42. Класифікація операцій банку з цінними паперами.

Брокерська діяльність охоплює купівлю-продаж цінних паперів банківською установою на замовлення клієнтів і за їхній рахунок. Для виконання цих операцій на організованому ринку банк повинен бути членом відповідної фондової біржі.

Клієнтські операції передбачають проведення операцій на ринку цінних паперів з метою задоволення потреб клієнтів та отримання відповідної винагороди.

Дилерські операції здійснюються шляхом придбання банківською установою цінних паперів на ринку за власний рахунок і на своє ім’я з метою перепродажу цих інструментів третім особам шляхом виставлення котирувань на купівлю та продаж.

Андеррайтингова діяльність передбачає посередницькі операції банків щодо первинного розміщення цінних паперів емітентів-клієнтів банку.

Управління цінними паперами клієнтів – діяльність, яка здійснюється банківськими установами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими у процесі цього управління цінними паперами і грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Брокерські, дилерські, андерайтингові операції та управління цінними паперами клієнтів загалом об’єднуються в діяльність банків на фондовому ринку як торговців цінними паперами.

43. Операції банків з цінними паперами за дорученням клієнтів.

Клієнтські операції передбачають проведення операцій на ринку цінних паперів з метою задоволення потреб клієнтів та отримання відповідної винагороди.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки мають право займатися емісійними операціями — випуском власних цінних паперів, організацією їх купівлі та продажу за дорученням клієнтів. За допомогою емісії цінних паперів державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит, комерційні банки — збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а підприємства — залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Законодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств та комерційних банків.

Клієнти можуть доручати обслуговуючим банкам отримання платежів або іншого виконання по цінних паперах. Таке доручення оформлюють здійсненням передавального надпису (індосаменту), який підтверджує перехід права по вказаних документах до іншої особи.

44. Правове регулювання діяльності з цінними паперами.

Закон Украины «О ценных бумагах и фондовой бирже», который был введен в действие с 1 января 1992 г., определяет условия и порядок выпуска ценных бумаг, а также регулирует посредническую деятельность в организации обращения ценных бумаг на территории Украины. Согласно этому закону, ценные бумаги - это денежные документы, которые удостоверяют право владения или отношения займа, определяют взаимоотношения между выпустившим их лицом и их владельцем и предусматривают, как правило, выплату дохода в виде дивидендов или процентов, а также возможность передачи денежных и иных прав, вытекающих из этих документов, другим лицам.

Государственно-правовое регулирование осуществляется в лице Государственной комиссией по ценным бумагам и фондовой бирже.

Функции и обязанности Комиссии определены Законом Украины "О государ­ственном регулировании рынка ценных бумаг" и Положением о комиссии, утверж­денным Указом Президента от 14 февраля 1997 года.

Комиссия по ценным бумагам и фондовому рынку подчинена Президенту Украи­ны и подотчетна Верховной Раде Украины. Этим обеспечивается ее независимое по­ложение. Комиссия создается в составе Председателя Комиссии и шести членов Ко­миссии. Все они назначаются и увольняются Президентом Украины. Срок полномо­чий Председателя и членов Комиссии - семь лет. Одно и тоже лицо не может быть членом Комиссии больше двух сроков подряд.

В соответствии данным положением Комиссия выполняет следующие основ­ные функции:

1. Устанавливает требования относительно выпуска и обращения ценных бумаг и их производ­ных, устанавливает порядок регистрации выпуска и информации о выпуске.

2. Устанавливает по согласованию с НБУ дополнительные требования относитель­но выпуска ценных бумаг коммерческими банками.

3. Комиссия и ее территориальные органы осуществляют регистрацию выпусков и ведет реестр выпусков ценных бумаг.

4. Регистрирует правила функционирования организационно оформленных рын­ков ценных бумаг.

5. Устанавливает порядок и выдает разрешения на осуществление деятельности по выпуску и обращению ценных бумаг (лицензирование).

6. Устанавливает порядок отчетности участников рынка ценных бумаг и в том числе эмитентов.

7. Производит регистрацию бирж и внебиржевых торгово-информационных сис­тем (ТИС), контролирует их деятельность.

8. Производит регистрацию саморегулирующихся организаций, создаваемых лица­ми, которые осуществляют профессиональную деятельность на рынке ценных бумаг.

9. Устанавливает требования и стандарты относительно обязательного раскрытия информации эмитентами.

10. Координирует работу по подготовке специалистов по вопросам фондового рынка, устанавливает квалификационные требования и проводит сертификацию специалистов и т.д.

45. Поняття й види інвестицій.

Термін "інвестиція" походить від латинського "invest"- "вкладати". Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції розглядаються як вкладення капіталу (майнових та інтелектуальних цінностей) в об'єкти підприємницького та іншого видів діяльності з метою його подальшого збільшення, отримання соціального, економічного та ін. ефекту. Джерелом приросту капіталу і головним мотивом інвестування є одержуваний інвестором прибуток (доход).

За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні й фінансові. Реальні інвестиції – це вкладання коштів (майна) у реальні активи - матеріальні й нематеріальні. Вкладання коштів у різні фінансові активи, насамперед цінні папери або інші інструменти фінансового ринку розглядають як фінансові інвестиції

Загальний обсяг інвестування , що спрямоване на нове будівництво, реконструкцію або розширення, придбання товарно-матеріальних засобів виробництва за розрахунковий період називають - валовими інвестиціями.

На відміну від них, чисті інвестиції – це сума валових інвестицій зменшена на величину амортизаційних відрахувань.

За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі й непрямі інвестиції. Пряме інвестування виконують інвестори, які безпосередньо беруть участь у виборі об'єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів). Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники.

За періодом інвестування - короткострокові інвестиції здійснюються на період до одного року( короткострокові депо­зитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Довгострокові інвестиції проводяться на період понад рік (до 2 , від 2 до 3; від 3 до 5; понад 5 років.)

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції при­ватні, державні, іноземні й спільні. Приватніздійснюються фізичними особами, а також юридичними особами з приватним капіталом, державні

— державними й місцевими органа­ми влади, державними (казенними) підприємствами з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні — фізичними та юридичними особами іноземних держав, спільні — суб'єктами цієї держави та іноземних держав.

За регіональною ознакою розрізняють внутрішні й іноземні інвестиції. До них належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав — акцій закордонних компаній, облігацій тощо.