4.2 Аналіз факторів, методів та стратегій ціноутворення

На найбільш оптимальне рішення в області ціноутворення впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори ціноутворення.

Внутрішні фактори :

► Маркетингові цілі:

- Максимізація поточного прибутку.

- Збільшення частки ринку.

- Завоювання лідерства за якістю продукції.

- Забезпечення виживання фірми в складних ринкових умовах.

► Стратегія маркетингового комплексу. Ціна – один із засобів маркетингу, що використовується для досягнення маркетингових цілей. Формування послідовної і ефективної маркетингової програми потребує узгодженої цінової політики, дизайну продукту, каналів розподілу, методів просування.

► Витрати впливають на кінцеву ціну товару. З ростом витрат фірма підвищує ціни на свої товари, знижуючи витрати знижує і ціни. Попит на товар окреслює верхній рівень ціни, що фірма може встановити, сума витрат визначає мінімальну її ціну.

► Організаційні рішення. Керівники підприємства повинні вирішити, хто в їх організації приймає рішення відносно цін. Внутрішнє регулювання здійснюється по-різному. На невеликих підприємствах ціни встановлює керівництво. На великих ціни можуть встановлювати керівники асортиментних груп.

Зовнішні фактори:

► Стан ринку і попиту. У ринкових умовах ціни змінюються на ринку під впливом попиту і пропозиції.

► Державне регулювання цін.  Держава вводить ряд обмежень, що захищають від недобросовісної конкуренції учасників ринку.

► Канали розподілу.  Учасники каналів розподілу - прагнення незалежних учасників до одержання прибутку й отже, до збільшення ціни товару. Контроль за каналами з боку виробника.

► Конкуренти - співвідношення конкурентних сил залежить від типу ринку.

► Споживачі.  Споживачі здійснюють вплив на прийняття фірмою рішень по цінам по двох напрямках:

а) діє закон попиту і пропозиції й існує цінова еластичність попиту;

б) неоднаково ціносприйняття споживачів (ощадливі, персоніфіковані, етичні, апатичні покупці).

У практиці ціноутворення використовуються різноманітні методи визначення вихідної ціни на товари, які можна об′єднати у три базові моделі, відповідно до факторів, що визначають цінову політику фірмі:

· модель ціноутворення, що базується на попиті;

· модель ціноутворення, що базується на конкуренції;

· модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва.

Кожна модель містить конкретні методи ціноутворення.

Для компанії «Сандора» розглянемо методи що базується на попиті:

Метод максимізації поточного прибутку.

Оскільки згідно з законом попиту зниження ціни на товар збільшує попит (і прибуток ) і навпаки, підприємство знаходить таку точку ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток. Цей метод доцільно застосовувати для товарів з високою еластичністю попиту по ціні.

Найскладнішим є встановлення залежності між ціною товару і попитом на нього.

Метод, орієнтований на цінність товару для споживача. 

Спирається на повне знання і розуміння кінцевого використання товару. Покупець порівнює товар і витрати на нього. Коли товар забезпечує найкраще співвідношення цінність/витрати, покупець робить покупку. Необхідно розібратися в сприйнятті товару , установити його детермінанти, потім знайти засоби впливу на споживача.

Також існують інші методи:

► Конкурентні методи:

Метод ціноутворення на основі рівня поточних цін

Цей метод широко застосовують на олігопольних ринках , де коливання цін незначні.

Поведінка підприємств адекватна їх становищу на ринку. Дрібні прямують за лідером, змінюючи власні ціни лише в разі відповідних дій ринкового лідера. Іноді вони дозволяють собі маленькі знижки або надбавки.

Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару

Якщо фірма пропонує ринку товар з кращими технічними чи економічними параметрами, або гіршими, ніж у конкурента, то вона встановлює ціну з урахуванням показника конкурентноздатності. Ця ціна аналізується з огляду витрат на виробництво і збут товару, а також ринковий попит.

Метод встановлення ціни на підставі торгів

Покупець оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об’єкту тощо.

► Витратні методи:

Метод надбавок

Цей поширений метод належить до витратної моделі. Згідно з цим методом ціну товару визначають додаванням до витрат на його і збут певної надбавки. Багато виробників використовує стандартний розмір надбавки, характерний для даної галузі.

Метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал

Підприємство прагне встановити таку ціну, яка дасть змогу покрити всі витрати та одержати заплановану норму прибутку на інвестований капітал. Недоліком методу є те, що значні відхилення фактичних обсягів збуту від запланованих можуть негативно вплинути на величину прибутку на інвестований капітал.

Підприємства не просто встановлюють єдину ціну, вони створюють цілу систему ціноутворення, яка охоплює ціни на різні товари в товарному асортименті. Структура цін змінюється в залежності від життєвого циклу товарів. Підприємство корегує ціни на товари, виходячи з витрат і попиту, з врахуванні різних ситуацій і потреб споживачів.

Зі зміною конкурентного оточення підприємство вирішує, коли стати ініціатором зміни ціни, а коли відповідати на цінові дії конкурентів.

В реальному ринку фірма використовує різноманітні стратегії ціноутворення, призначенні для управління. До стратегій ціноутворення продукції даного підприємства можна віднести стратегію отримання стабільного прибутку, збереження обсягів товарообороту, перемога у конкурентній боротьбі.

Непряме маркетингове ціноутворення – це політика підприємства стосовно знижок, торговельного кредитування, а також кондицій. У даному випадку товар достатньо ходовий та вже відомий, тому знижкам не обов’язково приділяти багато уваги, щоб не зазнати збитків за рахунок знижок. Доречними знижками можна вважати функціональні (знижки посередникам, зокрема супермаркетам, на оптові закупівлі); знижки на вимогу важливого клієнта – задля забезпечення стабільних зв’язків з особливими споживачами, а через їх зазвичай невелику кількість підприємство не понесе великих затрат на знижки для них. Також доречною може бути політика кондицій, тобто встановлення умов платежів і поставок, що ведуться в готівковій а безготівковій формі, в яких зазначено можливу відстрочку платежів, знижки на оптову торгівлю і т.і. Це допоможе підприємству забезпечити собі стабільних і надійних оптових споживачів, таких як Сільпо, Фуршет, Велика Кишеня та ін., та відповідно стабільний збут продукції.

Висновки

В процесі роботи над проектом було розглянуто діяльність підприємства ДП ПАТ « БКК». Можна сказати, що за останні декілька років підприємство набуло стрімкого розвитку у виробництві та реалізації хлібобулочної продукції, але на даний час підприємство знаходиться у збитковому становищі. Також були розглянуті теоретичні аспекти визначення та оцінки цільових ринків підприємства: проблем сегментації та позиціювання. Отже, сегментація є одним з основних напрямів маркетингової діяльності. Метою сегментації є виділення однієї або декількох цільових груп споживачів з подальшим підлаштовуванням товару під них.

В ході роботи було розглянуто товарну політику та ціноутворення підприємства, досліджено попит споживачів, проаналізовано діяльність конкурентів та постачальників сировини, були виділені певні ознаки для сегментації, виходячи з яких були вибрані деякі цільові сегменти. По кожному з виділених сегментів описана доцільність орієнтування діяльності саме на них. Процес сегментації ринку було розглянуто в рамках наявної інформації, яка має безпосередній вплив на діяльність підприємства ДП ПАТ « БКК».

Після проведення досліджень, було запропоновано шлях позиціювання продукції заводу на ринку поряд з продукцією конкурентів. Результати показали, що наше підприємство знаходиться на високому рівні.

Також у роботі були описані сильні та слабкі сторони даного підприємства та запропоновані шляхи вдосконалення процесу сегментації та позиціювання для підприємства.

В цілому після дослідження та аналізу процесів сегментації ринків та позиціювання, підприємству ДП ПАТ « БКК» можна дати відмінну оцінку стану цих процесів. Адже підприємство вже досить давно працює на даному ринку і для вдосконалення своєї діяльності з кожним роком розширює свої цільові ринки.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про рекламу» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 липня 2003 року №1121-IV.

2. Армстронг Г., Котлер Ф. Маркетинг. Загальний курс: Навч. Посібник. – М.: Видавн. дім «Вільямс», 2001. – 608 с.

3. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. – 4-те вид. доп. – Київ: Лібра, 2006. – 720 с.

4. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – 320 с.

5. Каул А., Гупта С., Кеттл К., Форсайт Дж., Халдар С. Сегментация, с которой можно работать // Вестник McKinsey. – 2004. – №4.

6. Котлер Ф. Основи маркетингу. – М.: Прогрес, 1990. – 736 с.

7. Котлер Филипп, Армстронг, Гари, Сондерс, Джон, Вонг, Вероника. Основы маркетинга: Пер. с англ. – 2-ге Европ. изд. – М.; СПб.; К.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 944 с.: ил.

8. Маркетинг: Підручник / Павленко А.Ф., Вовчак А.В.. – К.: КНЕУ, 2004. – 248 с.

9. Макдоналд М., Данбар Я. Сегментирование рынка: Практическое руководство. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2005. – 288 с.

10. Мостенська Т.Л. Основи маркетингу: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 240 с.

11. Пилипчук В.П., Оснач О.Ф, Коваленко Л.П. Промисловий маркетинг. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 264 с.

12. Портер М.Э. Конкуренция: Учеб. пособие. – М.: Издат. дом «Вильямс», 2000. – 495 с.

13. Промисловий маркетинг / Під. Ред. А.О. Старостиної. – К.: Іван Федоров, 1997. – 390 с.

14. Старостіна А.О., Длігач А.О., Кравченко В.А. Промисловий маркетинг: Теорія, світовий досвід, українська практика: Підручник / За ред. А.О. Старостіної. – К.: Знання, 2005. – 764 с. – (Європейський маркетинг).

15. Старостина А.А., Зозулёв А.В. Сегментация рынка. // Учебно-методические материалы по сегментации рынка по курсам "Маркетинг", "Промышленный маркетинг" и дипломного проектирования для студентов факультета менеджмента и маркетинга специальности "Маркетинг" всех форм обучения. – К.: НТУУ "КПИ", 1999. – 60 с.

16. www. http://kyivhlib.com.ua

17. www.bkk.kiev.ua