
- •1. Понятійно-правовий категоріальний апарат в праві єс: право єс, право єСп, європейське право.
- •2. Співвідношення понять правова система єс, система права єс, система джерел права єс.
- •3. Правопорядок єс та його закріплення в рішеннях Суду єс.
- •5. Поняття та структура права єс.
- •10. Дія норм права єс в часі, просторі та за колом осіб.
- •11. Правова природа права єс.
- •12. Основні етапи розвитку права Європейських Співтовариств.
- •13. Розвиток економічної та політичної концепції уніфікації Європи.
- •14. Ідея Єдиної Європи в історичному контексті.
- •15. Паризький договір 1951 року: структура та інституційний механізм.
- •16. Договір про створення єес 1957 року.
- •17. Єдиний європейський акт: передумови прийняття та напрямки реформ.
- •18. Договір про створення єс 1992 року: основні положення та зміни в інституційному механізмі.
- •19. Амстердамський та Ніццькі договори і їх роль у розвитку права єс.
- •20. Конституція
- •21. Лісабонський договір: порядок прийняття, основні положення та нововведення.
- •24. Поняття, ознаки, особливості джерел права єс.
- •25. Первинне право.
- •26. Регламент як джерело права єс.
- •27. Директива як джерело права єс: пряма і непряма дія.
- •28. Рішення, рекомендації та висновки як джерела права єс.
- •29. Прецедентне право та його місце в системі джерел права єс.
- •30. Міжнародні договори та їх місце в системі джерел права єс.
- •31. Поняття, ознаки та система принципів права єс.
- •34. Суб’єкти права єс.
- •35. Принципи субсидіарності та пропорційності у праві єс.
- •36. Міжнародна правосуб’єктність єс та Лісабонський договір.
- •39. Рада єс. (законодавча)
- •40. Європарламент (законодавча)
- •41. Комісія єс (виконавча)
- •44. Європейська рада.
- •45. Європейський центральний банк.
- •46. Рахункова палата
- •47. Допоміжні органи.
- •59. Асоціація єс з заморськими країнами і територіями.
- •60. Міжнародні угоди єс
19. Амстердамський та Ніццькі договори і їх роль у розвитку права єс.
Амстердамський договір (1997) посилив захист прав і свобод людини. Договір передбачив застосування санкцій проти країн-учасниць, які порушували фундаментальні принципи свободи й демократії (базові принципи ЄС), аж до їхнього виключення із Союзу. Констатація "серйозного й неодноразового порушення" входить в обов'язки Ради, яка збирається на рівні голів держав і урядів І виносить постанову одностайним голосуванням на пропозицію третини країн-членів або Комісії після відповідного висновку Європарламенту. Договір надав офіційний статус процедурам, спрямованим на зміцнення прав і свобод людини. Амстердамський договір наголосив на значенні соціальних прав.
Амстердамський договір:
- розширив сферу соціальної політики ЄС. Невід'ємною частиною цього Договору вважалася Угода про соціальну політику, яку підписали одинадцять із дванадцяти країн-членів за винятком Великобританії. Приєднання Великобританії до спільної соціальної політики ЄС дозволило ввести у Амстердамський договір окремим розділ "Соціальна політика, освіта, професійна підготовка та молодь", створений шляхом об'єднання видозміненого тексту Угоди про соціальну політику з відповідними положеннями Маастрихтського договору;
- посилив положення про захист довкілля, охорону здоров'я, охорону здоров'я, захист споживачів;
- було виділено окремий розділ - "Зайнятість", що свідчило про наміри Євросоюзу дати відповідь на найгостріше соціальне питання 90-х років - кризу зайнятості;
- розвинув інститут європейського громадянства шляхом виділення відповідних статей в окрему частину - "Громадянство Союзу";
- уточнив співвідношення між європейським і національним громадянством: ст. 17 частини другої консолідованих договорів визначає, що громадянство Союзу доповнює, а не замінює національне громадянство;
- вніс поправки в інституціональну систему ЄС. Були розширені законодавчі повноваження Європарламенту, підвищено його роль у формуванні Єврокомісії, чим суттєво підвищився його статус в ієрархії інститутів ЄС;
- розширив сферу прийняття рішень у Раді кваліфікованою більшістю, розширив повноваження голови Комісії. Нові доповнення й поправки до статей Договору уточнюють, що Комісія ЄС працює під політичним керівництвом свого голови, який з часу призначення бере участь у виборі членів Комісії;
- посилив відкритість у процесі прийняття рішень у Євросоюзі, запровадив поняття гласності. Під гласністю Договір розуміє відкритий доступ громадян і суспільних об'єднань до законодавчої документації європейських інститутів, що скорочує дистанцію між ними й громадянами. Амстердамський договір містить положення щодо координації дій інститутів ЄС, а також держав-членів, спрямованих на захист фінансових інтересів Євросоюзу.
Окремий протокол, прикладений до Амстердамського договору, був присвячений принципам субсидіарності й пропорційності. Протокол визначив шляхи реалізації цих принципів, критерії й процедурні правила, що мають дотримуватись інститути ЄС у процесі застосування цих принципів
Ніццький Договір (2001) став логічним продовженням попередніх Договорів. Його положення зосереджувались на трьох основних проблемах:
внутрішніх реформах ЄС (зміни в основних принципах і процедурах прийняття рішення кваліфікаційною більшістю з можливістю блокування їх меншістю, обмеження застосування права вето);
прийняття в ЄС країн Центральної та Західної Європи з наданням їм місць та голосів у інститутах ЄС, перерозподіл місць між «старими» членами ЄС;
формування спільної зовнішньої і оборонної політики Союзу.
Компетенція ЄС поширювалась на наступні політичні напрямки: економіка, торгівля, сільське господарство, міграційна політика, валютна політика, зайнятість, охорона здоров’я, захист прав споживачів тощо.