Розрахунок природного освітлення

Цей розрахунок полягає у визначенні сумарної площі світлових прорізів, потрібної для забезпечення нормовано­го значення коефіцієнта природної освітленості на робочих місцях.

Розрахунок площі світлових прорізів при бічно­му освітлені здійснюється за формулою :

(2)

де S_b, - площа світлових прорізів при бічному освітленні; е_н , - нормоване значення КПО, % ; k_з - коефіцієнт запасу ; h_b - світлова характерис­тика вікон; S_п - площа підлоги приміщення, м²; К_б - коефіцієнт затінення вікон будівлями, що стоять напроти; t загальний коефіцієнт світлопропускання:

t=t_1×t_2×t_3×t_4×t₅ (3)

де t₁- коефіцієнт світлопропускання матеріалу (для оди­нарного листового скла - 0,9; подвійного - 0,8; потрійного - 0,75); t₂- коефіцієнт, який ураховує втрати світла в рамі світлопрорізу (для одинарних дерев'яних рам вікон і ліхтарів виробничих приміщень - 0,75; сталевих - 0.9): _×t₃—коефіцієнт який враховує втрати світла в несучих конструкціях покриття (для стальних ферм - 0,9; залізобетонних і дерев'яних - 0,8; при бічному освітлені - 1); _×t₄- коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях (для штор і жалюзів, які прибираються і регулюються - 1; стаціонарних - 0,65...0,75; для горизонтальних козирків - 0,6...0,9); _×t₅ – коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, що встановлюється під ліхтарями (приймається рівним 0,9); r₁, - коефіцієнт, що вра­ховує підвищення КПО при бічному освітлені за рахунок світла відбитого від поверхней приміщення та підстелюючого шару прилеглого до будівлі.

Вимірювання освітленості

Прилад для вимірювання освітленості

Люксметр типу Ю-116 складається з двох самостійних приладів: фотоелектричного селенового елемента та гальванометра. При потрап­лянні світлового потоку на фотоелемент у ньому виникає електрору­шійна сила. Фотоелемент з'єднують двома проводами з гальваномет­ром, шкала якого градуйована безпосередньо у люксах. Відхилення стрілки приладу пропорційні освітленості елементу.

На передній панелі люксметра знаходяться кнопки перемикача й табличка зі схемою, яка пояснює дію кнопок і використання насадок із діапазонами вимірювань. Прилад магнітоелектричної системи має дві шкали: 0-100 та 0-30. На кожній з них крапками позначено початок діапазону вимірювань (17 та 5 лк). Є механічний коректор для встано­влення стрілки у нульове положення.

Селеновий фотоелемент знаходиться у пластмасовому корпусі і приєднується до вимірювача шнуром із вилкою, яка забезпечує прави­льну полярність з'єднання. Для зменшення конусної похибки застосо­вується насадка на фотоелемент, яка складається з півсфери з білої світлорозсіювальної пластмаси та непрозорого пластмасового кільця, що має складний профіль. Насадка позначена літерою К, нанесеною на її внутрішній бік. Ця насадка застосовується не самостійно, а сумісно з однією з трьох інших насадок, які мають позначення М, Р, Т.

Кожна з цих трьох насадок сумісно з насадкою К утворює три поглиначі з коефіцієнтом послаблення 10, 100, 1000 і застосовується для розширення діапазону вимірювань. Таким чином, можливі діапазони вимірювань та відповідні коефіцієнти перерахунку шкал k становлять:

• для насадок К, М: 50-300 та 170- 1000 лк, k = 10;

• для насадок К, Р: 500-3000 та 1700- 10000 лк, k = 100;

• для насадок К, Т: 5000-30000 та 17000-100000 лк, k = 1000;

• без насадок, із відкритим фотоелементом: 5 – З0 та 17 - 100, k =1. Основна похибка вимірювань становить ± 10%.

Прилад був тарований при лампах розжарення, тому його покази при інших джерелах світла необхідно помножувати на поправочний коефіцієнт К: при освітленні природним світлом К = 0,8; при люміне­сцентних лампах ЛД К = 0,9, ЛБ К = 1,17; при лампах ДРЛ К = 1,09. Поправочний коефіцієнт враховує спектральну чутливість фотоелемента.