11.Самодіагностика і самоаналіз психологічних особливостей та ділових якостей майбутнього менеджера освіти.

Система оцінки професійних переваг менеджера повинна враховувати при рівні виміру успішності:

І. Рівень соціального сприйняття образу менеджера масовою свідомістю, де значну роль у кар’єрі особистості відіграє фактор його соціальної успішності.

ІІ. Рівень професіоналізму особистості.

ІІІ. Рівень професіоналізму діяльності, де чинником успішності є володіння конкретними видами технологій діяльності з урахуванням галузевої специфіки, статусу та функцій менеджера.

Отже, конкурентні переваги менеджера формуються під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників і можуть розглядатись як результат навчання, розвитку та  діяльності. Особистий ресурс менеджера містить конкурентноздатні якості та вміння. Це суб’єктивна сторона конкурентноздатності. Вовна показує свідоме прагнення менеджера до успіху в професійній кар’єрі, а також комплекс його соціально – моральних настановлень, ціннісних орієнтацій, знання та досвід, рівень психологічної майстерності.

До об’єктивної сторони конкурентноздатності відносяться різні бар’єри, обмеження на шляху до досягнення поставлених цілей, подолання яких вимагає від менеджера напруження сил, що сприяє прояву конкурентних якостей та здібностей, використання відповідної психології та технології, які забезпечують високий результат втрачених зусиль. Треба враховувати  насамперед умови, що впливають на досягнення соціального успіху і формування конкурентноздатності менеджера у процесі діяльності.

Таким чином, конкурентним можна вважати менеджера, який має явні переваги порівняно з іншими менеджерами завдяки своєму особистому професійному потенціалу, здатний витримувати конкуренцію, долати бар’єри, обмеження, досягти успіху в житті, професійній діяльності тощо. ( 1, ст.21)

Конкурентноздатний менеджер – це лідер, у якого добре розвинуті професійно – зорієнтовані та комунікативно – технологічні здібності. Професійно – зорієнтовані здібності – це якості та здібності менеджера, якими він реально володіє. Тут треба мати на увазі. Що багатий за можливостями особистий потенціал менеджера, у тому числі його освіченість, культура й досвід, ще не є показником професійної досконалості. Професійно досконалою з погляду успішної кар’єри, треба вважати тільки реалізовану та затребувану особистість.

До комунікативно – технологічного ресурсу менеджера відносяться особисті і професійні якості та здібності, які відповідають його внутрішнім та зовнішнім умовам діяльності, свідчать про комплекс здоровя, підтримують конкурентноздатність і забезпечують професіоналізм діяльності на психологічному рівні.

Свого часу Л.Фейєрбах, який досліджував особистість в системі управління, вважав, що досконала особистість володіє силою мислення, силою волі, силою почуття ( 7, ст. 148)

Спираючись на це висловлювання професійно – досконалим можна вважати менеджера, який вирізняється у своїй особистісно – предметній характеристиці:

1. Силою інтелекту

2. Силою волі

3. Силою емоцій та почуттів

4. Комунікативною силою

5. Силою здоровя ( професійного довголіття)

Залежність успішної кар’єри менеджера визначається рівнем конкурентноздатності його інтелектуальних, емоційно – вольових, комунікативних переваг та збереження його здоров’я.

Навчання ефективне і продуктивне тоді, коли метою є розвиток. Спостереження і обговорення уроків та інших форм навчальної та виховної роботи як компоненти педагогічної практики виступають не в якості цілей, а педагогічних засобів розвитку професійних вмінь, психічних і особистісних якостей. Підвищення самостійності вчителя в процесі розвитку педагогічних вмінь, як одна із умов безперервної освіти, передбачає не лише самоконтроль і самооцінку власних дій, але і самодіагностику, самоаналіз отриманих результатів, що сприяє формуванню і розвитку у педагогів таких важливих професійних якостей, як критичне мислення, педагогічна рефлексія, позитивна мотивація професійної діяльності та ін. Крім того, варто орієнтувати вчителя на досягнення певних рівнів, висот розвитку педагогічних вмінь. Наявність близької перспективи дозволить забезпечити самоаналіз, самоконтроль та самооцінку власної педагогічної діяльності.

Умови для самоосвіти слід створювати на діагностичній основі, за результатами моніторингу педагогічної , методичної психологічної підготовки викладача. Поряд із зовнішнім діагностуванням викладача слід спонукати до самооцінки і самоаналізу. Результати моніторингу зберігають протягом кількох років, що забезпечує безперервне відстеження його зростання, дає змогу прогнозувати розвиток і стан професійного рівня. Кожного навчального року викладач заповнює діагностичну картку, де визначає рівень ускладнень, які в нього виникають.

Організація самоосвіти викладача залежить від рівня його підготовки, визначення проблем, мети удосконалення його педмайстерності, вибору форм і способів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності через наступні етапи.

1. Діагностичний:

• діагностика утруднень педагога;

• розробка концептуальних основ;

• участь у навчальних і установчих семінарах.

2. Організаційний:

• створення матеріальних умов;

• підготовка науково – методичних матеріалів, інструментарію;

• мотивація.

3. Практичний:

• послідовне вирішення всіх завдань;

• моніторинг;

• корекція.

4. Узагальнювальний:

• дослідження ефективності;

• аналіз результатів;

• розробка прогнозу.