Темпи приросту імпорту товарів по регіонах світу, 1993–2003 рр. (розраховано за даними [46, c. 175–178])

Регіони світу	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світовий*	1,14	1,19	1,05	1,03	0,99	1,04	1,14	0,96	1,04	1,16
Північна Америка	1,14	1,11	1,06	1,10	1,05	1,11	1,18	0,94	1,02	1,08
Латинська Америка	1,17	1,13	1,09	1,19	1,06	0,96	1,17	0,98	0,93	1,03
Західна Європа	1,13	1,23	1,03	0,99	1,06	1,02	1,07	0,98	1,05	1,19
Центральна та Східна Європа, країни Балтії і СНД	1,40	1,28	1,17	1,07	0,98	0,88	1,14	1,11	1,11	1,27
Африка	1,08	1,19	0,99	1,06	1,00	0,96	1,01	1,04	1,02	1,21
Близький Схід	0,94	1,11	1,07	1,05	0,97	0,99	1,14	1,05	1,05	1,09
Азія*	1,16	1,22	1,05	1,01	0,83	1,09	1,23	0,93	1,06	1,19

* – включаючи реекспорт.

Таблиця 2.9

Темпи зростання імпорту товарів по регіонах світу, 1993–2003 рр. (розраховано за даними [46, c. 175–178])

Регіони світу	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світовий*	1,14	1,36	1,43	1,48	1,46	1,52	1,73	1,67	1,73	2,01
Північна Америка	1,14	1,26	1,34	1,48	1,55	1,72	2,03	1,89	1,92	2,08
Латинська Америка	1,17	1,32	1,44	1,71	1,81	1,74	2,03	1,99	1,85	1,91
Західна Європа	1,13	1,37	1,41	1,41	1,49	1,51	1,61	1,58	1,65	1,96
Центральна та Східна Європа, країни Балтії і СНД	1,40	1,80	2,11	2,25	2,20	1,94	2,21	2,45	2,72	3,46
Африка	1,08	1,28	1,27	1,34	1,35	1,30	1,31	1,37	1,39	1,68
Близький Схід	0,94	1,04	1,11	1,17	1,13	1,12	1,28	1,35	1,41	1,54
Азія*	1,16	1,42	1,50	1,51	1,26	1,37	1,69	1,57	1,67	1,98

* – включаючи реекспорт.

• максимальні обсяги були досягнуті в 2003 р. – вони перевищили рівень 1993 р. у два рази;

• стабільними і випереджаючими темпами зростання обсягів імпорту характеризуються такі регіони, як Центральна та Східна Європа, країни Балтії та країни з перехідною економікою, Північна Америка.

Переважна частина світової торгівлі припадає на промислово розвинуті країни. Частка цих країн становить близько 70% від світового товарообігу. При цьому близько 80% їх експорту призначається для інших промислово розвинутих країн. На частку країн, що розвиваються припадає 22–25%, на країни з перехідною економікою – 4–8%. Експорт країн, що розвиваються, до аналогічних країн становить лише близько 25% усього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн [15, c. 55].

Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідером у цьому напрямку є Європейський Союз, частка якого у світовій торгівлі становить 38,7%. При цьому внутрішньорегіональні потоки ЄС становлять близько 25% від міжнародної торгівлі.

Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов’язані між собою історично та географічно. Наприклад, США – Канада, Мексика – Латинська Америка або Японія – країни Азії, що розвиваються, та інші [15, c. 55].

З другої половини минулого сторіччя стала помітно проявлятися конкурентна боротьба та зміна лідерів у світовій торгівлі. Почало доволі стрімко змінюватися співвідношення сил на світовому ринку. Якщо в 1950 р. на США припадало 32% світового експорту, то в 1960 р. – вже 24%, у 1990 р. – 16%, у 2001 р. – 11,9%, у 2002 р. – 10,7%, у 2003 р. – 9,6%. Відповідно зростала частка Західної Європи та Японії [7, c. 74].

Після розпаду СРСР жодна з країн-спадкоємниць колишнього Союзу, включаючи Росію, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР у першій десятці міцно зайняв Китай.

В останні роки лідерами світової торгівлі були Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. Саме ці країни, змінюючи іноді послідовність, традиційно очолюють списки найбільших експортерів та імпортерів світу.

У 2003 р. у лідери торгівлі за обсягом експорту вийшла Німеччина (748,3 млрд. дол. США), а США змістились на друге місце (723,8 млрд. дол.). Третє місце традиційно зайняла Японія (471,8 млрд. дол.), а Китай (437,9 млрд. дол.) обійшов Францію (386,7 млрд. дол.) і зайняв четверте місце в рейтингу. Найбільшим імпортером залишились США (1303,1 млрд. дол.), друге місце традиційно зайняла Німеччина (601,7 млрд. дол.). Свою позицію у списку основних імпортерів змінив лише Китай, який із шостого місця піднявся на третє (413,1 млрд. дол.) (табл. 2.10) [46, c. 171–178]).

Таблиця 2.10