25.Особливосты контролю нематерыальних активів.

Перевіряючи нематеріальні активи, ревізору необхідно знати, що це особливий вид капітальних вкладень.

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше від одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів повинен вестися щодо кожного об'єкта за такими групами:

-права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

-права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

-права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

-права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

-авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

-гудвіл;

-інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

У процесі перевірки ревізору необхідно вияснити, які конкретні об'єкти нематеріальних активів обліковуються на підприємстві.

Під ревізією інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка правильності оформлення первинних юридичних і облікових документів і організації бухгалтерського обліку інтелектуальної власності на підприємстві. Також проводяться технічна експертиза об'єктів інтелектуальної власності і юридичний аналіз документів, які підтверджують право на їх власність. Для цього залучаються патентні повірені і юристи.

Насамперед перевіряється факт наявності нематеріальних активів за допомогою перевірки документів, де об'єкт описаний, зображений або іншим чином зафіксований на матеріальних носіях. Це може бути документація, в якій описана технологія виробничого процесу, конструкторська документація та ін. Інформація може бути відображена на паперових, магнітних та інших носіях інформації. Крім того, встановлюється наявність акту прийому - передачі, який підтверджує факт отримання підприємством цього нематеріального активу.

Слід перевірити документи, які підтверджують право підприємства на відповідний об'єкт нематеріальних активів. Це можуть бути документи, які підтверджують створення даного об'єкта, договір про переуступлення права, ліцензійну угоду та ін.

Ціллю ревізії нематеріальних активів є встановлення відповідності застосовуваної підприємством методики обліку нематеріальних активів вимогам нормативних актів, які регулюють формування собівартості продукції (робіт, послуг) і фінансових результатів, а також вимогам відповідних стандартів і положенням, що регламентують правила їх обліку. Ревізор повинен послідовно перевірити такі документи:

-документальне оформлення факту наявності об'єктів нематеріальних активів і правильне відображення їх первинної балансової вартості ;

-організацію аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів: відомість та журнал обліку нематеріальних активів по дебету і кредиту рахунка 12 «Нематеріальні активи», розрахунок зносу нематеріальних активів.

-правильність списання об'єктів нематеріальних активів з балансу підприємства.

-відповідність даних синтетичного і аналітичного видів обліку нематеріальних активів і їх зносу записам в Головній книзі і балансі.

Важливе місце займає перевірка правильності оформлення первинних документів з надходження нематеріальних активів, де дається детальна характеристика об'єкта нематеріального активу, його первісна вартість, строк корисного користування, норма зносу, підрозділ, де він буде використовуватись, підписи осіб, що прийняли об'єкт, відповідні додатки, які описують сам об'єкт або порядок його використання, а також інші документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Так, придбання права на винаходи і промислові зразки підтверджується патентами, свідоцтвами, тобто наявністю охоронних документів.

Ревізору необхідно перевірити, чи в бухгалтерському обліку нематеріальні активи обліковують за первісною вартістю, яка складається із фактичних витрат на їх придбання та доведення до стану готовності.

Нематеріальні активи, які вносяться учасниками в рахунок внеску в статутний фонд підприємства, оприбутковуються за договірною ціною за домовленістю сторін.

Ревізору слід знати, що згідно з чинними нормативними документами для правильного нарахування амортизації нематеріальні активи поділяють на дві групи: нематеріальні активи, по яких нараховується знос, і нематеріальні активи, по яких не нараховується знос. В першому випадку вартість нематеріальних активів погашається включенням в затрати виробництва відрахувань по нормах, визначених виходячи із встановленого строку їх корисного використання. Якщо строк корисного використання не можна визначити, норма зносу встановлюється виходячи із первісної вартості. Нарахування зносу проводять до досягнення нематеріальним активом нульового значення. Для нарахування амортизації нематеріальних активів підприємства повинні використовувати норми та методи амортизації, що визначені П(С)БО 7 «Основні засоби». Не нараховується знос на такі об'єкти нематеріальних активів, як «ноу-хау», гудвіл, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання.

При перевірці вибулих нематеріальних активів ревізору необхідно звернути увагу на правильність оформлених документів: акта прийому передачі, акта списання, протоколів засідання правління господарських товариств та правильність визначення результатів від реалізації.

26. Завдання джерела послідовність проведення ревізії матеріальних запасів

Завданнями ревізії матеріальних запасів є:

1) перевірка законності операцій по руху матеріальних запасів;

2) перевірка забезпечення умов збереження матеріальних запасів;

3) перевірка завдань по середньому зниженню норм витрат і економії

матеріальних ресурсів;

4) перевірка правильності визначення і списання на витрати виробництва

вартості витрачених матеріальних цінностей;

5) перевірка правильності і своєчасності проведення переоцінки матеріальних

цінностей.

Джерелами ревізії матеріальних цінностей є:

1) договори, укладені між підприємством-постачальником і підприємством-

споживачем;

2) норми витрат по сировині, паливу і т. д.;

3) первинні документи по обліку матеріальних цінностей;

4) книги складського обліку;

5) книга обліку придбання та продажу товарів;

6) облікові регістри;

7) Головна книга;

8) Баланс.

До умов збереження ТМЦ належить:

– правильний підбір і розстановка кадрів матеріально відповідальних осіб;

– організація і стан складського господарства;

– організація охорони складських приміщень, перепускної системи,

внутрігосподарського контролю за наявністю матеріальних запасів;

Стосовно матеріально відповідальних осіб ревізору потрібно вияснити:

– наявність договору про матеріальну відповідальність;

– чи не притягувалась особа до кримінальної відповідальності;

– правила узгодження відпуску матеріальних цінностей зі складу на

виробництво.

Важливим моментом ревізії є перевірка складського господарства, збереження матеріальних цінностей, забезпеченість складських приміщень вимірювальними приладами, організація охорони та наявність сигналізації, організація видачі перепусток. Дієвим методом перевірки правильного збереження матеріальних цінностей є повна (часткова) інвентаризація, яка проводиться згідно з інструкцією не менше ніж один раз в рік. Перед початком інвентаризації відпуск матеріалів зі складу припиняється, а всі вантажі, які надходять під час перевірки, складають й враховують їх окремо. Інвентаризація проводиться раптово і одночасно на усіх об’єктах з залученням фахівців, які добре знають технологію виробництва на підприємстві, що ревізується, і обов’язково у присутності матеріально відповідальної особи. До початку інвентаризації ревізор у присутності інвентаризаційної комісії, призначеної наказом керівника підприємства, повинен опломбувати складські приміщення у тому разі, якщо протягом одного дня провести інвентаризацію на усіх складах неможливо. Факт опломбування засвідчується актом, у якому обов’язково вказуються члени інвентаризаційної комісії, дата складання акту, місце знаходження та назва складу, кількість пломб та їхні номери. Акт підписується усіма членами інвентаризаційної комісії. Дуже важливо ще до початку інвентаризації отримати усі документи з надходження та витрат матеріальних цінностей. Для цього кожний документ підписується членами інвентаризаційної комісії, проставляється дата. Звіт, який складає матеріально відповідальна особа теж підписується членами комісії. Під час ревізії забороняється використовувати первинні документи без позначок

ревізора. Після цього матеріально відповідальна особа пише розписку про те, що усі первинні документи з надходжень та витрат занесені до звіту і ніяких інших документів не подаватиметься. Під час проведення інвентаризації необхідно звернути увагу на якість вимірювальних приладів.Інвентаризацію проводять суцільним або вибірковим методом. Якщоінвентаризація проводиться вибірково, доцільно перевіряти кожне п’ятенайменування згідно з картотекою і оборотною відомістю. У разі, якщо вибіркова інвентаризацією виявлено значні розбіжності між наявними іобліковими даними, проводиться суцільна перевірка.Оформляючи інвентаризаційні описи, треба точно вказувати назвуцінностей, щоб вона збігалася з назвою, яка написана в обліковій картці чиоборотній відомості. Обов’язково повинна бути вказана одиниця виміру і кількість одиниць. Кожна сторінка інвентаризаційного опису повинна бути підписана усіма членами комісії. Усі цінності перераховуються інвентаризаційною комісією у присутності матеріально відповідальної особи і заносяться до акту інвентаризації, який складається у двох примірниках і підписується усіма членами інвентаризаційної комісії. Усі факти розбіжностей заносяться до порівняльних відомостей. Перевіряючи операції з надходження матеріальних цінностей, ревізор насамперед зобов’язаний вивчити порядок їх обліку та контролю на підприємстві. Якщо матеріальні цінності надійшли на підприємство шляхом видачі довіреностей особам, які мають право на їх одержання, то ревізор згідно з інструкцією “Про порядок видачі довіреностей” зобов’язаний перевірити:

1. Наявність журналу обліку виданих довіреностей.

2. Наявність наказу на тих осіб, які мають право підпису довіреностей.

3. Своєчасність подання звіту з використання одержаних довіреностей.

На підставі журналу реєстрації довіреностей та первинних документів ревізор перевіряє своєчасність оприбуткування матеріальних цінностей. Важливим завданням ревізії є перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей. При надходженні матеріальних цінностей зіставляють назву та кількість оприбуткованих матеріальних цінностей з даними супроводжувальних документів. У разі виявлення недостачі складають акт прийому, який підписується представником постачальника та незацікавленою особою. Ревізор зобов’язаний звернути увагу на випадки складання прийомних актів та перевірити їх обґрунтованість. Акти вважаються обґрунтованими, якщо вони приймаються постачальником, або задовольняються арбітражним судом. У всіх інших випадках дані акти вважаються безпідставними. Особливо детальній перевірці підлягають операції, які пов’язані з придбанням матеріальних цінностей підзвітними особами. Оскільки при цьому

зустрічаються значні зловживання. Наступним етапом роботи є перевірка правильності відпуску матеріалів.

Відповідно до П(С)БО9 “Запаси” при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінювання їх здійснюється за одним з таких

методів:

1. За ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів

2. За середньозваженою собівартістю

3. За собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFO)

4. За собівартістю останніх за часом надходження запасів (LIFO)

5. За нормативними витратами

6. За цінами продажу

Для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

27.Контроль організації складського господарства, зберігання ТМЦ

Ревізія виробничих запасів починається з перевірки складських приміщень і місць тимчасового зберігання, так як від умов зберігання залежить їх збереженість. Основна відповідальність за організацію та забезпечення контролю за зберіганням і збереженням матеріальних ресурсів покладено на внутрішньогосподарський контроль. Його здійснюють керівники підприємств, спеціалісти, керівники виробничих підрозділів, обліково-економічна служба, МВО. Перевірку умов зберігання і збереження матеріальних ресурсів у процесі зовнішніх ревізій проводять під час інвентаризації, а при поточному контролі – у процесі тематичних перевірок.

Під час перевірки складських приміщень дається оцінка умов зберігання продукції та виробничих запасів, а також дотримання порядку приймання та видачі ТМЦ.

Перевіряючи стан та організацію складського господарства встановлюють:

- забезпеченість приміщеннями, їх технічний стан;

- наявність вагових приладів, тари та іншого обладнання;

- дотримання правил складування і зберігання ТМЦ (підтримання відповідного температурного режиму, вологості, правильність закладання овочів, картоплі та фруктів на тривале зберігання тощо);

- забезпечення засобами протипожежної безпеки;

- організація сторожової охорони; - закріплення майна за МВО.

Однією із форм такого контролю є паспортизація умов зберігання матеріалів, сировини і продукції. У паспортах відповідь на питання зазначають словами «так» чи «ні» або вказують відсоток відповідності.

Поточний контроль за зберіганням цінностей здійснюють перш за все МВО. Н-д, зав нафтоскладу повинен регулярно по кожному резервуару окремо перевіряти відповідність фізико-хімічних характеристик нафтопродуктів вимогам стандартів чи технічним умовам, виявляти наявність води, механічних домішок, з тим, щоб запобігти заправці машин неякісним паливом і мастильними матеріалами; забезпечувати належне приймання та відпуск палива.

В ході ревізії важливо перевірити використання приміщень за призначенням, правильність складування матеріалів, загратованість вікон, наявність запорів, справність даху та вікон, наявність стелажів, а для зберігання зерна – засік; ким і як охороняються складські приміщення у вечірній та нічний час, вихідні і святкові дні; чи є спеціальні місткості для збирання відпрацьованих масел безпосередньо на ділянках технічного обслуговування автомобілів.

Перевіряючи збереженість ТМЦ, ревізор встановлює, чи не зберігаються окремі матеріали під відкритим небом або в непристосованих приміщеннях і чи не піддаються вони внаслідок цього псуванню; чи забезпечена справність нафтозаправного і нафтоскладського устаткування (чи немає протікання в резервуарах, трубопроводах, заправних колонках тощо).

При виявленні псування цінностей ревізор визначає розмір завданого збитку, причини псування, умови, що сприяли йому, винних осіб.

28. Особливості проведення інвентаризації окремих видів виробничих запасів

До початку інвентаризації всі операції складу чи магазину припиняються і всі підсобні приміщення та інші місця зберігання цінностей, які мають окремі входи і виходи, пломбуються. Потім комісія вимагає від завідувача складу (магазину) товарний звіт із документами на момент інвентаризації і розписку про здачу всіх документів (її текст наведено на титульних аркушах опису). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії перевіряє щодо правильності їхнього складання, правильності цін, наявності підписів матеріально відповідальних осіб на всіх документах. Пильній перевірці підлягають документи на внутрішнє

переміщення товарів, коли встановлюють наявність дозволу керівника й головного бухгалтера бази (магазину). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії візує, тобто ставить штамп або надписує від руки "До інвентаризації на ..." (дата) і підписує, що служить для бухгалтерії основою визначення залишків цінностей до початку інвентаризації за обліковими даними.

На оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках і підприємствах роздрібної торгівлі товари в неушкодженій тарі, з пломбами постачальника (у цілих пронумерованих пачках, купах, ящиках, бочках) заносяться за специфікацією або маркіруванням, що є на тарі чи упаковці. Кожну назву товару, його відмітні ознаки, ґатунок, артикул тощо записують в опис окремо. Інвентаризаційна комісія здійснює

перевірку місць товарів на виборку шляхом розкриття й зважування таких місць і робить про це відмітку в описі. Якщо такою вибірковою перевіркою буде встановлено розбіжності, то комісія має провести повну їх перевірку з викликом представника постачальника.

Товар в опис записується з докладною і правильною назвою та повною характеристикою. На вагові товари, що знаходяться в тарі, зазначаються вага брутто і вага нетто. Якщо товар знаходиться в ящиках або бочках, то

поряд із фактичною наявністю проставляється кількість місць (ящиків, бочок тошо).

29. ПРеревірка правильності визначення та списання природних втрат.

Собівартість продукції є одним з основних оціночних показників, в якому в концентрованому вигляді знаходять відображення результати господарської діяльності підприємства, його досягнення, невикористані резерви і недоліки Даний показник узагальнює всі понесені витрати на виробництво і реалізацію продукції чи наданих послуг, тому контроль собівартості продукції і її випуску є важливим завданням комплексної ревізії.

Контроль операцій по випуску продукції і формуванню її собівартості включає цілий комплекс завдань.

Ревізору слід:

• дати оцінку обґрунтованості і напруженості планових показників по виробництву продукції та її собівартості і встановити рівень їх виконання;

• здійснити перевірку обґрунтованості формування витрат виробництва по економічних елементах і статтях калькуляції;

• перевірити правильність розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також звітними періодами;

• встановити наявність і правильність складання планових і звітних калькуляцій, а також кошторисів по окремих видах накладних витрат;

• виявити випадки незаконного списання витрат і втрат за рахунок собівартості (недостач, крадіжок), встановити причини їх виникнення і винних в цьому посадових осіб;

• перевірити достовірність даних обліку і звітності по випуску продукції та її собівартості;

• виявити резерви зниження собівартості продукції, збільшення її випуску, підвищення якості продукції, покращення використання виробничих потужностей підприємства.

Джерелами інформації по контролю витрат виробництва і випуску продукції є:

• бізнес-план підприємства;

• кошториси витрат по організації виробництва і управлінню;

• планові та звітні калькуляції з окремих видів продукції.

• • регістри аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку (карточки обліку витрат по видах продукції, карточки складського обліку готової продукції;

• Головна книга по рахунках 23,26,90,91,92,93,70 тощо;

• договори на поставку продукції;

• періодична та річна бухгалтерська і статистична звітність

При контролі обліку витрат на виробництво продукції ревізору необхідно встановити як дотримувались:

• незмінність вибраного на початку року методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції і його відповідність галузевим і організаційним особливостям підприємства;

• правильність розмежування витрат по звітних періодах і обгрунтованність оцінки витрачених на виробництво продукції матеріальних ресурсів;

• правильність нарахування амортизації по основних засобах, нематеріальних активах і включення її у витрати виробництва;

• обґрунтованість сум накладних витрат і способи їх розподілу по об'єктах калькуляції.

Ревізору слід також оцінити обґрунтованість використання того чи іншого методу обліку витрат (попередільний, позамовний, нормативний) і його вплив на правильність визначення собівартості продукції.

Перевірку віднесення витрат на виробництво потрібно здійснювати у двох напрямках:

• за повнотою і правильністю включення витрат у собівартість продукції та віднесення Їх на незавершене виробництво;

• з'ясування причин перевитрат і виявлення фактів нераціонального використання матеріальних і трудових ресурсів.

Для підсумкової оцінки виконання завдань по зниженню собівартості продукції, фактичні витрати на одну гривню продукції, виходячи з прийнятих в плані цін співставляються з витратами по плану, скоректованими на невраховану економію.

При виконанні вказаних завдань контролю слід керуватися Типовим положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості (від 26.04.1996 р.) а також ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" Враховані на балансі організації матеріальні цінності можуть бути втрачені внаслідок природних втрат, нестач і розкрадань, крадіжок, псування, надзвичайних обставин.

Природного убутку схильні різні види нафтопродуктів, етиловий спирт (випаровування), а також зерно, продукти його пере робки, насіння трав, корми трав'яні і штучно висушені, насіння олійних культур.

Величина природного убутку визначається за встановленими нормами від маси або вартості матеріальних цінностей.

Природний спад може списуватися тільки за фактом недостачі матеріальних цінностей, виявленому в результаті інвентаризації. Підставою для розрахунку і списання природних втрат матеріальних цінностей є: інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, розрахунки природних втрат, оформлені бухгалтерською довідкою, розпорядження керівника організації.

('Писання виявлених нестач проводиться за фактом, але не більше встановлених норм природних втрат по даному виду товарно-матеріальних цінностей.

В даний час діють наступні норми природного убутку продовольчих товарів, встановлені наказом МЗЕЗ України від 19 грудня 1997 р. № 631 «Про норми природного убутку»:

1) Норми природного убутку продовольчих товарів у торгівлі, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР від 2 квітня 1987 р. № 88 «Про затвердження норм природного убутку продовольчих товарів у торгівлі та інструкцій з їх застосування»;

2) Норми природного убутку свіжих картоплі, овочів і плодів у роздрібній торговельній мережі, затверджені наказом Міністерства торгівлі РРФСР від 22 лютого 1988р. № 45 «Про затвердження

норм природного убутку свіжих картоплі, овочів і плодів у міській і сільській роздрібній торговельній мережі та Інструкції щодо їх застосування ».

Дані норми природного убутку застосовуються всіма організаціями торгівлі незалежно від форм власності, і під час перевезення, зберіганні та продажу товарів вони є граничними. Списання товарів у межах норм природних втрат виробляють лише в разі виявлення фактичної недостачі в процесі інвентаризації або при прийманні товарів. Списання товарів за встановленими нормами на підставі розрахунку природного убутку в міжінвентаризаційний період не допускається. Після встановлення за результатами інвентаризації нестачі товарів у бухгалтерії здійснюється розрахунок товарних втрат внаслідок природних втрат. Якщо обчислена сума природного убутку перевищує суму нестачі, то списанню підлягає фактична сума недостачі, встановлена ​​під час інвентаризації.

Норми природного убутку, встановлені у відсотках до торгового обороту, застосовуються роздрібними торговельними організаціями згідно з додатком № 2 до листа Мінторгу РРФСР від 21 травня 1987 р. № 085 лише до товарів, проданих за звітний період, незалежно від терміну їх зберігання в роздрібній торгівлі .

До штучних товарах, а також товарах, що надходять у роздрібні торговельні організації у фасованому вигляді, норми природного убутку не застосовуються.

На товари, фасовані в магазинах, норми природного убутку застосовуються в тому ж розмірі, що і на нефасований товари.

Норми розрізняються по зонах (регіонах Російської Федерації) і групам магазинів. До першої групи належать магазини самообслуговування, включаючи універсами, а також магазини інших типів з річним товарообігом не менше 4 млн руб. при торговій площі понад 400 м е. Інші магазини відносяться до другої групи.

У ході інвентаризації складається інвентаризаційний опис форми № інв-3, на полях якої проставляються норма і сума природного убутку для кожного найменування, за яким виявлена ​​недостача і є норми природних втрат. Розрахунок величини природних втрат на товари, продані в роздріб, проводиться згідно з додатком № 2 до листа Мінторгу РРФСР № 085 і складається в наступному порядку.

При обліку товарів за продажними цінами: Д 94 - К 41 - на продажну вартість відсутніх товарів (за виявленим фактом), Д 94 - До 42 - на суму торгової націнки, що відноситься до списує товар (методом «червоне сторно»). Д 44 - До 94 - втрати від нестачі товарів у межах норм природних втрат.

При обліку товарів за покупними цінами: Д94 - К41-на продажну вартість відсутніх товарів (за виявленим фактом), Д 44 - До 94 - втрати від нестачі товарів у межах норм природних втрат.