1.2. Ознаки та стадії правотворчості

Ознаки правотворчості:

• Це активна, творча, постадійна діяльність уповноважених державою суб'єктів.

• Суб'єктами правотворчості виступають державні органи, уповноважені недержавні структури (органи місцевого самоврядування, профспілки і т.п.), а також народ - при винесенні нормативно-правових актів на референдуми.

• Правотворча діяльність здійснюється у межах встановлених процесуальних норм (процедур), що містяться в Конституції, регламентах, статутах і т.п.

• Змістом правотворчості є прийняття нових норм права, скасування або удосконалення старих.

• Правотворчість виступає у певних видах¹¹.

Правотворчість характеризується такими ознаками:

• є, переважно, діяльністю держави;

• має організаційну спрямованість;

• відображається в утворенні нормативно-правових актів, що містять норми права чи скасовують, змінюють їх;

• суворо регламентується правовими нормами¹².

Стадії правотворчості. Правотворчість, як процес, у результаті якого створюються нові нормативно-правові акти (норми права), складається з певних стадій.

Першою стадією є підготовча стадія, яка включає у себе такі етапи:

• виявлення потреби у прийнятті, зміні чи скасуванні правової норми чи нормативно-правового акту;

• прийняття рішення про необхідність підготовки проекту нормативно-правового акту;

• визначення кола осіб, які повинні готувати проект, та його підготовка;

• обговорення тексту проекту, його узгодження з зацікавленими органами та особами та остаточне доопрацювання проекту¹³.

Друга стадія - це прийняття нормативно-правового акту (правової норми). Вона складається з наступних етапів:

• внесення проекту нормативно-правового акту на обговорення відповідного компетентного органу (або подання на розгляд відповідної посадової особи);

• обговорення проекту (можливо, у кількох читаннях);

• прийняття нормативно-правового акту та його підписання.

Третя стадія - це надання нормативно-правовому актові юридичної сили, або введення його в дію. Ця стадія складається, по суті, з одного етапу - обнародування, тобто доведення змісту нормативно-правового акту або правової норми до відома тих суб'єктів, дії яких він повинен регулювати¹⁴.

Розділ 2. Особливості законотворчості

2.1. Нормативно-правові засади законотворчої діяльності

Порядок прийняття законів відрізняється складністю. У конституціях і регламентах парламентів, законах про організацію парламентів докладно регламентується порядок підготовки і прийняття законів¹⁵.

Законодавчий процес - це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій - самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій.

Законотворчість - ширше поняття: воно не вичерпується власне створенням законів, а охоплює і діяльність, пов'язану зі створенням закону, і оцінку його ефективності, і можливе подальше коригування (зміна, доповнення)¹⁶.

В Україні розрізняють:

1. Законодавчий процес стосовно актів, які приймаються всеукраїнським референдумом (регламентується Конституцією¹⁷ та Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»¹⁸);

2. Законодавчий процес стосовно законів, які приймає Верховна Рада. Такий законодавчий процес регулюється Конституцією України, Бюджетним кодексом, розділами IV–V Регламенту Верховної Ради, Положенням про порядок роботи у Верховній Раді із проектами законів, постанов, інших актів Верховної Ради¹⁹.

У кожній країні законодавчий процес має свої особливості. Проте він завжди суворо закріплюється і регулюється за допомогою конституцій, чинних законів, а також - спеціальних положень і регламентів, які встановлюють порядок правотворчої діяльності державних органів та інших суб'єктів.

Законодавчий процес складається з наступних стадій:

- Розробка законопроекту

- Подання законопроекту до Верховної Ради в порядку законодавчої ініціативи

- Розгляд закону Верховоною Радою (у трьох читаннях)

- Прийняття закону і направлення на підпис Президенту

- Оприлюднення закону²⁰.

Перша стадія - розробка і подання проектів законів. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Воно здійснюється у формі, встановленій законом. Суб’єкт законодавчої ініціативи вносить на ім’я Верховної Ради законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки (документи законодавчої ініціативи), викладені на письмі за своїм підписом. Внесений на голосування текст може супроводжуватися стислим обґрунтуванням.

Наступна стадія - розгляд законопроектів у профільних Комітетах Верховної Ради. Законопроекти після поширення їх серед депутатів для попереднього розгляду передаються відповідним Комітетам, які їх опрацьовують. Далі йде розгляд законопроектів на засіданнях Верховної Ради.

Після попереднього розгляду законопроекту у відповідних Комітетах Верховна Рада вирішує питання щодо включення цього законопроекту до порядку денного сесії та про порядок продовження роботи над ним. Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засіданнях. Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою включає: обговорення і схвалення основних положень в основному, обговорення і схвалення постатейно та обговорення і прийняття в цілому (розгляд в трьох читаннях). Прийнятий більшістю голосів закон підписує Голова Верховної Ради України і негайно направляє його Президентові України.

Наступна стадія - оприлюднення закону. Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схвалений Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів від дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Підписані Президентом закони та інші акти, прийняті Верховною Радою, публікуються державною та російською мовами у “Відомостях Верховної Ради України”. Закон України набирає чинності відповідно до положень, встановлених Конституцією України²¹.

Зазначимо, що розробка законопроекту може бути пов’язана не лише з потребою в зміні чинного нормативного акта, але й повною його відсутністю, що породжує неможливість правового регулювання. Крім того, законотворчий процес охоплює діяльність уповноваженого суб’єкта, що має наслідком прийняття, зміну чи скасування юридичних норм²².

На підставі зазначеного виділяють такі особливості законотворчого процесу:

• поняття “законотворчий процес” є ширшим за поняття “законодавчий процес”;

• деякі структурні елементи законотворчого процесу не повністю нормативно регламентовані;

• немає нормативно визначеного чіткого переліку суб’єктів законотворчого процесу, на противагу законодавчому;

• законотворчий процес охоплює пізнавальну діяльність, пов’язану з вибором предмета й методу правового регулювання, наукову діяльність, яка передує формуванню законодавчої ідеї, законопроектний і законодавчий процеси, оцінку їх ефективності та суспільної значущості²³.