Тема: Діяльність юнеско в галузі комунікацій

1. Роль ЮНЕСКО у вирішенні світових інформаційних проблем.

2. Основні міжнародно-правові документи ЮНЕСКО.

3. Структурні підрозділи ЮНЕСКО.

4. Інформаційні ресурси ЮНЕСКО.

5. Напрями роботи ЮНЕСКО в інформаційній сфері.

6. Інформаційні прогрми ЮНЕСКО.

ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки i культури) є міжнародною міжурядовою організацією, спеціалізованою установою ООН. Офіційно існує з 4 листопада 1946 року, коли набрав чинності (після ратифікації двадцятьма країнами) її Статут, підписаний 16 листопада 1945 р. представниками 44 держав на установчій конференції у Лондоні. ЮНЕСКО змінила Міжнародний інститут інтелектуальної співпраці, заснований 9 серпня 1925 р.

Штаб-квартира Організації розташована у Парижі (Франція). Керівні органи ЮНЕСКО - Генеральна конференція, Виконавча рада i Секретаріат.

Найвищий орган ЮНЕСКО - Генеральна конференція, яка складається з представників держав-членiв i скликається на чергові сесії раз на два роки.

Генконференцiя визначає напрями i загальну лінію діяльності Організації, затверджує середньострокову стратегію та її програму i бюджет на кожні два роки, схвалює проекти міжнародних конвенцій i рекомендацій, призначає Генерального директора (за рекомендацією Виконавчої ради), обирає членів Виконавчої ради, розглядає iншi важливі питання діяльності ЮНЕСКО.

ЮНЕСКО створена для сприяння розвитку співпраці та взаєморозуміння в інтелектуальній та гуманітарній сферах. Діє згідно з положеннями свого статуту. В якості пріоритетних завдань проголосила надання допомоги країнам, що розвиваються у вільному обміні інформацією.

ЮНЕСКО активно сприяє створенню в країнах, що розвиваються національних інфраструктур в галузі інформації та підготовки журналістських кадрів. Важливу роль мають організовані ЮНЕСКО міжурядові конференції в галузі інформації в різних регіонах світу.

Конкретна робота Організації проводиться в рамках щорічно затвердженої програми i бюджету і здійснюється за такими головними напрямами:

Велика програма I - Освіта.

Велика програма II - Природничі науки.

Велика програма III - Соціальні та гума- нітарні науки

Велика програма IV - Культура.

Велика програма V - Комунікація та інформація.

ЮНЕСКО реалізує цілий ряд довгострокових широкомасштабних міжнародних програм і проектів у таких галузях науки, як океанографія, екологія, гідрологія, відновлювані джерела енергії, геологічна кореляція, науково-технічна інформація, інформатика, комунікація, біоетика, управління соціальними перетвореннями, повернення культурних цінностей, збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, професійно-технічна освіта, освіта для ХХІ століття тощо.

Основні міжнародно-правові документами ЮНЕСКО.

Основними міжнародно-правовими документами ЮНЕСКО є: конвенції про охорону культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954 р.); про міжнародний обмін культурними цінностями (1976 р.); про участь і вклад народних мас у культурне життя (1976 р.) та ін.; декларації про принципи міжнародного культурного співробітництва (1966 р.); про основні принципи, що стосуються вкладу засобів масової інформації у зміцнення миру та міжнародного взаєморозуміння, розвиток прав людини і боротьбу проти расизму й апартеїду і підбурювання до війни (1978 р.);

У галузі комунікації та інформації ЮНЕСКО покликана сприяти вільному поширенню інформації, розвитку плюралізму та незалежності засобів інформації, зміцненню та модернізації інформаційних інфраструктур і служб документації (бібліотек, архівів) у країнах-членах, застосуванню нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, підготовці кадрів в цій галузі.

Інформаційні ресурси ЮНЕСКО.

На 25 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО була сформульована нова міжнародна інформаційна стратегія організації і прийнята програма "Комунікації на службі людства".

Програма ЮНЕСКО “Комунікація на службі людства” присвячена розгляду проблем розвитку ма-сових комунікацій і розгля-дається як одна з глобальних проблем людства, яку необхідно вирішувати шляхом об'єднання зусиль всіх країн.

В програмі визначені принципи щодо міжнародної співпраці та стимулювання обміну інформацією на міжнародному та національному рівнях. Зазначено в програмі, що основним критерієм прав людини є право на власну думку при побудові демократичного суспільства.

ЮНЕСКО спрямовує зусилля на забезпечення вільного всезагального доступу до інформації і на створення умов, за яких інформаційне суспільство гарантує право невтручання у приватне життя, включення в глобальне інформаційне поле незахищених верств міжнародної спільноти, забезпечення культурного плюралізму і захисту від інформації небажаного характеру та ідеологічного впливу кримінального світу.

Майже кожен із структурних відділів ЮНЕСКО має свій інформаційний документаційний центр. До основних найбільших центрів відносяться:

• Документаційний центр Бюро зовнішніх зв’язків;

• Документаційний центр Відділу публічної інформації;

• Документаційний і довідковий центр Відділу термінології, документації і довідкової інформації;

• Документаційний статистичний центр;

• Документаційний центр Відділу у справах молоді;

• Комунікаційний документаційний центр Відділу комунікації, інформації та інформатики;

• Документаційний культурний центр;

• Документаційний та інформаційний центр Відділу освіти;

• Документаційний центр Міжнародного інституту освітнього планування;

• Інформаційний центр вищої освіти Міжнародної Асоціації університетів;

• Документаційний центр Міжнародної гідрологічної програми;

• Документаційний центр соціальних та гуманітарних наук.

Кожен з центрів має свою структуру і широке коло обов’язків. Розглянемо для прикладу Документаційний центр соціальних та гуманітарних наук. Серед його основних функцій можна виділити такі:

• діє як інформаційний центр для спеціалістів у соціальній і гуманітарній сферах, для міжурядових та неурядових організацій і для країн-членів ЮНЕСКО;

• забезпечує створення, оновлення і обслуговування банку даних соціальних і гуманітарних наук, який включає інформацію з досліджень, інститутів підготовки спеціалістів, професійних асоціацій, окремих спеціалістів у сфері соціології, періодичні видання у сфері соціальних наук;

• здійснює виробництво, розповсюдження і продаж комп’ютерних інформаційних продуктів, створених на основі банку даних на компакт-дисках;

• забезпечує централізований доступ через Інтернет до більше, ніж 100 періодичних соціологічних видань.

Загалом ЮНЕСКО видає та обслуговує близько 90 бібліографічних, довідкових і фактографічних баз даних щороку у сферах своєї компетенції: освіта, природничі науки, культура, соціальні і гуманітарні науки, комунікація, інформація та інформатика. Основними базами даних є:

• UNESBIB (бібліографічні база даних ЮНЕСКО) містить усі публікації і документи ЮНЕСКО, усіх її регіональних відділень та інститутів і бібліотечні каталоги за період після 1972 р. Виходить у друкованому, он-лайновому і CD-варіантах;

• UNESDOC (повні тексти документів ЮНЕСКО) виходить у друкованому, он-лайновому і CD-варіантах;

• UNESTHES (перелік всієї термінології, що використовується в документах ЮНЕСКО англійською, французькою та німецькою мовами) виходить у друкованому та електронному варіантах.

Мультимедійні ресурси – розділ, що включає різноманітні електронні публікації, наприклад, останні документи і публікації ЮНЕСКО, нові придбання бібліотек і нова інформація бази даних.

Великим і популярним ресурсом ЮНЕСКО є Освітня мультимедійна бібліотека, яка включає річні каталоги відео матеріалів, річні каталоги документів ЮНЕСКО, різноманітні статистичні та порівняльні дані у сфері освіти та велику добірку законодавчих актів у сфері освіти, виходить в електронному вигляді.

Таким чином, створення інформаційної системи для будь-якої міжнародної організації зумовлюється, по-перше, внутрішніми потребами – оптимізацією інформаційних процесів для підвищення ефективності функціонування організації та реалізації поставлених перед нею завдань і, по-друге, зовнішніми факторами – особливостями середовища її існування.