- •75) Суть, функції і принципи страхування.
- •76) Тарифна ставка: структура та методи розрахунку.
- •77) Технічні резерви та їх склад.
- •78) Управління ризиками. Роль ризик-менеджменту у встановленні та визначенні методів впливу на ринок.
- •79) Характеристика власних коштів страховика.
- •81) Характеристика навантаження в страховому тарифі та його призначення.
- •82) Характеристика нетто - ставки та її призначення.
- •83) Хто є суб'єктами в обов'язковому та добровільному медичному страхуванні
- •84) Що таке "аквізиційна діяльність страховика", її виконавці?
- •85) Що таке «Андеррайтинг» і які його завдання
- •86) Як Ви охарактеризуєте сучасні тенденції розвитку страхування підприємницьких ризиків в Україні?
- •88) Який механізм дії страхового сертифіката "Зелена картка"?
- •89) Які випадки є страховими за договором страхування фінансових ризиків?
77) Технічні резерви та їх склад.
Технічні резерви — це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно — сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Технічні резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій за цими договорами. З огляду на це при оцінюванні фінансового стану страховика та його надійності, розміру статутного фонду і резервів, вільних від зобов'язань, правильно розрахованої тарифної ставки та збалансованого страхового портфеля важливе місце має відводитися достатності страхових резервів. Остання зумовлюється складом таких резервів і застосуванням тих чи інших методів їх обчислення.
Згідно із Законом України «Про страхування»технічні резерви включають: резерв незароблених премій та резерв збитків., за схемою Директив Європейського Співтовариства схема технічних резервів має вигляд:
Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату.
78) Управління ризиками. Роль ризик-менеджменту у встановленні та визначенні методів впливу на ринок.
Управління ризиком - процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи регуляторні заходи.
Як система ризик-менеджмент утворюється з ряду послідовних етапів, які, у свою чергу, складаються з низки різноманітних заходів організаційно-фінансового характеру. Зазначені етапи набувають такого змісту:
1) аналіз ризику;
2) контроль за ризиком;
3) фінансування ризику.
Аналіз ризику є комплексним етапом, протягом якого передбачається послідовна кваліфікація та квантифікація ризику, а саме:
• діагностика, або ідентифікація, ризиків (кваліфікація);
• оцінювання ризиків кількісними методами (квантифікація);
• визначення послідовності наступних дій на підставі загальної оцінки ризику в даній конкретній ситуації.
Контроль над ризиками здійснюється різними способами:уникненням ризику; зменшенням (мінімізацією) ризику; обмеженням (локалізацією) ризику; розсіюванням (поділом) ризику.
Головним етапом процесу менеджменту ризиків є покриття їх негативних наслідків (збитків) фінансовими засобами. Фінансування ризиків здійснюється двома методами: самофінансуванням та переданням ризику іншому господарському об'єкту згідно з попередньою взаємною домовленістю. Самофінансування ризиків, відоме також як самострахування, є формою безпосереднього самостійного покриття збитків власними коштами.
Протягом багатьох років суспільно-господарська практика виробила цілий ряд методів ефективної протидії ризикам та ліквідації їх негативних наслідків та впливу на ринок. Форми обмеження та ліквідації ризиків зводилися до таких дій.
1. Запобігання появі випадкових подій, які формують ризикові ситуації в суспільному житті.
2. Подолання (репресія) випадкових подій, появі яких усе ж не вдалося запобігти.
3. Задоволення потреб, які виникли внаслідок дії ризику (компенсація втрат, збитків).
Отже, згідно із завданнями, які виконуються у процесі менеджменту ризиками, такий менеджмент слід сприймати як процес вибору оптимальної, тобто економічно найбільш ефективної структури інструментів впливу на ризики та їх наслідки.