31. Маніпуляція та психологічні засоби захисту від неї. .

Лат. manipulus — а) пригоршня, горстка (manus — рука + pie — наповнювати), б) невеликий загін воїнів (близько 120 чоловік) в римському війську.

Маніпулятивне спілкування передбачає вплив на партнера зі взаємодії з метою досягнення своїх прихованих намірів і цілей. Маніпуляція має за мету досягнення контролю над поведінкою й думками іншої людини. Основна особливість при маніпулятивному спілкуванні: партнер не інформує свого співбесідника про істинні цілі їхньої розмови, вони їм приховуються або підміняються іншими. Отож маніпуляція – це приховане управління людьми та їхньою поведінкою.

Існує декілька особливостей маніпулятивної поведінки, які відрізняють її від інших моделей спілкування (сх. 1).

Брехня.(фальшивість, шахрайство). Використовує прийоми, маневри, «ламає комедію», грає ролі, прагне справити приємне враження. Добирає почуття

Неусвідомленість.(апатія, нудьга). Не усвідомлює значення життя. "Тунельне" бачення, тобто бачить і чує лише те, що бажає бачити і чути.

Низька самооцінка.(низька самоповага). Не приймає себе, погано ставиться до себе, відчуває неповноцінність, чутливий до докорів та схвалення, болючо реагує на конструктивну критику. Дратується, лякається недоліків.

Контроль.(замкненість, навмисність).Життя сприймає як партію у шахи. Прагне контролювати ситуацію. Зовнішньо зберігає спокій, щоб приховати

плани від опонента.

Цинізм.(безвіра).Не довіряє нікому: ні собі, ні іншим. У глибині душі не довіряє людській природі взагалі. Поділяє людей на дві групи: кого контролює він і хто контролює його.

Ефективність же маніпуляції залежить від уміння маніпулятора використовувати психологічно уразливі позиції людини. Отже, розглядаючи маніпуляцію з моральних норм спілкування, а також мотиваційного й когнітивного аспектів, з’ясовується проблема негативних наслідків у стосунках між партнерами:

• - у маніпулятора формується уявлення про людину як про засіб досягнення цілей, що з часом оформлюється в звичку розпоряджатися партнером;

• - партнер сприймається не як найвища цінність, а як носій певних, потрібних маніпуляторові властивостей;

• - у маніпулятора виникає егоцентризм, одностороннє бачення партнера й себе, нездатність і небажання індивіда реально оцінити ситуацію, зосередженість на власних інтересах [2, с. 346].

Механізми психологічного захисту

1. Відхід - збільшення дистанції, переривання контакту, виведення себе за межі досяжності впливу агресора. Прояви цього виду захистів: зміна теми бесіди на безпечне, небажання загострювати відносини (обхід гострих кутів), прагнення ухилитися від зустрічей з тим, хто є джерелом неприємних переживань; уникнення травмують ситуацій, переривання бесіди під слушним приводом і т. п. Граничним вираженням даної тенденції може бути повна замкнутість, відчуження, відмова від контактів з людьми.

2. Вигнання - збільшення дистанції, видалення агресора. Варіації проявів: вигнати з дому, звільнити з роботи, відіслати куди-небудь під прийнятним приводом, засудження, глузування, приниження, колючі зауваження. Граничним вираженням даної тенденції виявляється вбивство - захисна за походженням агресія, доведена до свого логічного завершення. Оскільки ми вже прийняли в якості модельного подання множинну природу особистості, легко зрозумілим стає віднесення осуду і глузування до стратегії вигнання - це часткове вбивство, знищення якоїсь частини іншого: риси характеру, звичок, дій, намірів, схильностей і т. д.

3. Блокування - контроль впливу, що досягає суб'єкта захисту, виставляння перешкод на його шляху. Варіації: смислові та семантичні бар'єри ( «мені важко зрозуміти, про що йде мова»), рольові малюнки ( «я на роботі»), «маска», «персона» (Юнг) і т. п., які беруть на себе основний «удар» ( «це не я - це у мене такий характер»). Ліміт вираз: огорожу себе, повна самоізоляція допомогою глибокоешелонованої оборони.

4. Управління - контроль впливу, що виходить від агресора, вплив на його характеристики: плач (прагнення розжалобити) і його ослаблені види - скарги, ниючі інтонації, зітхання; підкуп або прагнення умилостивити; спроби подружитися або стати членами однієї спільності ( «своїх не б'ють») ; послабити або дестабілізувати активність, повністю інактивувати; спровокувати бажане поведінку і т. д. Сюди ж потрапляє захисна за походженням маніпуляція. Ліміт вираз - підпорядкування іншого, помиканіе ім.

5. Завмирання - контроль інформації про самого суб'єкта захисту, її спотворення або скорочення подачі. Прояви: маскування, обман, приховування почуттів, відмова від дій, щоб не проявляти себе (не накликати біду). Крайня форма - заціпеніння, тривожна пригніченість.

6. Ігнорування - контроль інформації про агресорі, наявності або характер загрози з його боку, обмеження за обсягом або викривлене сприйняття. Наприклад, стереоті-пізація ( «так він просто хуліганить»), зменшення ступеня загрози, пояснення позитивними намірами ( «вона бажає мені добра»). Ліміт прояв - критичне спотворення, втрата адекватності сприйняття, ілюзії.