52. Запобіжні заходи: поняття, система, підстави і порядок їх застосування, зміни і скасування.

Запобіжні заходи – це передбачені законом заходи кримінально-процесуального примусу, що застосовуються при наявності передбачених в законі підстав, і у встановленому законом порядку, уповноваженими на те посадовими особами до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Види запобіжних заходів (ст. ст. 149, 436 КПКУ): 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука громадської організації або трудового колективу; 4) застава; 5) взяття під варту; 6) нагляд командування військової частини; 7) затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями 106, 115, 165 КПКУ є тимчасовим запобіжним заходом; 8) передача неповнолітніх обвинувачених під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників; 9) передача неповнолітніх обвинувачених, які виховуються в дитячій установі – під нагляд адміністрації цієї установи.

Підстави обрання запобіжних заходів (ст. 148 КПКУ): – достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися: а) ухилитися від слідства і суду; б) ухилитися від виконання процесуальних рішень; в) перешкоджати встановленню істини у справі; г) продовжувати злочинну діяльність.

Обставини (умови), які повинні враховуватися при вирішенні питання про необхідність обрання запобіжного заходу і визначення його виду:

а) тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;

б) дані про особу підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого (її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші) (ст. 150 КПКУ);

в) обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, за загальним правилом, можливе лише в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3роки (ст. 155 КПКУ).

г) обрання тимчасового запобіжного заходу – затримання підозрюваного у вчиненні злочину, можливе лише в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі (ч. 1 ст. 106 КПКУ).

Порядок застосування, скасування і зміни запобіжних заходів

1) виходячи із цілей та завдань правосуддя, застосування запобіжних заходів є правом (а не обов’язком);

2) до конкретного обвинуваченого (підозрюваного) може бути обраний лише один із них – той, який в найбільшій мірі відповідає матеріалам справи;

3) право обрати запобіжні заходи належить: на стиди досудового розслідування справи запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою, застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, в провадженні яких перебуває кримінальна справа (а прокурор також і по справах, що перебувають у провадженні слідчих чи органів дізнання, на яких поширюється його юрисдикція). Взяття під варту – застосовується за поданням слідчого погодженого з прокурором або за поданням прокурора тільки суддею (ст. 165-2 КПКУ); в судових стадіях – за постановою судді або за ухвалою суду відповідної судової інстанції;

4) запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

Зиміна або скасування запобіжних заходів, за загальним правилом, здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом в тому ж порядку що й обрання (тобто, на підставі рішення того суб’єкта, , у провадженні якого знаходиться кримінальна справа).

Винятки: а) запобіжний захід, крім взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом дізнання лише за згодою прокурора; б) звільнення особи з-під варти на стадії досудового розслідування (у разі закриття справи, закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, та в інших випадках) – здійснюється на підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове розслідування у справі, або прокурора, про що вони негайно повідомляють суд, який обрав цей запобіжний захід. Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду (ст. 165 КПКУ).

Правові умови, яких потрібно дотримуватись при застосуванні запобіжних заходів:

1. Можуть бути обрані лише у порушеній кримінальній справі на будь-якій стадії процесу. Не можна їх застосовувати при провадженні дослідної перевірки чи досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.

2. Може бути застосований тільки органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом.

3. Не може бути більш суворим, ніж покарання, яке йому загрожує. Так, взяття під варту, за загальним правилом, застосовується у справах про злочини, за

які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки (ч. 1 ст. 156 КПКУ).

4. Обирається, як правило, до обвинуваченого, до підозрюваного – тільки у виключних випадках.

5. Повинен обиратися відносно належних суб’єктів. Не можуть застосовуватися запобіжні заходи відносно неповнолітніх, які не досягли віку, з якого можливе притягнення їх до кримінальної відповідальності.

6. При відсутності підстав для обрання запобіжного заходу в підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку за викликом дізнавача, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування. Таке зобов’язання не є запобіжним заходом (ст. 148 КПКУ) і не тягне за собою обмеження яких-небудь прав чи свобод особи.