Слабкі сторони лабораторної системи навчання:

1. перебільшення значення друкованого слова, напруга зору учнів, загальне перевантаження;

2. може породжувати нездорове суперництво, виховувати радикальний індивідуалізм;

3. переоцінка можливостей учня, нераціональна витрата навчального часу;

4. не забезпечувала засвоєння учнями системи знань.

Сильні сторони лабораторної системи:

1. дослідницький метод як такий;

2. організація індивідуальної самостійної роботи учнів;

3. індивідуальні завдання: - структура (тема, анотація попереднього матеріалу, план, питання, завдання для колективного обговорення. джерела тощо); - тип (частково-пошуковий, творчий, репродуктивний); - використання у навчанні текстів, позбавлених кінцевих оціночних суджень;

4. роздатковий матеріал на друкованій основі;

5. групові проекти учнів;

6. залучення умінь, навичок, здобутих під час навчання інших предметів.

Проектна система навчання

Така організація навчання, за якою учні набувають знань і навичок в процесі планування і виконання практичних завдань-проектів.

Мета проектів, як і Дальтон-плану спрямована на створення умов для самонавчання учнів, збудження їхньої ініціативи.

Програму навчання складають ряд дослідів, пов’язаних між собою таким чином, що відомості отримані від одного досліду, сприяють збагаченню цілого потоку інших дослідів.

Ключовий аспект – виконання проекту (значного за обсягом і складністю завдання, міцно пов’язаного з повсякденним життям у різних його проявах). Проекти були великі, над якими працювала велика група учнів і малі (окремі учні чи невеличкі групи).

Технологія групової творчої справи

В основі – методика колективної творчої справи І.Іванова. Ключовим в цій методиці є яскравий, емоційно насичений, колективно підготовлений захід (концерт, зустріч, естафета). Етапи підготовки: - пошуковий (3-4 дні): знайомство з темою, форми організації, визначення змісту та необхідного забезпечення, спільний перегляд наявної в школі літератури, ілюстративного матеріалу і технічних засобів, визначення терміну підготовленості учнів та її критерії; - визначальний (визначення складу творчих об’єднань, їх керівництва, складу консультативної ради тощо); - планування і виконання завдання; - здійснення підготовленої справи; - аналіз зробленої роботи.

До сильних сторін проектного навчання слід віднести його зорієнтованість на розвиток в учнів умінь самостійно здобувати знання, орієнтуватись в інформаційному просторі, формувати критичне мислення. Однак, вона потребує великих витрат часу і неабиякої кваліфікації педагога.

Інтегрована (комплексна ) система навчання

Система, за якою навчальний матеріал вивчається за певними темами-комплексами.

У сучасному розумінні інтеграція трактується як об`єднання, взаємопроникнення, переплетення, взаємовплив понять і теорій різних галузей знань. Інтегративний підхід в навчанні реалізується на рівні міжпредметних зв`язків (сполучення на уроках матеріалу з географії, історії, літератури, природничих предметів) та інтегровані (інтегральні) уроки.

У сучасних європейських країнах інтеграційні процеси у навчанні набули значного поширення і охоплюють створення узгоджених міжпредметних програм, міжпредметних і внутрішньо інтегрованих курсів і відповідних підручників. У Франції ціла низка шкіл працюють за узгодженою програмою “Історія – географія – економіка – громадянська освіта”. У деяких німецьких землях історія викладається також разом з географією або літературою і також за спеціальними підручниками.

В Україні наприкінці 90-х рр. також було впроваджено інтегрований курс “Людина і суспільство” як неосновний предмет, що викладається за рахунок шкільного компоненту. Однак на відміну від західних аналогів наголос в цьому курсі зроблено на філософських, економічних, культурологічних, політологічних, екологічних, морально-етичних та психолого-педагогічних аспектах, що робить його самостійним курсом, частково інтегруючись з історією.

“Школа діалогу культур”. Модель навчання, яка ґрунтується на інтеграції змісту гуманітарних предметів на культурологічних засадах, розумінні учнями людини певної історичної епохи через роботу з реальними текстами даної епохи.

Мета навчання в цій моделі полягає не у підготовці “людини освіченої”, такої, що ввібрала “останнє слово науки”, “оволоділа науковою картиною світу”, “науковими методами пізнання” і “спрямовану на подальше сходження вперед і вгору”, а у плеканні ідеалу “людини культури”. За В. Біблером, людина культури – це людина, яка відмовляється від привласнення готових істин, вільна і така, що самовизначається.

Навчання за моделлю “діалогу культур” будується на принципах:

• культурологічності – проецирування на весь процес навчання особливостей мислення людини культури;

• історичності – послідовність класів відповідає послідовності сучасного осмислення європейської історичної культури, що змінювали одне одну (античної, середньовічної, нового часу, культури ХХ ст.);

• діалогічності – побудова навчання у кожному навчальному циклі на основі внутрішнього діалогу, притаманному даній культурі, а на цій основі – систематичному діалогу (спілкування між різними класами, віковими групами, культурами), що виникає навколо основних точок здивування – вихідних загадок буття і мислення;

• циклічності – навчальний цикл починається із знайомства з реальним текстом епохи (а не з підручником), продовжується в аналітичній роботі учня, його спілкуванні з вчителем, однолітками і дорослими й завершується створенням авторського тексту – твору, написаного в дусі даної епохи, її цінностей, за її твердими законами;

• проблемності – визначення особливих проблем - “воронок”, через які можливо і доцільно для даного класу і покоління втягнути всі події, всі проблеми і всі діалоги, що відповідають змісту цієї культури.