Кобзарство як світоглядна система

http://www.newacropolis.org.ua/ua/news/?DETAIL=6168

ПАРАДОКС РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ:

Іконічні та індексувальні знаки переважно читаються як «натуральні», тоді як символічні знаки, створюючи зв'язок між позначувальником і позначуваним, стають узвичаєними (habitual).

Іконічні позначники можуть бути надзвичайно промовистими (evocative), такими, що викликають спогади. «Оскільки ми не можемо бачити об’єкт у знакові, ми часто залишаємося з відчуттям, що образ (ікона) приведе нас ближче до правди, ніж би ми мали натомість бачити індекс чи символ». «Натомість щоб привернути нашу увагу до прогалин, які завжди існують у процесі репрезентації, іконічний життєвий досвід заохочує нас до підсвідомого подолання прогалин і таким чином – до віри в те, що ніяких прогалин взагалі не існувало … Це є парадокс репрезентації: вона може найбільше ошукувати тоді, коли ми вважаємо, що вона працює найкращим чином».

Лінгвіст Джон Ліонс зауважує, що іконічність (образність) завжди залежить від властивостей того медіуму, через який форма маніфестується (Lyons 1977, 105).

Приклад з ономатопоетичним англійським «ку-ку»: воно подає іконічну фонічну форму (медіум), але не подає графічної форми (письмової).

Три типи знаків, за Пірсом, не є взаємовиключними: знак може бути образом, індексом, символом чи навіть їхньою комбінацією. Пірс вважав, що було б трудно, а то й неможливо навести цілковито чистий індекс, або знайти якийсь знак, що був би повністю позбавлений якості індексувати.

Наприклад, мапа є індексувальною відносно розташування речей, іконічною щодо їхньої репрезентації у визначенні відношень та дистанцій між населеними пунктами, і символічною – у застосуванні конвенційних символів, важливість яких мусить бути засвоєною.

Телевізія та кіно використовує всі три форми: іконічну (звук та образ), символічну (мова й письмо), індекс – як наслідок того, що зафільмовано.

Ієрархія знаків та домінування

Усі три способи позначення перебувають (співіснують) в ієрархічній взаємодії, проте один з них буде з необхідністю домінантним над іншими двома: домінування обумовлюється контекстом. Чи знак буде символічним, іконічним чи індексувальним передусім залежить від способу, яким знак застосовується.

Один і той самий Позначувальник може бути застосований іконічно в одному контексті й символічно – в іншому: наприклад, рисунок університету може зображати якийсь конкретний університет, а також – університет як загальну категорію вищого навчального закладу, залежно від призначення для застосування.

Знаки не можуть бути класифіковані на три способи поза референцією до цілей тих, хто їх використовує у певному конкретному контексті. (Природу референції ми будемо розглядати окремо, пізніше) Тому один і той самий знак може тлумачитися як символ однією особою, як ікона – другою, та як індекс – ще іншою. «Коли говоримо про ікону, індекс чи символ, ми не відсилаємо до об’єктивних властивостей знака, але відсилаємо до досвіду спостерігача, який знак застосовує».

Критики структуралізму підкреслюють, що відношення між позначувальником і позначеним підлягають динамічній зміні: не існує жодних фіксованих ланцюжків позначувальників – вони обумовлені і темпорально, й соціально.