(Річний відсоток зміни) [46, с. 5]

2.3. Систематизація форм міжнародної торгівлі

Купівля-продаж товарів і послуг на світовому ринку має свої особливості залежно від існуючого механізму регулювання торгівлі між країнами або їх угрупованнями, специфіки взаємодії суб’єктів торгівлі – продавців (експортерів) і покупців (імпортерів) – та об’єктивних характеристик конкретного товарного ринку, що визначають механізми торгівлі, форми угод, торговельні традиції тощо.

Форми міжнародної торгівлі доцільно класифікувати за такими критеріями [44, с. 96]:

1. регулювання торговельно-економічних відносин між країнами (групами країн);

2. специфіка торговельно-економічної взаємодії суб’єктів торгівлі – експортерів та імпортерів;

3. особливості предмета торгівлі.

В основу систематизації форм торгівлі за критерієм специфіки регулювання покладено наявність відповідних міждержавних і багатосторонніх угод, які визначають тип торговельного режиму даної країни з кожною окремою країною-партнером. Виокремлюється звичайна торгівля, торгівля за режимом найбільшого сприяння, преференційна, прикордонна та дискримінаційна торгівля.

Звичайна торгівля не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі. У торговельних відносинах за умови звичайної торгівлі застосовуються наступні інструменти регулювання товарних потоків – кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів, застосування підвищеної ставки митного оподаткування.

Торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Подібні торговельні преференції застосовуються в усіх сферах торговельного та економічного регулювання таких, як митний тариф, оподаткування, кількісні обмеження, валютні операції, кредитування, страхування, стандартизація, ціноутворення.

Різновидом преференційної є прикордонна торгівля як вид міжнародного товарообміну між підприємствами та організаціями, що розташовані в прикордонних районах сусідніх держав. Основною рисою прикордонної торгівлі є її спрямованість на задоволення місцевих потреб щодо виробництва товарів у межах прикордонної території, а також товарів, призначених для споживання в межах цієї ж території.

Дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера.

За специфікою взаємодії суб’єктів торгівлі виокремлюють традиційну, компенсаційну (зустрічну), орендну торгівлю і торгівлю за кооперацією.

Найпоширенішою серед цих форм є традиційна (проста) торгівля, тобто “вільний” експорт та імпорт товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів. Така торгівля регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.), відомого під назвою Віденська конвенція. При традиційній торгівлі в обов’язки продавця (експортера) входить: поставити товар, передати документи стосовно нього й передати право власності на товар відповідно до вимог договору та чинної Конвенції, а в обов’язки покупця (імпортера) – сплатити ціну за товар і прийняти поставку товару відповідно до вимог договору та чинної Конвенції.

У компенсаційній (зустрічній) торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера в тому, що продаж товарів (послуг) пов’язується з відповідною закупкою або, навпаки, закупівля товарів (послуг) зумовлюється продажем. При цьому оплата передбачається поставками товарів та/або послуг у доповнення чи замість фінансового регулювання, а угода може бути оформлена як одним, так і кількома пов’язаними контрактами.

Сутність та особливості торговельних компенсаційних операцій розглянуто у розділі 2.6 “Поняття та форми товарообмінних операцій”.

За орендної торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера в тому, що продаж товарів (переважно машин та обладнання) з акту купівлі-продажу перетворюється фактично на процес купівлі-продажу, який може тривати кілька років і результатом якого не завжди буде перехід права власності на предмет угоди. Основою цієї форми торгівлі є орендні відносини. У світовій практиці розрізняють три види оренди залежно від термінів дії угоди:

• рентинг – короткотермінова оренда на термін від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму та відпочинку);

• хайринг – середньотермінова оренда на період від кількох місяців до року (транспортні засоби, дорожньо-будівельне обладнання, сільськогосподарські машини, монтажне обладнання тощо);

• лізинг – довготермінова оренда на термін понад один рік (широкий спектр обладнання, нерухомість).

Сутністю лізингу є оренда основних засобів виробництва для їх використання у виробничому процесі орендатором, у той час як самі товари купуються орендодавцем і він зберігає право власності на них до кінця угоди. У більшості випадків лізинг є специфічною формою фінансування за участю спеціалізованої лізингової компанії, яка купує право власності на майно для третьої сторони і передає його в оренду на коротко-, середньо- і довготерміновий періоди.

Торгівля за кооперацією на відміну від традиційної торгівлі характеризується довготерміновою узгодженістю безпосередніх виробничих зв’язків.

Сутність торгівлі за кооперацією у тому, що юридично самостійні виробники різних країн у результаті здійснення на договірній основі спільної діяльності створюють окремі види продукції, що мають чітко визначене адресне призначення і є складовими кінцевої продукції. Міжнародна кооперація виробництва є об’єктивним наслідком його спеціалізації, проявом зростаючої взаємозалежності між фірмами різних країн. Найбільшого розвитку виробнича кооперація набула в таких галузях, як автомобільна, суднобудівельна, тракторобудівельна, електротехнічна тощо. За об’єктами зв’язків розрізняють виробничу, науково-технічну, збутову, маркетингову кооперацію, промислове співробітництво. Спільною рисою усіх типів міжнародної кооперації є попереднє узгодження дій і заінтересованість сторін у результативності спільної діяльності.

За специфікою предмета торгівлі можна виокремити такі форми міжнародного торговельного обміну: торгівля сировинними товарами; торгівля промисловими товарами, машинами та обладнанням, у тому числі товарами широкого вжитку та машинно-технічною продукцією (готовою, в розібраному вигляді, комплектним обладнанням); торгівля продукцією інтелектуальної праці, в тому числі патентами і ліцензіями та інжиніринговими послугами; торгівля послугами.

Особливості зазначених різновидів торгівлі розкрито в наступних розділах посібника “Особливості розвитку світових товарних ринків” (тема 3), “Теоретичні основи світової торгівлі послугами” (тема 4), “Особливості формування та сучасні тенденції розвитку ринків міжнародних послуг” (тема 5).

Важливою рисою сучасної міжнародної торгівлі є розвиток електронної торгівлі [14, с. 46].

Термін “електронна торгівля” охоплює дистриб’юцію, маркетинг, продаж чи доставку товарів або послуг електронними засобами. Швидкі темпи зростання електронної торгівлі спостерігаються завдяки використанню Інтернету для комерційних цілей. Комерційна операція поділяється на три етапи: реклама та пошук, замовлення та оплата, постачання.

До продуктів, які постачаються електронним способом, відносять:

• комп’ютерне програмне забезпечення (сьогодні це основний продукт, який продається через Інтернет);

• фінансові та страхові послуги;

• аудіо- та відео- товари (фільми, ігри, музика);

• туристичні послуги (замовлення авіаквитків та місць у готелях);

• телекомунікаційні послуги;

• послуги інформаційних технологій та інші.

Є наступні засоби електронної торгівлі: телефон, факс, телебачення, система електронних платежів та грошових переказів, електронний обмін даними та Інтернет.

Обсяги електронної торгівлі у 2001 р. оцінювались у 40–60 млрд. дол. і вони щорічно зростають. Суттєва частка загальних обсягів електронної торгівлі припадає на США. Використання електронного засобу реалізації товарів і послуг зростає і в Європі, хоча темпи такого зростання набагато нижчі, ніж у США. Для розвитку торгівлі за допомогою електронних способів, країнам необхідно інвестувати капітал як у матеріальні, так і у людські ресурси, здійснювати спеціальну освіту та підготовку, а також забезпечити створення відповідних правових рамок [14, с. 47].