Витрати на продукцію та витрати періоду.
На практиці не всі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції або придбанням товарів. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.
Витрати на продукцію (Product Costs) – це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для продажу. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції.
Такі витрати включають:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі накладні витрати.
У торгівельному підприємстві витратами на продукцію є собівартість товарів, придбаних для продажу.
Витрати періоду (Period Costs) – це витрати, які не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому їх було здійснено.
Підприємства, що виробляють продукцію, вважають такими витрати на здійснення всіх інших функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробки тощо) вартісного ланцюжка.
У торгівельних підприємствах витратами періоду є витрати обігу. У звіті про прибуток (звіті про фінансові результати) витрати періоду звичайно включають до складу операційних витрат (рис.).
Рис. Концепція витрат на продукцію та витрат періоду
Прямі та непрямі витрати.
Важливою рисою витрат у виробничій і невиробничій сфері є характер їхнього зв'язку з певним об'єктом: продуктом, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяють на прямі та непрямі.
Прямі витрати (Direct Costs) – це витрати, які можна віднести безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Відповідно непрямі витрати (Indirect Costs) – це витрати, які не можна віднести безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Вираз "економічно доцільним шляхом" означає, що під час вирішення питання щодо віднесення витрат до певного об'єкта треба керуватися принципом співвідношення витрат і вигод. Так, наприклад, якщо витрати на віднесення вартості цвяхів до кожного конкретного виготовленого стільця перевищують саму вартість цвяхів, то доцільніше й дешевше розподіляти ці матеріали між виробами непрямим шляхом, наприклад, пропорційно до прямих витрат.
Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат.
Наприклад, амортизація верстатів та опалення цеху є прямими витратами щодо цього цеху, але не є прямими витратами щодо окремих видів продукції, яку виробляють у цьому цеху (Рис.).
Рис. Прямі та непрямі витрати для різних об'єктів витрат
Отже, одні й ті самі витрати можуть бути водночас прямими і непрямими щодо різних об'єктів.
Виробничі та невиробничі витрати.
Виробничі накладні витрати (Manufacturing Overheads) – це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом. В Україні такі витрати називають загальновиробничими.
Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, непряма зарплата, витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.
Виробничі накладні витрати розподіляють між виробами пропорційно до обраної бази з використанням ставки розподілу виробничих витрат.