3.4.3. Упевненість в собі.

Послідовність і наполегливість свідчать про упевненість в собі. Крім того, всезагальна увага дозволяє лю­дині висловити непропорційно велику кількість аргументів. Більш того, як стверджують дослідники, будь-яка дія меншості, яка вира­жає упевненість - така, наприклад, як наміри зайняти місце в го­лові столу, - схильна породжувати у більшості сумнів у собі. Відчуття сильної і непохитної упевненості меншості підштовхує більшість до того, щоб переглянути свою позицію.

3.4.4. Відступники з боку більшості.

Вперта меншість розхитує всяку ілюзію однодумства. Коли меншість постійно піддає сум­ніву мудрість більшості, деякі члени більшості не соромляться висловити свої сумніви і можуть навіть перейти на позиції мен­шості. В експерименті зі студентами університету Пітсбурга Джон Левін виявив, що відступники з боку більшості набагато більше переконливі, ніж стійкі представники самої меншості. В своїх експериментах з імітації суду присяжних Немет виявила, що як тільки з'являються перебіжчики, часто за ними відразу тягнуть­ся всі інші, викликаючи ефект снігової лавини.

Дослідження впливу меншості дедалі поширюються. Ба­гато питань з цього предмету, зокрема, природа впливу мен­шості, все ще залишається дискусійними. Проте, значення до­слідження нормативного впливу групової меншості все більше зростає, особливо за умов демократизації суспільства. Оскіль­ки перехід від більшості до меншості і навпаки у наш час здійснюється доволі швидко, то аналіз впливу як більшості, так і меншості є дуже актуальним.

Висновки

У даній курсовій роботі ми розглянули декілька визначень терміну «конформізм»: 1) За енциклопедичним словником за ред. Івіна 2) За визначенням І.С. Кона 3) За філософською енциклопедією В.С. Стьопіна. Визначення багато в чому різняться між собою, проте, невід’ємною частиною кожного визначення є те, що «конформісти жертвують державі нову частинку своєї особистої свободи»^*, тобто, люди відмовляються приймати самостійні рішення, при цьому передаючи свій голос групі, більш впливовій людині, людині, яка має власну думку і яка є особистістю, у той же час, така людина, яка знаходиться під впливом конформності, втрачає власну, внутрішню свободу, свободу вибору.

У 1-му розділи ми з’ясували, що конформізм, як і будь що у нашому всесвіті, має власну протилежність зі знаком «-», і називається вона «нонконформізм». Нонконформізм – це так само залежність від вибору групи, чи іншої людини, тільки при цьому, власний вибір людина ґрунтує протилежно відштовхуючись від думки інших.

Ґрунтуючись на віднайдених джерелах, ми можемо зробити висновки, що,

до 50-х років 20 століття зацікавленість проблемою конформізму залишалась лише «зацікавленістю». Існують деякі праці того періоду, проте вони здебільшого стосуються морального аспекту цієї проблеми, і, підтримують конформність суспільства, не визнаючи конформізм за проблему (Локка, Фергісон, Юм).

У 50 роках XX ст.. психолог-дослідник Соломон Еш, перейшов від теоретичного аналізу і опису проблеми конформізму, до експериментального. Своїми експериментами він довів, що проблема конформізму є значно більшою, ніж вважалось, і має значно більше значення. Він довів, що вона потребує значно більших зусиль для її вирішення як зі сторони психологів-експериментаторів, так і зі сторони психологів-практиків. Еш вважав, що конформність є хворобою, яку потрібно лікувати.

Експерименти Еша стали спусковим механізмом для початку інших досліджень, і джерелом натхнення для сучасних психологів-експерементаторів.

Остання значна робота, яка зробила значний внесок у розвиток досліджень конформності була пророблена лише у 1996 році соціальними психологами Родом Бондом і Пітером Смітом, які провели метааналіз^** 133 експериментів за схемою Аша з оцінки довжини ліній, поставлених в 17 країнах.

На сьогодення, згідно опрацьованим матеріалам, не було зроблено більш глобальних досліджень, не було віднайдено новаторських підходів, навіть Род Бонд і Пітер Сміт, використали експеримент Еша, а не вигадали щось нову.

Враховуючи усі факти, досліджені і опрацьовані у даній роботі, ми можемо дійти висновків, що на сьогодні, проблема конформізму потребує більш детального вивчення, нових експериментів, нових праць, нових методів у дослідженнях, які змогли-би порівняти відсоток конформності в залежності від кліматичних умов, політичної системи, гендерних ознак і т.д.