Взаємодія педагогіки, економіки і політики

1. Політика обумовлює напрямок та зміст виховання.

2. Потреби економіки обумовлюють зміст навчання.

3. Політика обумовлює стиль відносин між вчителем та учнями.

4. Рівень розвитку економіки обумовлює матеріальне забезпечення виховного та навчального процесів.

5. Педагогіка постачає кадри робітників для економіки.

6. Педагогіка, тримаючись загальної політичної лінії, так будує процес виховання, щоб виконати завдання що витікають з цієї політичної лінії.

Політика Економіка



Педагогіка

Освіта грає роль тільки в підвищенні продуктивності праці. Ще в 20-ті роки академік Струмілін С.Г. показав, що елементарна грамотність, досягнута за один рік навчання, підвищує продуктивність праці робітника в середньому до 30%, в той час як освоєння професії у верстата – не більше як на 12-16%. Один рік шкільного навчання підвищував кваліфікацію в 2,6 рази вище, ніж рік практичного навчання на заводі.

Існує декілька теорій, що пояснюють зв’язок між освітою і економікою:

Теорія людського капіталу. Робоча сила розглядається як будь-який інший вид товару. Праця одної людини не ідентична праці іншої, тому існує різниця в обсязі “капіталу”, втіленого в людях. В цій теорії освіта розглядається як фактор рівності економічних можливостей людей.

Інституціональна концепція. Сутність її у розумінні стану освіти як реакції на стан на ринку і попит на ту чи іншу кваліфікацію.

Неомарксистська концепція. Освіта повинна активно облагороджувати ринок праці, а через нього і суспільне виробництво, що в решті решт веде до соціальних змін. Внаслідок пропозиція повинна перевищувати попит на робочу силу.

Взаємини педагогіки і релігії

Практична релігія є активною, дієвою системою виховного впливу. Його метою є впровадження в свідомість релігійної ідеології та богопокірної поведінки. Засобами виступають: обстановка в церкві, богослужіння, обряди, причастя, проповідь, сповідь, відпущення гріхів, благословення, заповіді. Міри покарання: позбавлення благословення, прокляття, піддавання анафемі, постриг. Міри релігійного самовпливу: молитва, дотримання посту, обітниці, покаяння тощо.

Вся ця система засобів і методів спрямована на організацію життя та діяльності дітей у відповідності з нормами релігійної моралі. Вона дає стійкий педагогічний результат у вигляді навіювання дитині віри в Бога. Її сила обумовлена спиранням на всі сфери особистості дитини в цілому, а також на навички і звичні форми поведінки.

Головна увага – на виховання дитини-дошкільника, бо вона не має досвіду життя і знань реально діючих сил в природному та соціальному світі, а тому відкрита і беззахисна. Вона шукає наставника і нерідко знаходить його в особі Бога – всемогутнього та всеблагого. До нього завжди можна звернутися по допомогу (молитва). І якщо мольба співпадає з життєвою удачею, то це, як вважає дитина, за рахунок втручання таємничої істоти. Поступово звертання до Бога стає потребою дитини, тобто інтенсивно йде релігійне самовиховання. Дуже великий вплив – родина.

Питання про віру та ставлення до релігії кожен повинен вирішувати наодинці з собою. Віра, на відміну від освіти та культури, справа принципово особистісна, справа духовна і дуже делікатна.

Світський характер освіти є одним з головних принципів державної політики бо перевага будь-якої світоглядної орієнтації з боку держави безумовно є дискримінацією всіх інших, поява монополії в питаннях духовного розвитку особистості, роздмухування релігійної ворожнечі. Це означає, що в школі неприпустимо як релігійне (конфесійне), так і атеїстичне виховання.

Проте, викладання у школі релігійно-пізнавальних, релігійно-філософських дисциплін, які не супроводжуються відправлянням релігійних обрядів і мають інформативний характер, може мати місце. Наприклад, у вигляді факультативів: “Історія релігій”, “Світові релігії”, “Великі книги людства” тощо.

В той же час держава повинна визнавати за громадянами право створювати з метою релігійного чи атеїстичного виховання недержавні освітні установи, у яких держава залишає за собою контроль тільки за реалізацією загальноосвітньої програми та вимог державних освітніх стандартів.

Питання для обговорення:

На педагогічній раді вчителів відстоював думку про те, що весь навчально-виховний процес необхідно спрямовувати на оволодіння учнями загальнолюдськими цінностями, а другий висловився за те, що головне створити і реалізувати національну систему виховання.

Проаналізуйте дві точки зору.