожен із факторів, зменшується;

5) усі відповіді неправильні.

№510. Диференціація доходів населення – це:

1) неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників;

2) висока частка майнових доходів у структурі доходів населення;

3) зміна співвідношення між мінімальною зарплатою і мінімальною пенсією;

4) висока частка соціальних трансферів у структурі доходів населення;

5) усі твердження неправильні.

№511. Що не характеризує кейнсіанську функцію споживання:

1) гранична схильність до споживання коливається в межах від нуля до одиниці;

2) зі зростанням доходу середня схильність до споживання знижується;

3) основним визначником споживання є поточний використовуваний дохід;

4) раціональні індивіди хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом всього життя;

5) усі твердження правильні.

№512. Хто з економістів відвів сфері споживання ключову роль у макроекономічному аналізі:

1) Карл Маркс;

2) Джон Мейнард Кейнс;

3) Мілтон Фрідман;

4) Альфред Маршал;

5) Ірвінг Фішер.

№513. Гіпотеза життєвого циклу передбачає, що споживання є функцією:

1) лише поточного використовуваного доходу;

2) поточного використовуваного доходу і майбутнього доходу;

3) поточного використовуваного доходу і майна;

4) доходу за весь трудовий період і майна;

5) усі відповіді неправильні.

№514. Гіпотеза постійного доходу М. Фрідмана твердить, що гранична схильність до споживання доходу становить:

1) одиницю;

2) нуль;

3) вища для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу;

4) нижча для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу;

№515. Дж. М. Кейнс твердив, що гранична схильність до споживання додаткового доходу є:

1) нуль;

2) одиниця;

3) між нулем і одиницею;

4) більша від одиниці;

5) від’ємною величиною.

№516.Згідно з кейнсіанською функцією споживання, обсяг споживання визначають головно:

1) використовуваний поточний дохід і процентна ставка;

2) використовуваний поточний дохід і майбутній дохід;

3) використовуваний поточний дохід;

4) рівень заощаджень і процентна ставка;

5) усі твердження неправильні.

№517. Якщо процентна ставка становить 10%, то вартість нинішнього вкладу у 100 грн. через два роки еквівалентна:

1) 133,1;

2) 121;

3) 82,64;

4) 90;

5) усі відповіді неправильні.

№518. Витрати на капітал у неокласичній моделі інвестицій не залежать від:

1) процентної ставки;

2) норми амортизації;

3) темпу зміни ціни капіталу;

4) граничного продукту капіталу;

5) залежать від усіх чинників.

№519. Зі зростанням реальної процентної ставки обсяг інвестицій:

1) збільшується, бо граничний продукт капіталу збільшується;

2) збільшується, бо витрати на капітал зменшуються;

3) зменшується, бо граничний продукт капіталу зменшується;

4) зменшується, бо витрати на капітал збільшуються;

5) усі твердження неправильні.

№520. Згідно з теорією інвестування Тобіна, у фірм є стимули до інвестування, коли:

1) ринкова вартість функціонуючого капіталу менша, ніж його відновна вартість;

2) ринкова вартість функціонуючого капіталу більша, ніж його відновна вартість;

3) відновна вартість функціонуючого капіталу дорівнює витратам на капітал;

4) правильні відповіді 1 і 3;

5) усі відповіді неправильні.

№521. Дж. М. Кейнс твердив, що видатки на споживання в країні залежать від:

1) рівня поточного використовуваного доходу;

2) рівня національного доходу;

3) вікової структури населення;

4) темпу приросту пропозиції грошей;

5) усі твердження неправильні.

№522. Між якими величинами є обернена залежність:

1) інвестиційними видатками і валовим внутрішнім продуктом;

2) заощадженнями і використовуваним доходом;

3) споживчими видатками і використовуваним доходом;

4) інвестиційними видатками і процентною ставкою;

5) усі твердження неправильні.

№523. Якщо використовуваний дохід у країні збільшується, то у тривалому періоді:

1) середня схильність до споживання і до заощадження не зміняться;

2) середня схильність до споживання і до заощадження збільшаться;

3) середня схильність до споживання зменшиться, а до заощадження збільшиться;

4) середня схильність до споживання і до заощадження зменшаться;

5) усі твердження неправильні.

№524. У довгостроковому періоді граничний продукт капіталу дорівнює:

1) реальним витратам на одиницю капіталу;

2) реальній процентній ставці;

3) номінальній процентній ставці;

4) рівню інфляції;

5) усі твердження неправильні.

№525. Що не характеризує модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою життєвого циклу:

1) індивіди планують своє споживання і заощадження на тривалий період;

2) раціональні споживачі хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом свого життя;

3) доходи людей різко знижуються з виходом на пенсію, тому для підтримання однакового рівня споживання упродовж життєвого циклу потрібно заощаджувати у трудовому періоді;

4) обсяг споживання є функцією доходу за весь трудовий період та майна;

5) зі зростанням доходу середня схильність до споживання у тривалому періоді знижується.

№526. Якщо домогосподарства не витрачають весь свій дохід на споживання і вкладають невитрачену суму у банк, то можна сказати, що вони:

1) заощаджують та інвестують;

2) заощаджуюють, та не інвестують;

3) інвестують, але не заощаджують;

4) не заощаджуюють і не інвестують;

5) усі твердження неправильні.

№527. Яке твердження неправильне:

1) гранична схильність до споживання – це числове значення нахилу функції споживання;

2) з моделі поведінки споживача Ірвінга Фішера випливає, що обсяг споживання визначається доходом, який споживач сподівається отримати упродовж свого життя;

3) гіпотеза життєвого циклу не може пояснити загадки споживання;

4) чинники, котрі збільшують граничний продукт капіталу переміщують функцію інвестицій управо;

5) витрати на одиницю капіталу прямо пропорційні реальній процентній ставці.

№528. Яке твердження характеризує точку нульового заощадження:

1) величина заощаджень дорівнює обсягові інвестицій;

2) величина заощаджень дорівнює обсягові споживання;

3) гранична схильність до споживання дорівнює 1;

4) величина доходу дорівнює обсягові споживання;

5) жодне не узгоджується.

№529. Особисті заощадження – це:

1) загальна сума усіх активів домогосподарства;

2) загальна сума усіх активів домогосподарства за вирахуванням суми його зобов’язань;

3) частина використовуваного доходу домогосподарства, що не витрачена на споживання;

4) сума фінансових активів домогосподарства;

5) усі твердження неправильні.

№530. Що не належить до напрямків витрачання використовуваного доходу:

1) придбання товарів тривалого користування;

2) заощадження;

3) оплата послуг;

4) сплата особистих податків;

5) придбання товарів щоденного вжитку.

№531. Чисті національні заощадження – це:

1) сума особистих і державних заощаджень, а також нерозподіленого прибутку підприємств;

2) сума валових національних заощаджень та амортизації;

3) різниця між приватними заощадженнями та амортизацією;

4) різниця між державними та приватними заощадженнями;

5) різниця між валовими національними заощадженнями та особистими заощадженнями.

№532. Середня схильність до споживання – це:

1) відношення приросту споживчих видатків до приросту використовуваного доходу, який спричинив зміну споживання;

2) частка заощаджень у використовуваному доході;

3) обсяг споживчих видатків на душу населення;

4) частка споживання у використовуваному доході;

5) обсяг споживання, що відповідає точці нульового заощадження.

№533. Яке твердження неправильне:

1) середня схильність до заощадження не може набувати від’ємних значень;

2) гранична схильність до заощадження – величина додатна і менша за одиницю;

3) середня схильність до споживання – додатна величина;

4) гранична схильність до споживання – величина додатна і менша за одиницю;

5) сума граничних схильностей до споживання і заощадження дорівнює одиниці.

№534. Яке твердження правильне:

1) незаможні сім’ї витрачають на споживання продуктів харчування меншу частину свого використовуваного доходу;

2) відношення особистих заощаджень до ВВП називають рівнем чистих національних заощаджень;

3) точку перетину бісектриси прямого кута із функцією споживання називають точкою нульового заощадження;

4) сума середніх схильностей до споживання і заощадження менша за одиницю;

5) у кожній точці функції споживання обсяг споживчих видатків дорівнює використовуваному доходу.

№535. За інших однакових умов функція споживання переміститься вгору, якщо:

1) збільшаться особисті податки;

2) зменшиться вартість майна індивідів;

3) збільшиться поточний використовуваний дохід;

4) споживачі очікують зменшення своїх доходів у майбутньому;

5) споживачі очікують зростання цін на основні товари і послуги.

№536. За інших однакових умов функція заощадження переміститься донизу, якщо:

1) вартість акцій та облігацій у власності домогосподарств зменшиться;

2) збільшаться обсяги поточного використовуваного доходу;

3) зменшаться особисті податки;

4) споживачі очікують збільшення своїх гарантованих доходів у майбутньому;

5) споживачі очікують зниження цін на основні товари і послуги.

№537. Яке твердження правильне:

1) неможливість переміщення майбутніх доходів для розширення поточного споживання називають ефектом майна;

2) середня схильність до споживання дорівнює нахилові променя, проведеного з початку координат через відповідну точку на функції споживання;

3) згідно із традиційним підходом, зниження податків, яке уряд компенсує збільшенням запозичень, зменшує споживчі видатки;

4) гранична схильність до заощадження дорівнює нахилові променя, проведеного з початку координат через відповідну точку на функції заощадження;

5) збільшення заощадження показують переміщенням функції заощадження донизу.

№538. Яке твердження правильне:

1) гранична схильність до заощадження – це відношення валових національних заощаджень до ВВП;

2) збільшення податків зменшує і споживання, і заощадження та переміщує графіки відповідних функцій вгору;

3) згідно з рікардівським підходом зниження податків коштом зростання державного боргу не збільшує обсяги споживання;

4) точку перетину функції заощадження із вертикальною віссю називають точкою нульового заощадження;

5) сподіваний дефіцит товарів щоденного вжитку веде до зменшення поточних видатків на споживання.

№539. Яке твердження правильне:

1) згідно з основним психологічним законом Кейнса зі збільшенням доходу люди схильні збільшувати своє споживання, причому швидше, ніж зростає їхній дохід;

2) згідно з рікардівським підходом зниження податків коштом зростання державного боргу зменшує податковий тягар у майбутньому, а тому збільшує майбутнє споживання;

3) у моделі споживання Дж.М. Кейнса середня схильність до споживання із зростанням доходу не змінюється;

4) згідно з кейнсіанською функцією споживання гранична схильність до споживання завжди більша за середню;

5) на думку Дж.М. Кейнса процентна ставка не справляє відчутного впливу на обсяг споживчих видатків.

№540. Що не характеризує модель міжчасового вибору споживача:

1) споживач може вільно переміщувати дохід між періодами з допомогою позик та заощаджень;

2) споживач заощаджує лише в першому періоді;

3) процентна ставка здатна істотно впливати на структуру споживчих видатків у часі;

4) процентна ставка за користування позиками тотожна ставці за вкладами;

5) кожен споживач заощаджує та позичає одночасно.

№541. Яке твердження неправильне:

1) у моделі міжчасового вибору споживчі видатки визначаються доходом, який індивід сподівається отримати впродовж всього життя;

2) здатність середньої схильності до споживання залишатись незмінною у короткостроковому періоді називають загадкою споживання;

3) точки правіше бюджетної прямої є недосяжними для споживача;

4) згідно з гіпотезою життєвого циклу, споживчі видатки визначаються як доходом, так і майном індивіда;

5) у моделі І. Фішера нахил графіка міжчасового бюджетного обмеження визначається процентною ставкою.

№542. Для гіпотези життєвого циклу характерно:

1) середня схильність до споживання у коротко- та довгостроковому періодах є однаковою;

2) раціональні споживачі прагнуть підтримувати однаковий рівень споживання впродовж всього свого життя;

3) вибір раціональних споживачів зображують точками на лінії міжчасового бюджетного обмеження;

4) із виходом на пенсію споживчі видатки індивідів збільшуються;

5) раціональні споживачі планують свої видатки на підставі процентної ставки та майна.

№543. Згідно із гіпотезою М. Фрідмана:

1) споживчі видатки є функцією постійного та тимчасового доходу;

2) споживачі схильні заощаджувати меншу частину тимчасового доходу;

3) споживчі видатки залежать виключно від поточного використовуваного доходу;

4) споживчі видатки залежать виключно від постійного доходу;

5) певна частина споживчих видатків не залежить від постійного доходу і є сталою.

№544. До інвестицій не належать:

1) придбання домогосподарством депозитних сертифікатів;

2) будівництво автобану міжнародного класу;

3) купівля легкового автомобіля таксофірмою;

4) будівництво багатоквартирного будинку;

5) збільшення запасів непроданої продукції на складах металургійних підприємств.

№545. Яке твердження правильне:

1) чисті інвестиції менші за валові на величину непрямих податків;

2) чисті інвестиції спрямовуються на заміну зношеного основного капіталу;

3) якщо валові інвестиції дорівнюють амортизації, то чисті інвестиції дорівнюють нулю;

4) купівлю короткострокових цінних паперів називають капіталовкладеннями;

5) основним джерелом інвестицій є державні трансферні платежі.

№546. Функція інвестицій відображає:

1) пряму залежність між обсягом інвестицій та приростом обсягу виробництва;

2) обернену залежність між обсягом інвестицій та реальною процентною ставкою;

3) пряму залежність між обсягом інвестицій та реальною процентною ставкою;

4) пряму залежність між обсягами інвестицій та заощадженнями;

5) обернену залежність між обсягом інвестицій та національним доходом.

№547. За інших рівних умов функція інвестицій переміщується вправо, якщо:

1) ставка податку на прибуток зросте;

2) підприємці песимістично оцінюють майбутні умови ведення бізнесу;

3) реальна процентна ставка знижується;

4) в економіці існують надлишкові виробничі потужності;

д)створено нове устаткування, яке дозволяє знижувати витрати виробництва.

№548. Яке твердження неправильне:

1) згідно з неокласичною моделлю інвестицій, збільшення процентної ставки збільшує витрати на одиницю капіталу, зменшуючи прибуток власників капіталу та обсяги інвестування;

2) згідно з теорією інвестицій Дж. Тобіна, у підприємців виникають стимули до інвестування, якщо відновна вартість функціонуючого капіталу більша за його ринкову вартість;

3) нерегулярність нововведень є одним із чинників мінливості інвестицій;

4) видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ називають інвестиціями;

5) проголошення урядом курсу на націоналізацію підприємств перемістить функцію інвестицій вліво.

№549. Згідно з теорією інвестицій Дж. Тобіна фірми ухвалюють інвестиційні рішення на підставі:

1) співвідношення ринкової та відновної вартості функціонуючого капіталу;

2) співвідношення між граничним продуктом капіталу та податковою ставкою;

3) рівня валових національних заощаджень;

4) співвідношення між наявними обсягом основного капіталу та амортизацією;

5) сподіваного збільшення попиту на їхню продукцію.