3. Методи звернення до волі і вчинку:

• Вимога – є спосіб прямого впливу на свідомість і волю дитини з метою організації чи координації її поведінки і діяльності. Він змушує до обов’язкового виконання розумної, життєво виправданої, педагогічно доцільної волі вихователя. колективу, його довіреної особи, виховує здатність подання вимог до себе. спирається на повноваження і авторитет педагога і колективу. Використовуються: наказ, настійлива порада, переконливе прохання, докір, загроза покарання.

• Навіювання – засіб маніпулювання дитячою свідомістю. Досягається за допомогою психологічних засобів збудження пристрастей, нав’язування думок, введення в оману, пригнічення почуттів, залякування, духовного підвищення чи приниження особистості, переоцінки чи недооцінки її фізичних чи моральних сил. Засоби – масові заходи, індивідуальна обробка свідомості, музика, театралізовані вистави, гала-концерти, шоу, урочисте виконання ритуалів, обрядів.

• Вправа – залучення дітей до систематичної, спеціально організованої, суспільно корисної діяльності, що сприяє формуванню навичок культурної поведінки, різноманітної діяльності, спілкування в колективі тощо. Організуються як активні, що ритмічно повторюються дії, прийоми, способи чи як система отрегульованної поведінки дітей в типових ситуаціях

• Заохочення – метод зовнішнього активного стимулювання, збудження дитини до позитивної, ініціативної, творчої діяльності. здійснюється за допомогою громадського визнання успіхів учнів, нагородження, задоволення їх духовних та матеріальних потреб. Воно не повинно стати буденною справою, чи предметом торгу. Повинно бути адекватно вчинку і узгоджено з колективом учнів. Засоби – схвалення, усна чи письмова подяка, цінна нагорода, похвальна грамота, лист батькам на роботу з подякою тощо

• Покарання – спосіб конфліктного гальмування, призупинення свідомо здійснюваної дітьми шкідливої, аморальної діяльності. має сенс тільки тоді, коли покараний розуміє за що він покараний. Повинне бути суворо індивідуальним, відповідним вчинку і використовуватись не часто. Міри осуду: догана, виклик на педагогічну раду тощо. Міри ізолювання: вилучення з класу, перевід до іншого класу, школи тощо; Міри природних наслідків: залишення після уроків для виконання невиконаного домашнього завдання, прибирання засміченого класу, вставляння розбитого скла тощо. Велике значення при визначенні покарання учня мають: врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; міра авторитету вчителя, вихователя.

Вибір методів виховання

Немає методів добрих чи поганих. В залежності від педагогічної ситуації той чи іншій метод виховання виступає як найбільш оптимальний шлях досягнення мети. Оптимальним називається найбільш вигідний шлях, що дозволяє швидко і без зайвих витрат часу, енергії, коштів досягнути наміченої мети.

Загальні фактори, що визначають вибір методів виховання:

• Цілі і задачі виховання;

• Зміст виховання;

• Вікові особливості вихованців;

• Рівень сформованості колективу (шкільного класу);

• Індивідуальні та особистісні особливості вихованців;

• Умови виховання (матеріальні, психофізіологічні, санітарно-гігієнічні, відносини в класі тощо);

• Засоби виховання (наочність, засоби масової інформації, різні види діяльності: ігрова, навчальна, трудова; педагогічна техніка: мова, міміка, рухи тощо);

• Рівень педагогічної кваліфікації;

• Час, відведений на досягнення результатів виховання. якщо часу обмаль, а цілі великі, застосовують “сильнодіючі” методи (зв’язані з покаранням та примусом), у сприятливих умовах використовуються “зберігаючи” методи виховання (умовляння і поступове приучення);

• Очікувані наслідки.

Правила вибору методів виховання:

• гуманізм стосунків педагога та вихованців;

• метод вимагає еластичності, гнучкості;

• ми маємо справу з системою методів і ніколи ніякий засіб, вирваний з системи не принесе успіху ;

• не можна обирати метод, який в даних умовах не може бути застосований;

• задум, не підкріплений засобами, є марним;

• метод вимагає логічного завершення;

• метод не терпить шаблонів у застосуванні;

• вибір методу залежить від стилю педагогічних відносин;

• метод залежить від характеру діяльності, яку він викликає;

• треба передбачати психічний стан вихованців в той час, коли будуть застосовуватися методи.