Методи повсякденного спілкування, ділової, товариської, довірчої взаємодії та взаємовпливу

Метод поваги до особистості дитини (одночасно принцип і умова нормального виховання) поступово трансформується у взаємоповагу дітей і вихователів. Виявляється у піклуванні, доброзичливості, ввічливості, вимогливості, щирій зацікавленості життям дитини. Оснований на дбайливому ставленні до почуття гідності, самолюбства , самооцінки дитини. Охоплює і пронизує всю систему відносин та спілкування з вихованцем. Реалізується у терплячому вислуховуванні дітей, залученні їх до обговорення і прийняття важливих рішень, врахуванні дитячих настроїв та думок, наданні самостійності.

Педагогічна вимога – як метод поступово переростає у взаємну вимогливість дітей і педагогів. У відносинах один з одним діти використовують такі форми вимоги як: громадське доручення, завдання, заборона, систематична перевірка і оцінка виконання, розпорядження органів самоврядування та їх представників. Розвиває у дітей усвідомлення неминучості, обов’язку, необхідності виконання суспільно важливих справ і норм, вимогливість до самого себе.

Переконання – трансформується у свідомість дітей та їх переконаність. Це основний метод доведення за допомогою переконливих аргументів та фактів істинності ідей, положень, вчинків, оцінок, поглядів.

Прийоми: обговорення (спосіб залучення учнів до процесу виявлення істини), розуміння (створення атмосфери доброзичливості, збудити дитину до відвертості), довіра (спосіб створення для дітей ситуації, що вимагають від них самостійного, відповідального вчинку, поведінки при повній відсутності контролю з боку дорослих), співчуття (спосіб тактовного виявлення педагогом своїх почуттів щодо дитячих переживань радості чи біди), пересторога (спосіб тактовного попередження, профілактики та гальмування можливих порушень норм поведінки з боку учнів), критика (спосіб викриття, виявлення і аналізу недоліків, помилок, прорахунків в мисленні та поведінці дітей і педагогів).

Конфліктні ситуації – як метод полягають у використанні стихійно виниклих протиріч в ділових і моральних стосунках дітей в педагогічних цілях. Включити в розв’язання конфлікту самих дітей. має діагностуючий характер (висвітлює стан відносин у колективі, моральні риси окремих його членів, їх здатність до самоврядування та подолання власних труднощів).

Методи дитячої самодіяльності

(способи самоорганізації духу, почуттів і розуму, волі і поведінки)

Самоаналіз – оснований на тому, що по мірі дорослішання і посилення інтересу до самого себе дитина все більш настійливо розмірковує про своє ставлення до оточуючого світу, власним вчинкам, дає моральну оцінку бажанням та потребам.

Самокритика – розвивається на основі самоаналізу. Може бути в формі внутрішнього монологу (інтроверти) або в формі довірчих бесід з друзями, висловлювань про себе в колі товаришів, на зборах, диспутах (екстраверти).

Самопізнання – перетворення дитини в суб’єкт виховання. в результаті самоаналізу і самокритики у дітей з’являється бажання до створення цільного образу власного “Я”, “Я” – концепції.

Самоочищення – спосіб виходу з внутрішньої кризи особистості, що виникає з причини недосконалості духовного світу дитини (особливо гостро – у підлітків). Це – самоосуд і готовність до самопокарання, до початку нового життя згідно зі своїм ідеалом.

Самоаналіз, самокритика, самопізнання і самоочищення являють собою головні складові і механізми духовно-морального самовдосконалення людини.