18. Договір про створення єс 1992 року: основні положення та зміни в інституційному механізмі.

Підписання Маастрихтського договору знаменувало початок нового ета­пу європейського будівництва. Прийняття нового Договору визначив Єди­ний європейський акт, який передбачив необхідність еволюції і розширення власних рамок, починаючи орієнтовно з 1992-1993 років (початок другого етапу утворення економічного і валютного союзу та початок функціонування єдиного внутрішнього ринку Співтовариства). Втілення в життя поло­жень ЄЄА створило передумови для переходу західноєвропейської інтегра­ції на новий, вищий рівень. Водночас, положення Єдиного акту могли орієн­тувати лише на досягнення окремих перспектив, але не могли надати Спів­товариству нової якості та максимально прискорити євро інтеграційні проце­си. Маастрихтські угоди в цьому випадку були більш визначеними, сміливи­ми й ширшими, ніж розділи Єдиного акту. Важливе значення мало й те, що поняття "Європейський Союз" із символу перетворився на юридично закріп­лену формулу.

Договір про Європейський Союз передбачав утворення Союзу на базі Європейських співтовариств, доповнених політиками й формами співробітництва. введених новим Договором. Маастрихтський договір не відмінив і не замінив інші установчі договори. Формально він створив нову структуру - Європейський Союз і одночасно вніс зміни й доповнення в Паризький дого­вір 1951 р., а також в обидва Римських договори 1957 р. Римський договір про ЄЕС змінився настільки суттєво, що навіть назва Європейське економіч­не співтовариство була замінена на просто Європейське співтовариство. Та­ка зміна назви віддзеркалювала значне розширення задач і поля діяльності Співтовариства.

Згідно з Договором структура ЄС включає Європейські співтовариства і політичний союз, у компетенцію якого входять сфери зовнішньої політики й спільної безпеки, а також співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ. Зауважимо, що сам термін "політичний союз" не потрапив у текст Маастрихтського договору, однак, напрямки й характер діяльності ЄС нада­ли йому політичного виміру. Договір про ЄС розмежував соціально-економічний сектор, де домінує Співтовариство, і політичний сектор із перевагою міжурядових інститутів. Класичне зображення ЄС представляє Європейсь­кий Союз у вигляді споруди, в якій спільний фронтон опирається на три опо­ри, які, головним чином, різняться між собою характером прийняття рішень. Першу колону, найважливішу, складає комунітарна сфера, значно розшире­на Маастрихтським договором. Дві інші опори складають відповідно спіль­на зовнішня політика й політика безпеки, а також співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ, які керуються нормами міжурядового співробіт­ництва. Однак, "Союз діє в межах єдиних інституційних рамок" (стаття С), що забезпечує згуртування всіх секторів ЄС поза різним характером їхнього функціонування.

Маастрихтський договір визначив наступні цілі Союзу:

• сприяння соціально-економічному прогресові, зокрема, шляхом утворення простору без внутрішніх кордонів, посилення економіч­ного й соціального згуртування й утворення економічного та валют­ного союзу з уведенням із часом єдиної валюти;

• утвердження ідентичності ЄС на міжнародній арені, зокрема, шля­хом проведення спільної зовнішньої політики й політики безпеки, у тому числі визначення з часом політики спільної оборони;

• посилення захисту прав та інтересів громадян країн-членів шляхом установлення громадянства Союзу й розширення тісного співробіт­ництва у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Обсяг нововведень визначив і значні розміри документу, що складається із семи розділів. У першому викладені загальні принципи; у другому - поло­ження, що вносять зміни в Договір про ЄЕС з метою утворення Європейсь­кого Союзу; у третьому - зміни в Договір про ЄСВС; у четвертому - зміни в Договір про Євратом; у п'ятому - положення про спільну політику у сфері зовнішніх стосунків і безпеки; у шостому - положення про співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ і в сьомому - заключні положення. Договір передбачив заснування Економічного й валютного союзу, а та­кож запровадження єдиної валюти в рамках ЄС. Маастрихтський договір закріпив інститут громадянства Європейсь­кого Союзу, яке згідно з Договором доповнює національне громадянство і гарантує свободу пересування й проживання на території країн-членів кож­ного громадянина Союзу.

Таким чином. Маастрихтський договір поєднав, охопив і модифікував попередні установчі угоди, започаткував новий етапу процесі створення ще тіснішо­го союзу між народами Європи. Договір започаткував важливий етап у євро-інтеграційному процесі, спрямувавши динаміку Співтовариства в напрям­ку розбудови Економічного й валютного союзу, а також посилення соціаль­но-економічного згуртування. Водночас, він надав імпульс процесу запро­вадження спільної європейської валюти. Маастрихтський договір створив інституційні й правові передумови для зміцнення єдності в рамках інтегра­ційних процесів, а також сприяв розширенню й поглибленню про-федералістських тенденцій у розвитку Співтовариства і ЄС.

Вступ у дію Маастрихтського договору 1 лис­топада 1993 р. знаменувало народження Європейського Союзу, початок нового етапу у розвитку європейської інтеграції у напрямку розбудови єди­ного політичного, економічного і валютного союзу західноєвропейських кра­їн із населенням у 350 млн. людей.