Тема: Методика розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв

1. З огляду на предмет посягання, спосіб вчинення і приховування, місце реалізації злочинного задуму не виділяють:

1. крадіжки з приміщень;

2. кишенькові крадіжки;

3. викрадення людини;

4. крадіжки транспортних засобів;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

2. Предметом крадіжки може бути:

1. людина;

2. майно;

3. житло;

4. земельна ділянка;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

3. Криміналістична характеристика крадіжок містить відомості про:

1. обстановку, в якій приховуються злочинні напади;

2. предмет злочинного посягання;

3. об`єкт злочинного посягання;

4. особу свідка крадіжки;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

4. Криміналістична характеристика крадіжок не містить відомості про:

1. особу злочинця;

2. предмет злочинного посягання;

3. способи вчинення крадіжок;

4. об`єкт злочинного посягання;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

5. Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є:

1. заяви громадян чи посадових осіб;

2. заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб;

3. затримання з викраденим;

4. усі відповіді вірні;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

6. При розслідуванні крадіжок чужого майна, вчинених шляхом проникнення у приміщення, не висуваються такі версії:

1. крадіжку вчинила стороння особа;

2. крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника об’єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою ;

3. наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючим;

4. крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відповідальна особа метою приховання недостачі або ухилення від сплати податків (нібито викрадене майно списується на збитки і тим самим знижується реальний прибуток, що підлягає оподаткуванню);

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

7. Основні обставини, які слід встановити під час розслідування крадіжок:

1. факт відкритого викрадення майна;

2. предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вартість, ознаки;

3. хто став жертвою нападу, його стан здоров’я і тяжкість тілесних ушкоджень;

4. обставини, що сприяли вчиненню злочинного нападу;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

8. До обставин, які слід встановити під час розслідування крадіжок не належать:

1. ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;

2. факт таємного викрадення майна;

3. спосіб вчинення крадіжки, технічні засоби, що були застосовані для таємного викрадення і приховання;

4. обставини, що сприяли вчиненню крадіжки;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

9. Розпізнання інсценування крадіжки проводиться на підставі вивчення:

1. даних судових експертиз, допитів, очних ставок;

2. позитивних обставин під час розслідування події;

3. показань свідків;

4. анонімно отриманих даних;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

10. Обставинами, що ускладнюють вчинення крадіжок можуть бути:

1. відсутність охоронної сигналізації (або її несправність), недостатнє освітлення у нічний час;

2. відсутність контролю за сторонніми особами (у будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках);

3. ускладнені конструкції вхідних дверей та засувних пристроїв у житлових будинках;

4. недостатньо кваліфікований підбір матеріально відповідальних осіб і працівників охорони;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

11. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв не включає:

1. час і місце вчинення грабежу чи розбійницького нападу, наявність очевидців, у чому виразилося насильство, які знаряддя були використані;

2. які матеріальні цінності викрадено, їхні індивідуальні особливості та споживча вартість;

3. які обставини сприяли вчиненню злочину;

4. таємний характер злочину;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

12. До конкретних ознак, притаманних грабежу і розбою відносять:

1. шкода, яка не є небезпечна в момент заподіяння;

2. наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючим;

3. відсутність спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;

4. особи свідки злочину;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

13. Яка з версій не є типовою у справах про грабіж чи розбійницький напад:

1. факт злочину встановлено, є відомості про гаданого злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано;

2. мав місце грабіж чи розбійницький напад;

3. злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;

4. злочину не було, повідомлення неправдиве;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

14. Вихідними даними для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела:

1. заяви громадян чи посадових осіб;

2. заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб;

3. затримання з краденим;

4. заява очевидців про розбійницький напад;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.

15. До інформації, яка має бути оцінена при перевірці слідчих версій не належить:

1. показання потерпілих, свідків та інших осіб;

2. наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у даному районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;

3. наявність розкритих грабежів чи розбоїв у даному районі чи населеному пункті;

4. відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони використовувалися у вчиненні злочину;

5. жодна з наведених відповідей не є вірною.