1. 1. Місце податку на прибуток у системі оподаткування України

Податок на прибуток е класичним варіантом прямого подат­ку. З 1 січня 1995 р. основним видом прямого податку з юри­дичних осіб в Україні став податок на прибуток, який було вве­дено Законом України «Про оподаткування прибутку під­приємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР1. Усі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця між оподаткуванням доходів і прибутку.

Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» було прийнято 21 лютого 1992 року і протягом усього 1992 року він діяв на території України. В умовах по­шуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року як основний прямий податок було введено податок на прибу­ток (Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на прибу­ток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. №12-92). Однак, незважаючи на більш прогресивний характер, його було скасовано Законом України «Про Державний бюджет України на 1993 рік» від 9 квітня 1993 р. №3091-ХІІ (статті 7 і 8), і, починаючи з другого кварталу 1993 року, було відновлено дію Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Таку зміну в 1993 році було зумовлено спробою сформувати державний бюджет, не збільшуючи його дефіци­ту. Одним з важелів цієї політики було обрано повернення до більш напруженого податкового тиску. І знову ж Законом Ук­раїни «Про Державний бюджет України на 1994 рік» від 1 лю­того 1994 року №3898-ХІР було продовжено чинність Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» у 1994 році, хоча і з цілою низкою змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг).

Нині Закон України «Про оподаткування прибутку під­приємств» діє в редакції, що була затверджена Законом Украї­ни «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткуван­ня прибутку підприємств» від 22 травня 1997 p. № 283/97-BP.

1.2. Платник податку на прибуток

Поняття платника податку на прибуток є родовим, адже включає окремі види платників, перелік яких міститься у ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В основі їх розмежування лежить критерій резидентства.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств» резидентами є юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають ста­тусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які ство­рені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодав­ства України з місцезнаходженням на її території; диплома­тичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійсню­ють господарської діяльності.

З числа резидентів платниками податку є суб'єкти госпо­дарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприєм­ства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спря­мовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами.

Платниками податку визнаються філії, відділення й інші відокремлені підрозділи платників податку—резидентів, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішен­ня щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами зазначено­го Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бю­джетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Суму податку на прибуток філій за відповідний звітний (по­датковий) період розраховують виходячи із загальної суми по­датку, нарахованого платником податку, розподіленого про­порційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортиза­ційних відрахувань, нарахованих за основними фондами такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відра­хувань цього платника податку.

Платниками податку на прибуток від господарської діяль­ності залізничного транспорту є управління залізниці. Перелік робіт і послуг, що належать до господарської діяльності заліз­ничного транспорту, затверджує Кабінет Міністрів України. Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залі­зничного транспорту, визначаються у межах доходних надход­жень, перерозподілених між залізницями в порядку, затвер­дженому Кабінетом Міністрів України. Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності за­лізничного транспорту, є підприємства залізничного транспор­ту та їх структурні підрозділи.

Як специфічних платників цього податку можна визначи­ти Національний банк України та установи пенітенціарної си­стеми.

Національний банк України та його установи (крім госпроз­рахункових, що оподатковуються у загальному порядку) спла­чують до Державного бюджету України суму перевищення ва­лових доходів над валовими витратами та частиною валових витрат років, що передують звітному року (якщо їх не відшко­довано валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року.

Установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують дохо­ди, отримані від діяльності, визначеної Державним департа­ментом України з питань виконання покарань, на фінансуван­ня господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням таких сум доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених Державним департаментом Ук­раїни з питань виконання покарань.

Інша група платників податку на прибуток — нерезиденти. Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткуван­ня прибутку підприємств» нерезидентами визнаються юри­дичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави; розташовані на території України дипломатичні пред­ставництва, консульські установи та інші офіційні представ­ництва іноземних держав, міжнародні організації та їх пред­ставництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законо­давства України,

З числа нерезидентів платниками податку є фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний ста­тус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Платниками податку також є постійні представницт­ва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.