3.Міфологічний світогляд і проблема походження релігії та мистецтва.

Міфотворчість як найважливіше явище в культурній історії людства. Синкретизм міфологічної свідомості (синкретизм - /грецьк.: об'єднання/ нерозчленованість, злитість, які характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища).

Міфологічній світогляд і типі міфів: етіологічні (пояснювальні), культові, космогонічні, антропогонічні, астральні, календарні, героїчні, ін. Рання родова община і розвиток елементів світогляду. Первісні форми релігійних вірувань: тотемізм (містична спорідненість з тваринами чи рослинами), фетишизм (релігійне поклоніння матеріальним речам, які уявляються носіями надприродних якостей); анімізм (віра в нематеріальні надприродні істоти, що знаходяться в тілесній формі, або без неї), магія (чаклунство, впливання на світ його явища надприродними засобами). "Неолітична революція" та особливості землеробських та скотарських культур. Залежність формування соціальних норм регуляції та контролю поведінки людей від природних умов існування, біологічних потреб та т.ін. Існування норм як культурних форм (видів) захисту людини. Початок розшарування суспільства і виділення професійної розумової праці. Поява писемності. Синкретизм ранніх форм мистецтва.

4.Специфіка формування соціальних норм регуляції та контролю поведінки.

Організаційним і нормативним принципом родового суспільства були відносини кровної спорідненості та старшинства. Керівництво здійснюється невеликою групою старших людей. Свідомість та життєдіяльність первісної людини не були достатньою мірою структуровані. Соціальну регуляцію в родовому суспільстві здійснювали синкретичні суспільні явища, які отримали назву «мононорми». Мононорми первісного суспільства - специфічні правила поведінки, які мали звичаєвий характер і закріплювали найраціональніші та найвигідніші для роду й племені моделі поведінки. Ці правила відбивали інтереси всіх членів суспільства, передавались з покоління в покоління і виконувались добровільно в силу звички. Саме на тому й постало звичаєве право. Норми-звичаї ґрунтувалися на суспільно-природній необхідності. Їх виконання забезпечувалося головним чином силою суспільної думки, авторитетом старійшин. У разі необхідності до порушників застосовувався примус, що виходив від роду або племені в цілому (страта, вигнання з роду і племені). У первісному суспільстві переважав такий засіб охорони звичаю, як «табу» — обов'язкова і незаперечна заборона (наприклад, заборона під страхом найтяжчих кар кровнородинних шлюбів). До правил та звичаїв, що виступають мононормами родового суспільства, відносять також таліон (лат. talio -- помста, що досягається завдаванням однакової шкоди) - первісний звичай, який регулював відносини між кровно спорідненими колективами і зобов'язував родичів при здійсненні помсти керуватися нормами простої рівності. Основною і найпоширенішою його формулою є «Життя за життя, око за око, зуб за зуб». Характерний для всіх народів на етапі їх родового розвитку

Питання для самоконтролю:

• Що таке первісний синкретичний комплекс?

• В чому сутність антропо-соціо-культуроґенезу, чому це єдиний процес?

• Поясніть, що таке піктографія?

• Яке визначення можна дати таким поняттям як анімізм, тотемізм, фетишизм і магія?

• Які форми економіки характерні для палеоліту, мезоліту та неоліту?

• Поясніть синкретичний зміст первісного мистецтва.

• Назвіть причини переходу від присвоючого до продуктивного типу господарства?

• Покажіть взаємозв’язок між формою організації суспільства та формами сімейно-статевих відносин.

• Що таке обряд ініціації і як він пов’язаний з організацією регулювання відносин у суспільстві?