5. Договори про надання послуг у сфері господарювання.

Крім зобов'язань про виконання робіт, цивільне законодавство регулює спеціальні зобов'язання, що мають загальну назву, — зобов'язання про надання послуг. Вони розрізняються між собою тим, що в зобов'язаннях із виконання робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалася досягненням певного матеріального результату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних і юридичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками.

Послуги — це певна діяльність, що не пов'язується зі створенням речі (її відновлення, ремонт), однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільного права.

За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Виконавець повинен надати послугу особисто, однак має право покласти виконання договору про надання послуг і на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником за порушення договору в повному обсязі. За договором про сплатне надання послуг, замовник повинен оплатити надану йому послугу в строк та в порядку, що визначені договором. За неможливості виконання договору з вини замовника винагорода підлягає виплаті у повному обсязі. При безоплатному наданні послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично понесені ним витрати.

Строк договору про надання послуг визначається погодженням сторін, якщо інше не передбачено законом або іншими нормативними актами.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про платне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі лише за наявності вини виконавця.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує 2 н. м. з/п, якщо договором не передбачено іншого розміру відповідальності виконавця.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбачених ЦКУ, законом або угодою сторін

Ці загальні правила можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, у тому числі договорів перевезення, транспортної експедиції, зберігання, страхування, доручення, комісії.

5. Договір комерційної концесії (франчайзингу).

Договір франчайзингу – договір, за яким франчайзер надає франчайзі комплекс належних прав з метою виготовлення та/або продажу певного виду товару та/або надання послуг під товарним знаком (або фірмовим найменуванням) упродовж визначеного періоду часу і на визначеній території.

Предметом договору франчайзингу є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торгових марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Сторонами договору франчайзингу (комерційної концесії) можуть виступати тільки ті фізичні та юридичні особи, що є суб’єктами підприємницької діяльності.  Форма договору комерційної концесії - письмова.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України такий договір підлягає обов’язковій державній реєстрації, проте, на сьогодні порядок реєстрації договору франчайзингу не регламентований.  Обов’язки франчайзера:  основний обов’язок франчайзера – передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.  Окрім цього, якщо в договорі франчайзингу не встановлено інше, франчайзер повинен:  - забезпечити державну реєстрацію договору;- надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;  - контролювати якість товарів, робіт, послуг, що виробляються (виконуються, надаєься) користувачем на підставі договору франчайзингу (комерційної концесії).  Обов’язки користувача (фракчайзі):  - використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;  - забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) право володільцем (франчайзером);  - дотримуватися інструкцій та вказівок право володільця (франчайзера), спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;  -надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;  - нформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії; - не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.