- •7. Страхування відповідальності
- •7.1. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Моторне ( транспортне) страхове бюро України та його функції. Міжнародна система “Зелена картка»
- •7.2. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції
- •7.3. Страхування професійної відповідальності
- •7.4. Страхування відповідальності за забруднення довкілля
- •7.5. Інші види страхування відповідальності
- •8. Перестрахування і співстрахування.
- •8.1. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку
- •8.2. Суб’єкти перестрахування
- •8.3. Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування
- •9. Доходи, витрати і прибуток страховика
- •9. Доходи, витрати і прибуток страховика
- •9.1. Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Зароблені премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів
- •9.2. Витрати страховика: склад та економічний зміст. Собівартість страхової послуги. Виплата страхових сум і страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової компанії
- •9.3. Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Розподіл прибутку.
- •9.4. Оподаткування страховиків.
- •10. Страхові посередники.
- •11. Фінансова надійність страхової компанії.
- •11.1. Поняття фінансової надійності страховика та її значення. Тарифнаполітика. Формування збалансованого страхового портфеля. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності
- •11.2. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні коштистраховика. Фактичний і нормативний запаси платоспроможності, порядок їх обчислення. Технічні резерви, їх склад
8.3. Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування
За методами передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі види:
→ факультативні;
→ облігаторні (договірні);
→ факультативно-облігаторні (змішані).
Факультативний |
Облігаторний (договірний) |
Факультативно-облігаторний |
Кожний ризик розглядається окремо і може перестраховуватись повністю або частково Цесіонарій може прийняти, відкинути або змінити умови пропозиції цедента Цесіонарій і цедент вільні у своєму виборі щодо умов та розмірів передачі (прийняття) ризику уперестрахування |
Обов'язкова передача цедентом певної долі усіх ризиків, прийнятих на страхування, цесіонарію, якщо їх страхова сумаперевищує обумовлений розмір власної участі цедента Цесіонарій зобов'язаний прийняти уперестрахування долі усіх ризиківстраховика Цесіонарій може внести певні обмеження своєї відповідальності з ризиків, що перестраховуються |
Цедент має право визначити, які ризики і у яких розмірах можуть бути передані уперестрахування Цесіонарій зобов'язаний прийняти цедирувані долі ризиків на умовах, визначених цедентом |
Визначити переваги та недоліки факультативного та облігаторного методів допоможуть рис.нижче.
Рис. Переваги та недоліки факультативного методу
Рис. Переваги та недоліки облігаторного методу
У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування, при якому факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність - для перестраховика. Цедент передає чи залишає у себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний прийняти обумовлені договором ризики.
Перестраховик, який укладає факультативно-облігаторний договір, має повною мірою довіряти компанії-цеденту, оскільки його інтереси та збалансованість портфеля залежать від перестрахувальника. Тому перестраховик не завжди зацікавлений у факультативно-облігаторному договорі, віддаючи перевагу звичайній факультативній цесії, яка дає змогу всебічно проаналізувати кожний ризик.
Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпано місткість пропорційних договорів.
8.4. Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування. Квотні й ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та вади. Непропорційне перестрахування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості
Існує безліч різних за формою здійснення перестрахувальних договорів. Стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору не існує. У кожному окремому випадку договориперестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії, власним утриманням.
Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться формою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна та непропорційна форми проведення перестрахувальних операцій.
Форми перестрахування
Пропорційна: В и д и д о г о в о р і в |
Непропорційна: В и д и д о г о в о р і в |
- квотний договір - договір ексцендента суми (катастрофічний ексцендент збитку) - квотно-ексцедентний договір |
- договір ексцендента збитку (ризиковий ексцендент збитку - ехсеss оf loss) - договір ексцедента збитковості (stop loss) |
Сутність пропорційного перестрахування полягає в тому, що ризик, який буде перестраховано, розподіляється між цедентом і перестраховиком на основі фіксованого відсоткового співвідношення, яке визначає як частку перестраховика у всіх збитках, так і його частку в розподілі премії. Іншими словами, частка перестраховика в покритті ризику, в отриманні премії та у виплаті відшкодування визначається, виходячи із заздалегідь погодженого власного утримання цедента.
Характеристика договорів пропорційної форми перестрахування
Вид договору |
Характеристика |
Квотний договір |
всі договори в певному виді страхування перестраховуються у перестраховика, який зобов'язаний прийняти зазначені договори на основі єдиного й визначеного відсоткового співвідношення (за квотою). Тобто цедент зобов'язаний передати перестраховикові визначену частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик не має права відмовитися від прийняття часток таких ризиків. Як правило, у квотному перестрахуванні цедент передає, а перестраховик приймає від нього відповідну частину премії, визначену у відсотках. У свою чергу і перестраховиксплачує цедентові комісійну винагороду (за надання можливості участі в договорі), а також тантьєму - додаткову комісію зі свого прибутку. |
Договір ексцедента сум |
застосовується тоді, коли застраховані ризики суттєво відрізняються за вартістю застрахованих об'єктів (застраховані ризики різні за страховими сумами). Перед укладенням договору ексцедентного перестрахування цедент ретельно аналізує статистику страхових випадків, здійснює актуарні розрахунки і на таких підставах визначає розмір власної участі в усіх або в частині договорів безпосереднього страхування. Відповідальність, яка перевищує участь цедента в договорах безпосереднього страхування, передається цедентом для покриття перестраховикові. Розмір власного утримання цедента є лімітом або лінією (часткою), на підставі якої розраховується ексцедент, тобто сума ризику, яка перевищує ліміт власного утримання цедента в певну кількість разів. Одним із головних завдань цедента під час укладання договору ексцедентного перестрахування є визначення розміру власного утримання (кількості ліній) для різних видів ризиків, які він має намір прийняти на страхування. Кратність (кількість ліній), яка перевищує розмір власного утримання цедента, обумовлюється в договорі ексцедентного перестрахування. Ексцедент розраховується як сума власного утримання цедента (ліміт), помножена на зафіксовану в договорі таку кількість разів (ліній), яка забезпечить необхідне й обумовлене перестрахування ризику. Основою для підписання договору перестрахування є сліп (збір). У сліпі в основному визначаються вид і тип перестрахування; кількість ліній; розмір утримання; місцезнаходження ризику, який підлягає перестрахуванню; очікувана перестрахувальна премія та максимальна відповідальність перестраховика. |
На відміну від пропорційного перестрахування, де компенсування збитків або шкоди розподіляється між цедентом і перестраховиком у пропорції, що відповідає розподілу страхових сум і премій, у непропорційному перестрахуванні виплати перестраховика визначаються виключно величиною збитків (шкоди). Пропорційний розподіл окремого ризику й отриманої за нього премії не застосовується.
Призначення непропорційного перестрахування - гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам сплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором.
Як правило, непропорційне перестрахування застосовується для ризиків, які пов'язані з великими катастрофічними збитками, або тоді, коли важко визначити верхню межу страхової відповідальності.
Характеристика договорів непропорційної форми перестрахування
Вид договору |
Характеристика |
Ексцедент збитку |
Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитку визначається в абсолютній сумі, тому цедент спочатку переказує перестраховикові аванс премії, а після отримання фактичної премії за рік цедент здійснює перерахунки з перестраховиком. Відповідно до договору ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку. |
Ексцедент збитковості |
Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитковості визначається як відсоток від річної премії цедента. Тобто за договором перестрахування ексцедента збитковості перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише в тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток. |