16. Роль та значення стадії реалізації в процесі стратегічного управління.

Стадія реалізації стратегії відіграє важливу роль у процесі здійснення стратегічного управління організацією. Важливою особливістю стадії виконання стратегії є те, що вона потребує висококваліфікованого менеджменту.

Реалізація стратегії - один з найважливіших етапів стратегічного управління. Серед основних причин, які призводять до невдач, є:

• невміння проводити необхідні зміни через опір працюючих;

• цілі, стратегії і плани не були доведені працівникам, аби ті зрозуміли завдання, поставлені перед фірмою, і прилучилися до процесу виконання стратегій (зокрема, які конкретні зміни передбачаються в поведінці співробітників, які обов'язки перед фірмою має кожен з них).

• незабезпечення керівництвом своєчасного надходження всіх необхідних для реалізації стратегії ресурсів;

• недосконалість системи контролю за результатами виконання стратегічних рішень та своєчасного внесення необхідних змін;

• відсутність системи мотивації та відповідної атмосфери відповідальності;

• невідповідність організаційних структур тим змінам, які заплановані стратегічним набором.

Виконання стратегії спрямоване на вирішення наступних трьох завдань.

По-перше - встановлення пріоритету серед адміністративних завдань, щоб їх відносна значущість відповідала тій стратегії, яку буде реалізовувати організація. Це стосується, в першу чергу, таких завдань, як:

• розподіл ресурсів;

• встановлення організаційних відносин;

• створення допоміжних систем.

По-друге - встановлення відповідності між обраною стратегією та процесами всередині організації для того, щоб зорієнтувати діяльність організації на здійснення обраної стратегії. Відповідність повинна бути досягнута з таких характеристик, як:

• структура;

• система мотивування та стимулювання;

• норми та правила поведінки;

• кваліфікація робітників та менеджерів тощо.

По-третє - це вибір та узгодження із здійснюваною стратегією стилю лідерства та підходу до управління організацією.

Всі ці три завдання вирішуються за допомогою змін. Тому саме зміни є стрижнем виконання стратегії. Проведення змін в організації приводить до того, що створюються умови, необхідні для здійснення діяльності, яка відповідає обраній стратегії. Необхідність та ступінь змін залежить від того, як організація готова до ефективного здійснення стратегії.

17. Розвиток стратегічного управління в аграрному секторі.

Ключовим завданням стратегічне управління є сприяння балансуванню відносин між підприємством та зовнішнім середовищем для досягнення довгострокових цілей. Процес стратегічного управління передбачає встановлення та оцінювання результативності досягнення лише довгострокових цілей засобом реалізації стратегії. Стратегічне управління – це процес, який: − передбачає формування, реалізацію та контроль за досягненням цілей; правління з мето здійснення місії організації; − допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії; − визначає прийняття та здійснення стратегічних рішень; − пов'язаний з підтримкою взаємини між організацією та оточенням, які дозволяють домагатися своїх цілей. В агровиробничій практиці України механізм реалізації процесу стратегічного управління знаходиться на стадії становлення. Істотна більшість підприємств аграрного сектора економіки хаотично реагує на зміни у зовнішньому середовищі, тоді як в ідеальному варіанті кожне підприємство має управляти стратегічними можливостями шляхом виявлення внутрішнього потенціалу для адаптації у зовнішньому середовищі. Аграрні підприємства різняться тим, що більшість із них майже не використовують сучасні методи управління, що призводить до неефективності їх функціонування. В зв’язку із стереотипами в управлінні, що властиві значній частині вітчизняних підприємств, стратегічне управління ототожнюється з довгостроковим плануванням. В такому випадку, його зміст зводиться до розробки системи довгострокових планів господарської діяльності. Зарубіжна практика показує, що в умовах нестабільності зовнішнього середовища та невизначеності в ефективному функціонуванні підприємств необхідне не лише передбачення майбутнього розвитку (прогнозування, планування), а й систематичні моніторинг та оцінка тенденцій розвитку середовища, що є передумовами корекції стратегії та своєчасної реакції підприємства на зміни. Ефективне застосування практики стратегічного управління вимагає від господарюючого суб’єкта побудови “адаптивної” організаційної структури, що забезпечить чутливість до змін зовнішнього середовища і відповідну адаптацію.

18. СТРАТЕГІЧНЕ ЛІДЕРСТВО І ПОДОЛАННЯ ОПОРУ ЗМІНАМ. Ключові аспекти реалізації стратегії організації з точки зору управління змінами: - логіка і методи аналізу стратегії (формулювання стратегій); - коректування систематичного процесу (стратегічне планування) у рамках якого керуючі взаємодіють між собою при формуванні стратегії. У процесі реалізації змін часто спостерігається: - відстрочка початку часу змін; - непередбачені затримки впровадження та інші складнощі, що сповільнюють зміни і збільшують витрати; - спроби саботувати зміни в середині організації чи втопити їх у потоці інших важливих справ. Дії по формуванню підтримки змін: - забезпечення підтримки всіх груп влади в середині організації; - формування стилю поведінки, орієнтованого на лідерство; - навмисне використання символів і термінології змін; - визначення точок стабільності; - створення почуття незадоволеності поточним станом; - залучення співробітників у планування і здійснення перетворень; - формування системи винагород в підтримку змін; - надання часу і можливостей для дистанціонування від стереотипів минулого; - формування чіткого уявлення відносно майбутнього стану організації і доведення його до відома всіх працівників; - використання системного підходу; - розробка спеціальних трансформаційних програм; - формування системи зворотного зв’язку.