Кобальт

В рослинах кобальт міститься в кількості від 0,05 до 11,6 мг на 1 кг сухої речовини. Підви­щеною концентрацією кобальту характеризуються бобові, пониженою — злакові. У бобових ко­бальт концентрується в бульбочках, що пов'язано з особливою роллю його (поряд з молібде­ном) в процесах азотфіксації. Кобальт накопичується також в генеративних органах, що свідчить про його участь в процесах запліднення. В рослині він зустрічається у вигляді іонів, в складі порфіринових структур ціанокобаламіну (вітамін В₁₂), та у вигляді неідентифікованих ор­ганічних комплексів. Вітамін В₁₂ синтезується в рослинах навіть в стерильних умовах. Кобальт як в іонній формі, так і в складі тетрапірольних структур виконує певні функції в ферментатив­них реакціях, що регулюють нуклеїновий обмін. Встановлена необхідність кобальту для росту мікроорганізмів в середовищі, де єдиним джере­лом азоту є нітрати. Кобальт бере активну участь в реакціях окислення — відновлення, стиму­лює цикл Кребса, позитивно впливає на дихання, енергетичний обмін.

Дефіцит даного елемента особливо чітко проявляється у нижчих рослин, бобових, цукро­вого буряка, які найбільше реагують на внесення даного мікроелемента.

Бор

Надходить в рослину у вигляді аніону борної кислоти (ВО₃³), його вміст досягає 0,1 мг на 1 кг сухої речовини. Залежно від врожаю однодольні рослини виносять з 1 га 20-60 г бору, дводольні — 50-300 г. Бідні на бор дерново-підзолисті, сірі та бурі лісові грунти. Комплекси з аніоном тетраборату утворюють цукри, кетокислоти, фенольні сполуки, вітаміни, коензими. Во­ни несуть від'ємний заряд і характеризуються підвищеною реакційною активністю. Бор підси­лює ріст пилкових трубочок, проростання пилку, збільшує кількість квітів та плодів. Найтиповішим проявом порушень при нестачі бору є відмирання точок росту. Спостерігаються також певні зміни в водообміні, зокрема, транспірації. Дефіцит його також впливає на синтез, пе­ретворення і транспортування вуглеводів. Наявність бору позитивно впливає на цукристість фруктів та крохмальність картоплі. Особливе значення бор має в умовах вапнякових, кислих, підзолистих грунтів, оскільки він поліпшує їхні агрономічні властивості. Найчутливіші до бору цукрові буряки, льсн, конюшина, тютюн, люцерна, соняшник, менш чутливі —злакові.

Бор позитивно впливає на надходження в рослини елементів ґрунтового живлення. Тому внесення в грунт невеликих доз бору підвищує ефективність добрив. В сільськогосподарській практиці застосовують борні добрива, зокрема, буру, борну кислоту, бор-магнієвий сульфат, розмелені сирі борні руди.

Ванадій

З біологічної точки зору між ванадієм та молібденом існує певний взаємозв'язок в проце­сах фіксації азоту. Доведено, що ванадій стимулює фіксацію атмосферного азоту та ріст азо­тобактера в культурах, куди азот у зв'язаному вигляді не додавали. Ванадій позитивно впли­ває на активність нітратредуктази і каталази, підвищує вміст хлорофілу в листках, збільшує інтенсивність фотосинтезу.

В золі різних рослин знайдено понад 60 елементів, причому серед них натрій, кремній, хлор, алюміній. Деякі вчені вважають їх теж необхідними для життєдіяльності.

Так, кремній насичує клітинні стінки, надаючи їм міцності, недоступності для ушкоджень комахами, грибними захворюваннями. Нестача даного елемента на етапі формування репро­дуктивних органів знижує кількість зрілого насіння, затримує також ріст злакових та дводоль­них рослин. Кремній не входить ні в один з відомих поживних розчинів, однак, виявилось, що для нормального росту все ж він необхідний в незначних кількостях. Це дозволило М.О. Мак­симову (1948) віднести кремній до мікроелементів, незважаючи на те, що в деяких рослин він нагромаджується в значній кількості. Відомо, що SіО₂ має здатність зв'язувати воду, тому йо­го сполуки сприяють підвищенню оводненості рослинних тканин.

Алюміній теж належить до макроелементів, яких потребують деякі рослини. Вважають, що він має значення в обміні речовин у гідрофітів. Дію алюмінію визначають як каталізаторну.

В рослинах натрій нагромаджується в значних кількостях, хоча в життєдіяльності їх істот­ної ролі не відіграє, адже він може бути без шкоди вилучений із поживного розчину. Однак для галофітів, рослин солончакових грунтів наявність натрію сприяє росту. Цукровий буряк також росте дещо краще при наявності хлориду натрію. Це пов'язують з походженням його від дико­го предка Бета марітіма, який росте на засолених грунтах.

Іони хлору в нормі є в грунті в значній кількості. Вони не включаються в активне транспор­тування, а більш-менш вільно дифундують між ксилемою, флоемою та навколишніми тканинами.

Є докази того, що хлор потрібний для підтримки стаціонарного виділення О₂ на світлі в процесі фотоокислення води. Іон хлору може діяти як алостеричний ефектор, тобто він стиму­лює розщеплення води, приєднуючись до водорозчинного комплексу ФС II в місцях, які не збігаються з центрами, де відбувається сама реакція. Можлива також участь його в процесах, які відбуваються в активному центрі, як ліганда, що утворює містки між атомами марганцю, чим стимулює виділення О₂, полегшуючи перенесення заряду між атомами марганцю. Концен­трація іонів хлору потрібна в межах 7-10 ^-3 моль на 1 л, тому цей елемент, як і йод, бром, слід віднести до мікроелементів.

Хлориди в значній мірі знижують транспірацію, підвищуючи оводненість тканин листка. Во­ни сповільнюють відтік асимілятів в запасаючі органи, що негативно впливає на фотосинтез.

Хлориди, як і сульфати, найчастіше викликають засолення грунтів. Надлишок хлоридів не­гативно впливає на якість врожаю багатьох рослин. У картоплі знижується крохмалистість бульб, у прядильних культур — якість волокна, підвищується кислотність у винограду, плодів та овочів.

Таким чином, оптимізація живлення рослин, підвищення ефективності мінерального жив­лення пов'язані із забезпеченням оптимального співвідношення в грунті макро- та мікроеле­ментів. Раціональне використання мікродобрив може бути забезпечене на основі масштабних картограм вмісту рухомих форм мікроелементів в грунтах України з урахуванням особливостей культури і навіть сорту. Адже сучасні високопродуктивні сорти мають інтенсивний обмін речо­вин, який потребує відповідного забезпечення макро- та мікроелементами.

Застосування мікродобрив технологічно не потребує великих затрат. Крім внесення в грунт, слід найширше використовувати їх для обробки насіння перед сівбою, цю операцію слід поєднувати з протруюванням інсектофунгіцидами.