Основні положення:

1. Залежність поведінки (реакції) від подразника (стимулу) за формулою S  R.

2. Положення про підкріплення, внаслідок чого ланцюжок формування заданої поведінки набув такий вид “стимул – реакція – підкріплення” (Б. Скіннер, К. Хал та ін.).

3. Людська поведінка – керований процес.

4. Значення мають лише дії – відповідні реакції на застосовані стимули. Швидкість досягнення поведінки, що вимагається, регулюється факторами підкріплення – позитивного чи негативного.

5. Моральне вдосконалення людини полягає в умінні найліпше пристосуватися до оточуючого середовища. Характер цього пристосування нічим не відрізняється від пристосування біологічних організмів до природи.

Екзистенціалізм – (від лат. Existencia - існування) – один з провідних напрямів сучасної філософії, що визнає особистість вищою цінністю світу.

Основні положення:

1. Кожна людина – неповторна, унікальна, особлива.

2. Людина всюди і завжди одинока, приречена на існування у ворожому їй середовищі.

3. Соціальні інститути налаштовані на уніфікацію особистості, її поведінки.

4. Теорія виховання не знає об’єктивних закономірностей, їх немає.

5. Самобутності людини особливо перешкоджає колектив, що перетворює її на “стадну тварину”.

6. У кожної людини своє суб’єктивне бачення світу і людина сама творить свій світ таким, яким хоче його бачити.

7. Вчитель забов’язаний піклуватися про створення вільної атмосфери, не обмежувати процес самовираження особистості.

8. Особистість формується перш за все в ході безперервно й самостійно здійснюваних актів “вибору” при відсутності будь-якого педагогічного керівництва.

Педагогіка екзистенціалізму має багато напрямків. Об’єднує їх загальна недовіра до педагогічної теорії, до можливостей виховання. Тому екзистенціалізм бере курс на крайній індивідуалізм, на те, щоб зберегти унікальність особистості від руйнування зовнішніми силами.

Правила педагогічної діяльності: - менше настанов, більше дружнього співчуття; - надай право кожному йти своїм шляхом, в міру відпущених йому природою здібностей; - присоромлюй етикою логіку тощо.

Позитивний екзистенціалізм – модернізований екзистенціалізм (О. Больнов, ФРН), ядром якого є концепція морального виховання. Больнов вважає головною умовою виявлення справжньої сутності людини наявність ситуації вибору, щоб людина могла виявити свою активність у конкретній ситуації, яку вона здатна змінити. Справжній вибір здійснюється не в межах кризової ситуації, а в умовах повсякденного буття. Подолання відчуженості особистості, її тривоги, страху потребує виховання довіри до того суспільства, у якому вона живе.

О. Больнов ставить задачу – формування доброчинностей, які складають необхідний елемент моральної структури особистості:

1. Доброчинність спокою, що викликана довірою до світу, допомагає особистості подолати стан безнадії, піднятися на більш високий рівень моральності.

2. Доброчинність мужності, яка особливо важлива, щоб здійснити свідомий вибір. Вона дозволяє людині зберегти відданість сучасному і віру у майбутнє.

3. Доброчинність терпимості, яку людина виявляє до своєї роботи і особливо у взаєминах з іншими людьми.

4. Доброчинність надії, з якою пов’язана внутрішня можливість терпимості.

5. Доброчинність вдячності. Уміти бути вдячним – виявити моральне здоров’я.

Виховання має своєю метою формування індивідуалістично орієнтованої людини, що здатна протистояти масі, натовпу. Досягти цього можна спираючись на розум.

Педагогіка миру – новий напрямок загальної педагогічної теорії і практики. Завдання – дослідження процесів виховання і освіти різних вікових груп в умовах кардинальних змін в громадській свідомості народів і світової спільноти під впливом реалій ракетно-ядерної доби, інформаційного і технологічного вибухів; розробка змісту і методики виховного і навчального процесів, відповідних початковому етапу формування ноосфери, єдиного світового природно-господарчого комплексу.

Мета педагогіки миру – створення умов для саморозкриття і самореалізації особистості та формування відповідальності кожної людини за свої дії, вчинки і їх наслідки.

Спрямована на психологічну підготовку всіх шарів суспільства до життя в умовах нового економічного та інформаційного порядків..

Покликана створити умови захищеності з самого малого віку, протягом всього життя, формувати атмосферу взаєморозуміння між людьми і народами.

Головна тенденція сучасного світу – потяг до інтеграції та консолідації зусиль. В педагогіці також спостерігаються ці процеси.

У 1987р. Рада міністрів просвіти держав – членів ЄС затвердила програму “ЕРАЗМУС”. Головна мета її – розширити обмін студентами між вищими навчальними закладами країн спільноти.

На початку 90-х років завершено процес взаємного визнання дипломів та наукових ступенів в країнах європейської спільноти.

З 1987 по 1989 роки в Європі здійснювалась програма “КОМЕТТ”, що мала на меті співробітництво між університетами та промисловістю в рамках ЄС.

В 1989р. Рада міністрів ЄС прийняла програму “ЛІНГВА” спрямовану на стимулювання вивчення іноземних мов, що вважають державними в країнах спільноти. Їх десять: англійська, французька, німецька, італійська, португальська, нідерландська, датська, грецька, ірландська.

В результаті реформ освіти в країнах Європи створено новий тип загальноосвітньої школи, що не має аналогу. Це майже однотипні навчальні заклади, хоча звуться по-різному: в Англії – об’єднані школи, у Франції – коледжі, в ФРН – загальні школи. Це – середня ланка між початковим циклом навчання і старшими класами повної середньої школи і охоплюють всіх дітей в віці від 11-12 до 15-16 років.