Історіографія курсу

Дослідження присвячені історії розвитку українських спецслужб з’явилися лише нещодавно.

Серед найбільш видатних українських дослідників розвитку військової історії (в тому числі розвідки) у період Київської Русі можна назвати Мико́лу Фе́доровича Котля́ра (1932, Кам'янець-Подільський). Доктор історичних наук (1973). Член-кореспондент Національної академії наук України (обрано 14 квітня 1995 року). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за 2001 рік. 1956 року закінчив історичний факультет Київського університету. Захистив докторську дисертацію «Історія грошового ринку України 9 — 18 століть». Микола Котляр став співавтором посібника для ВНЗ «Очерки истории Украины», що вийшов 2010 року в Києві (видавництво«Киевская Русь») під редакцією Петра Толочка. Котляру було довірене написання розділу про період Великого князівства Литовського, при тому, що він не був спеціалістом з даного відтинку української історії. Робота Миколи Котляра зазнала критики через як фактичні помилки й суперечності, так і плагіат.

Його найвидатнішою працею є у даному напрямку є «Нариси воєнного мистецтва Давньої Русі». – К.: Наш час, 2010.

Період розвитку розвідки у часи козаччини досліджував Богдан Іванович Сушинський. Народився 1946 року у м. Самборi на Львiвщинi На початку 2000 року побачила світ його книга «Лицарі приморського степу. Історія Чорноморського козацтва XVIII-ХХ століть». Він створив першу у світі повну «Історію Чорноморського козацтва» та є автором книжок «Українське Чорноморське Подунай-Гуляйпільське козацтво», «Історія Чорноморсько-Дністровського та Всеукраїнського реєстрового козацтв», підготував до друку унікальну працю «Всесвітня козацька енциклопедія». Перу академіка Б.Сушинського належить також монографія „Історія українського лицарства“, яка, за всеукраїнським рейтинговим опитуванням, увійшла до десятки кращих історичних видань в Україні 2002 року.

Визначним дослідником вітчизняних спецслужб періоду Української революції 1917 – 1921 років є генерал-майор Сідак Володимир Степанович -доктор історичних наук, кандидат юридичних наук, професор. Закінчив філологічний факультет Рівненського державного педінституту. З 1970 р. на службі в органах державної безпеки. Пройшов шлях від молодшого оперативного працівника до заступника начальника управління. З 1988 року очолює спеціальні вищі заклади освіти; організатор і перший ректор Академії Служби безпеки України. 6 автором понад 60 наукових праць, з яких близько 20 присвячені історії спеціальних служб України.

Головною працею є монографія – Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 pp. – К.: Альтернатива, 1998. – 320 с.

Провідним дослідником історії розвідки та контррозвідки підпілля ОУН й УПА є Дмитро Валерійович Вєдєнєєв (1 серпня 1967, Сєвєродонецьк) — заступник Голови Українського інституту національної пам'яті, завідувач кафедри оперативного мистецтва та історії спецслужб Національної академії Служби безпеки України, доктор історичних наук, професор. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2007). До головних його праць можна віднести:

Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920—1945). Монографія. — К.: Ґенеза. 2006. — 408 с.

Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. «Повстанська розвідка діє точно і відважно…». Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення ОУН та УПА. 1940—1950-ті роки. — К.:К. І. С., 2006. — 568 с.

Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945—1980-ті роки: Монографія. — К.: К. І. С., 2007. — 568 с.

Веденеев Д. Украинский фронт в войнах спецслужб: Исторические очерки. — К.: К. И. С., 2008. — 432 с.

Вєдєнєєв Д. В. Задзеркалля історії: Нариси минулого спеціальних служб. — К.: К. І. С., 2008. — 288 с.

Веденеев Д. В. Одиссея Василия Кука. Военно-политический портрет последнего командующего УПА. — К.: К. И. С., 2007. — 208 с.

Биструхін Г. С., Вєдєнєєв Д. В. Війна в кам‘яних джунглях. Міська партизанська війна як феномен збройної боротьби та спеціальної діяльності. 1945—2005 рр. Монографія. — К.: Генеза, 2006. — 512 с.

Останнім часом з’явилися дослідження українських спецслужб, які охоплюють більш вузьку проблематику. До таких дослідників можна віднести співробітника Галузевого архіву СБ України Валерія Огородніка, який у 2010 р. захистив кандидатську дисертацію «Підготовка кадрів у референтурах СБ ОУН(б) у 1941-1951 рр.» та монографія написана у співавторстві з Олександом Іщуком «Генерал Микола Арсенич: життя та діяльність шефа СБ ОУН» - Коломия, 2010. – 196 с.

Перша праця присвячена діяльності Служби безпеки ОУН на регіональному рівні (Волинська обл.) була видана 2007 р. у Луцьку Ярославом Миколайовичем Антонюком. У 2011 р. було захищено в Острозі кандидатську дисертацію «Діяльність Служби безпеки ОУН(б) на території Волині та Полісся (1946-1951 рр.)».

Серед істориків, які присвятили висвітленню діяльності українських спецслужб окремі статті можна назвати: Володимира Ковальчука, Валерія Єфименка, Олександр Вовка, Олександра Лисенка, Іван Патриляк та інших.