7.5. Інші види страхування відповідальності

 

Страхування відповідальності роботодавців

У більшості країн світу є обов'язковим страхування відповідальності роботодавців.Страхувальником виступає роботодавець, який несе відповідальність перед службовцями в разі:

— особистої необережності;

— недопоставки відповідного та безпечного обладнання, незабезпечення безпечних робочих місць та організації роботи;

— порушення законодавчих актів, які можуть спричинити відповідальність роботодавця.

Об'єктом страхування є майнові інтереси роботодавця, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров'ю його робітників в процесі виконання ними своїх службових обов'язків.

Страхова сума визначається у вигляді повного ліміту відповідальності. Обов'язково застосовується франшиза з одного страхового випадку, а також за збитками стосовно одного службовця.

 

Страхування відповідальності перевізника вантажів

Об'єктом страхування є відповідальність вантажоперевізника за втрату, загибель або пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення (відповідальність за вантаж). За додаткову страхову премію може бути включений ризик настання відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу у результаті затримки в доставці. Об'єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду їхньому життю, здоров'ю або майну, завдану під час транспортування вантажу (відповідальність перед третіми особами), відповідальність за забруднення навколишнього середовища. У цьому разі покриття надається на умовах, аналогічних страхуванню відповідальності перед третіми особами та за забруднення.

Страхування відповідальності перевізників за вантаж (крім авіаперевізників) здійснюєтьсядобровільно.

Страхувальником є транспортне підприємство, яке бере участь у вантажоперевезенні (тобтострахувальник може бути формальним перевізником).

Страхування відповідальності перевізника не залежить від того, застрахований вантаж чи ні. Такі поліси можуть видаватися різними ринками страхування. Наприклад, традиційно відповідальність за вантаж авіаперевізника страхується на ринку авіастрахування, а вантаж, що перевозиться повітряним транспортом, як і іншими видами транспорту, - за умовами морського полісу на ринку страхування вантажів.

8. Перестрахування і співстрахування.

 

Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Суб’єктиперестрахування.  Методи перестрахування. Факультативне  перестрахування. Облігаторне перестрахування.  Порівняльний аналіз методів перестрахування. Форми проведення  перестархувальних операцій. Пропорційне перестрахування. Кватні й ексцедентів договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та вади. Непропорційнеперестрахування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості. 

 

 

8.1. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку

 

Перестрахування — це система економічних відносин, у відповідності до якої страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає, на погоджених умовах, іншим страховикам з метою створення по можливості збалансованого портфеля страхування, забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій.

Закон України «Про страхування» визначає перестрахування як страхування однимстраховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестрахувальника) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, відповідно до законодавства країни, у якій він зареєстрований.

Це дуже специфічні економічні відносини, вони суттєво відрізняють страхування від інших видів економічної діяльності, якою займаються різні суб'єкти ринку. Саме в процесі передачі частини страхового ризику у перестрахування відбувається обмеження власного ризику страховика, що дає йому додаткові можливості проводити страхові операції та підвищує рівень гарантованості виконання зобов'язань перед страхувальником. Саме перестрахування сприяє зростанню обсягів страхової відповідальності, що може прийняти на себе кожний окремий страховик.

Отже, перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Ураховуючи перестрахування, страховик може брати на страхування більшу кількість ризиків.

Передавання частини ризику від одного страховика до іншого викликано також необхідністю оптимізації страхового портфеля, підвищення надійності та платоспроможності страховика при здійсненні страхових операцій. Перестрахування надає реальні можливості для кращого задоволення економічних інтересів кожного із учасників страхового бізнесу. Адже в процесі перестрахування може забезпечуватися не лише захист портфеля страховика від надмірних виплат за окремими (катастрофічними) страховими ризиками, а й досягатися розподілення страхових виплат серед багатьох страховиків.

Згідно з чинним страховим законодавством операції з перестрахування є необхідною умовою для забезпечення платоспроможності страховиків, надійності, безпечності і диверсифікованості розміщення страхових резервів страховика у разі, коли страховик приймає на себе страхові зобов'язання в обсягах, що можуть перевищувати можливості їх виконання за рахунок власних активів. Для страховиків, що працюють в Україні, передбачено обов'язкове перестрахування, якщострахова сума за окремим об'єктом і видом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і створених страхових резервів на останню звітну дату.

Для перестраховиків, що працюють за межами України, перестрахування є реальною економічною передумовою здійснення таких видів страхової діяльності, як страхування міжнародних перевезень, страхування інвестиційних проектів, а також об'єктів підвищеного ризику тощо.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.

Перестрахування тим більше стає необхідністю, чим меншими є власні страхові ресурсистраховика. В Україні їх можна вважати мінімальними, тому страховики-резиденти неспроможні самостійно брати на себе навіть невеликі (а за мірками західних страхових компаній - мінімальні) ризики.

В Україні практично немає жодної страхової компанії, спроможної самостійно покрити страхові відшкодування від реалізації страхового ризику на великих промислових підприємствах, у авіаційному чи морському страхуванні. Отже, така економічна реальність спонукає страховиків активно проводити перестрахування.